Держстандарт з іноземних мов є складовою частиною загальних вимог до випускника вищої школи та спирається на Національну доктрину розвитку освіти в Україні. Серед головних завдань вищої школи: закласти необхідну інтелектуальну та моральну базу, достатню для майбутньої діяльності у сферах науки, виробництва, культури, управління тощо, та сформувати у людей з вищою освітою якості, необхідні для подальшого продуктивного життя та професійного розвитку, нами виділено такі якості людини (здатність самому вчитися; глобальне мислення; терпимість до відмінностей щодо цінностей і норм моралі; культурна компетентність; функціональна грамотність та професійна універсальність; культура спілкування; здатність застосовувати знання в конкретних ситуаціях; самостійність та критичність мислення; відповідальність, дисциплінованість, висока культура взаємодій в групах, вміння пристосовуватись до перемін тощо), що можуть бути розвинені в процесі Розглянемо тепер детальніше кожну з необхідних умов, визначених нами в ході дослідження.

1. Культурологічний підхід до вивчення іноземної мови

Теоретичне підгрунтя культурологічного підходу до навчання складає культурно- історична теорія розвитку людини, яку ще в 30-х роках минулого століття розробив Л.С. Вигот- ський [3, с. 67]. За Л.С. Виготським, будь-яка психічна функція в розвитку людини з'являється двічі: спочатку як діяльність колективна, соціальна, тобто як функція інтерпсихічна; другий раз - як діяльність індивідуальна, як внутрішній спосіб мислення, як функція інтрапсихічна. Діяльність навчання - це специфічна діяльність людей, завдяки якій формуються нові психічні утворення (відбувається розвиток особистості) шляхом засвоєння нового. Процес засвоєння - це процес інтеріоризації діяльності спілкування, в якій тільки і може проявлятися функція знака-слова, друга сигнальна система людини, із первинно зовнішньої, спільної діяльності в діяльність індивідуальну, тобто психічну діяльність того, хто вчиться. В сучасній вітчизняній педагогічній науці питання культурологічного підходу до навчання досліджуються С. В. Роман, С.У. Гончаренком, Л.П. Пухов-ською та ін.

Педагогічний аспект культурознавчої освіти можна прослідкувати через значення латинських слів "cultura, homo cultures (людина культурна)". Саме у такому сенсі вживав поняття "культура" та "освіта" Гегель, оскільки він вважав, що тільки оволодівши культурою людина може займатися освітою; самоосвіта можлива на основі зразків, створених культурою [3, с. 24].

На сьогоднішній день існує безліч визначень поняття "освіта". Ми дотримуємось думки, що освіта - це введення людини до світу культури на різних етапах її життя; тоді її можна охарактеризувати як оволодіння культурою різних видів діяльності та спілкування, як оволодіння знаннями, історично відібраними зразками діяльності та соціального спілкування.

До освіти культура включена у вигляді словесних, знакосимволічних узагальнених форм, що фіксують когнітивну, нормативно- ціннісну, естетичну значущість речей та явищ, їх споживчу користь. Зближення понять "освіта" та "культура" не означає їх повного ототожнювання. Аналіз анкет студентів, їхні творчі роботи на власний багаторічний досвід навчання англійської мови студентів нефілологічних спеціальностей свідчать, що саме впровадження культурологічного (на противагу фактологічному) підходу до навчання взагалі та до вивчення іноземних мов зокрема сприяє формуванню соціокультурної компетенції студентів. Тобто на заняттях з іноземної мови доцільно вивчати не метри, кілометри, відсотки чи дати; такі знання студенти отримують за рахунок інших академічних дисциплін (економіки, економетрії, математики, історії тощо). Завданням занять з іноземної мови має стати розширення культурологічних знань студентів, що передбачає залучення їх до культурних цінностей, знайомство з кращими творами світового мистецтва, формування навичок толерантної поведінки у різних життєвих ситуаціях. Такий підхід створить умови для зосередження уваги студентів на загальнолюдських цінностях, сприятиме зростанню інтересу до чужої культури і мови та подоланню культуроцентризму. Наше дослідження свідчить, що стосовно історичних подій, культурних явищ, особливостей світосприйняття, національних відмінностей різних народів знання студентів поверхові, застарілі, не відтворюють зміни в сучасному світі, не відповідають сьогоденню. Ще гірше стан справ щодо знання сучасних представників культури та науки країн, мова яких вивчається: письменників, композиторів, політичних діячів, вчених, які принесли світову славу своєму народові та своїй країні. Як правило, студенти знають представників класичної англійської літератури та живопису, але тільки 3% опитаних студентів змогли назвати представників сучасної британської культури (здебільшого, рок-музикантів та модельєрів).

Причиною виникнення прогалин у культурологічній обізнаності студентів нефілологічних спеціальностей, на нашу думку, є поширена практика супроводжувати вивчення країнознавчих тем фактологічним матеріалом (що відбулося, коли, за яких обставин; площа країни, кілометраж по периметру, річки, гори, озера; величина національного валового продукту, рівень забезпеченості комп' ютерами; відсоток працездатного населення тощо). При цьому поза увагою викладача залишаються історичні події та культурні явища, їх вплив на розвиток нації та формування національної самосвідомості. Культура постає як перелік дат, набір пам'ятників та знаменитих імен, в той час як вона покликана впливати на душі та почуття студентів, формувати їх внутрішній світ, виховувати почуття прекрасного, сприяти залученню до сприйняття кращих витворів світового мистецтва.

Узагальнення знань студентів у сфері іншомовної культури, бесіди з викладачами щодо відмінного від нашого стилю життя, цінностей, норм поведінки в різних життєвих ситуаціях свідчать,