УДК 37.03:81.111

Гришкова Р.О., Миколаївський державний гуманітарний університет ім. Петра Могили

Умови формування соціокультурної компетенції студентів нефілологічних спеціальностей у процесі вивчення англійської мови

У статті йдеться про визначені в результаті наукового дослідження умови формування соціокультурної компетенції студентів нефілологічних спеціальностей. До них автором віднесено: впровадження культурологічного підходу до вивчення іноземної мови; створення широкого освітнього середовища; інноваційне навчання; неперервна освіта викладачів як чинник підвищення їх професійної компетентності.

The article is devoted to the conditions of forming of sociocultural competence of students of non- philological specialilties defined in the result of a scientific research. The author considers them to be: cultural approach to teaching a foreign language; creation of a wide educational surrounding; innovative teaching; lifelong teachers' education as a means of increasing their professional competence. Зовнішня і внутрішня політика України, її стратегічний курс на поглиблену демократизацію всіх сфер життя і приєднання до європейської та світової спільноти ставлять нові цілі та завдання перед освітянами в галузі навчання іноземних мов. Одним із завдань українських педагогів, психологів і лінгвістів є створення найефективніших методів навчання мов з чітко визначеною комунікативною

спрямованістю.

Комунікативна спрямованість методики навчання перебуває протягом останніх десятиліть у центрі уваги методологічної еволюції. Комунікація залишається головною метою, навіть якщо об'єктивні умови (відсутність автентичних матеріалів, недостатня кваліфікація деяких викладачів, опір з боку адміністративних структур тощо) гальмують її досягнення або перешкоджають цьому. Комунікація стає ефективною лише за умови знання специфіки культурних чинників носіїв і країни іноземної мови, яка вивчається. Тобто комунікація тісно пов'язана з реалізацією когнітивних дій, спрямованих на інтелектуальне самовдосконалення, з досягненням культурних цілей, спрямованих на ознайомлення зі способом життя, віросповіданням, звичаями, що складає сутність соціокультурної компетенції, яка поряд з мовленнєвою, мовною, дискурсивною та стратегічною компетенціями формує комунікативну здатність людини.

Проблеми формування соціокультурної компетенції студентів філологічних спеціальностей у процесі навчання іноземної мови досліджували Г.Д. Томахін, В.В. Сафонова, С.Г. Тер-Мінасова, Ю.І. Пассов. В.С. Біблер, Ю.М. Ємель-янов досліджували дану проблему на рівні діалогу культур і цивілізацій. Ю. І. Пассов сформулював сучасну концепцію іншомовної освіти, яка базується на інтегрованому навчанні мови та культури країн, мова яких вивчається, на діалозі рідної та іноземної культур. Мета такої освіти - навчання мови через культуру, культури через мову, формування homo moralis: людини із совістю, що розрізняє добро і зло, має високі стійкі моральні орієнтири, якими вона керується у своїй діяльності [1, с. 16]. В Україні питаннями формування соціокультурної компетенції студентів у процесі навчання іноземної мови опікуються С.Ю. Ніколаєва, Т.І. Олійник, Л.Ф. Рудакова, Н.К. Скляренко, І.Г. Тараненко (сучасні технології навчання іншомовного спілкування), В.М. Топалова (формування соціокультурної компетенції студентів технічних спеціальностей), О. Б. Тарнопольський (соціокультурні знання для бізнесу), С.П. Кожушко та інші. На думку вітчизняних вчених, домінуючими мотивами життя у полікультурному просторі, духовного збагачення та співпраці є прагнення до знань, допитливість, привабливість, екзотичність нової культури та мови; їх пізнавальна цінність, зіткнення інтересів, відкриття нового світу, інтелектуальне сприйняття культурних цінностей, пізнання незнайомого, засвоєння нових норм, порушення стереотипів.

Питання формування соціокультурної компетенції студентів нефілологічних спеціальностей (майбутніх економістів, юристів, політологів, екологів) у процесі вивчення іноземної мови як відносно самостійне у вітчизняній науці не досліджувалось. Тому наше дослідження присвячене проблемі формування соціокультурної компетенції студентів нефілологічних спеціальностей у процесі вивчення англійської мови.

Завданнями нашого дослідження є:

визначення умов, які впливають на формування соціокультурної компетенції студентів нефілологічних спеціальностей у процесі вивчення іноземної мови;

окреслення шляхів розширення соціокультурних знань студентів; визначення педагогічних чинників реалізації культурологічного підходу до навчання іноземної мови;

створення моделі соціокультурної освіти студентів нефілологічних спеціальностей у процесі вивчення іноземної мови;

розробка методів впровадження створеної та апробованої моделі соціокультурної освіти студентів нефілологічних спеціальностей.

Дослідження проводиться на базі нефілологічних факультетів (економічному, політичних наук, правознавчому, еколого- медичних наук) Миколаївського державного гуманітарного університету ім. Петра Могили з 2001 року. В експерименті беруть участь 936 студентів І-ІІІ курсів, які вивчають загальну англійську мову впродовж перших двох років та професійно спрямовану мову на третьому році навчання.

У даній статті висвітлено результати другого етапу дослідження - визначення умов, необхідних для формування соціокультурної компетенції студентів нефілологічних спеціальностей у процесі вивчення іноземної мови.

Вирішенню питання щодо формування соціокультурної компетенції студентів нефілологічних спеціальностей в процесі вивчення іноземної мови має сприяти створення відповідних достатніх умов навчання, до яких нами віднесено:

Впровадження культурологічного підходу до вивчення іноземної мови.

Створення широкого освітнього середовища.

Інноваційне навчання.

Неперервна освіта викладачів як чинник підвищення їх компетентності.

Визначення умов формування соціокультурної компетенції студентів нефілологічних спеціальностей спирається на науково-методологічну стратегію розробки конкретних методів навчання іноземних мов, яка має такі загальні принципи:

гуманістична перспектива вивчення мов (сприйняття основної світової цінності - миру, сприяння міжнародному взаєморозумінню, розвиток наукового, культурного та освітнього потенціалу людини);

постійне мовне самовдосконалення (здійснення права кожної людини на освіту передбачає вивчення мов протягом усього життя);

мова є найкращим інструментом для комунікації та інтелектуального розвитку людини (наукові дослідження з нейрології довели, що кожна опанована лінгвістична система ототожнюється з новими шляхами думки і відкриває додаткові нейроканали, збільшує можливості мозку та інтелекту);

голістичний підхід до викладання мов, що сприяє цілісному розумінню індивіда, етносу, культур.

Саме ці принципи визначають стратегію освіти в галузі викладання іноземних мов у навчальних закладах України [2,