Тому, на нашу думку, для формування у студентів сучасних знань про культуру, реалії життя в іншомовних країнах, адекватної поведінки в різноманітних життєвих ситуаціях, тобто соціокультурної обізнаності, необхідно активніше впроваджувати культурологічний підхід до вивчення іноземної мови, оскільки він сприяє формуванню глобального мислення студентів та створює інтелектуальну базу для їх майбутньої професійної діяльності.

2. Створення освітнього середовища

Створення освітнього середовища в процесі вивчення академічних дисциплін має на меті допомогти студентам встановити зв' язки між окремими явищами зовнішнього світу та сферами життєдіяльності людини і таким чином сприяти усвідомленню студентами цілісності навколишнього середовища та місця людини в ньому. Багате освітнє середовище покликане привчити студента не задовольнятись знаннями, набутими під час навчання у вищому закладі освіти, а постійно, впродовж всього життя, розширювати їх.

Під "створенням освітнього середовища" ми маємо на увазі використання різноманітних (здебільшого аутентичних) підручників та посібників, залучення до процесу навчання іноземної мови сучасних мультимедійних засобів, використання мережі Internet у поєднанні з впровадженням новітніх освітніх технологій навчання у вищій школі. Як зазначає В.Д. Шадриков, студент не повинен обмежуватись вивченням матеріалу, викладеного у підручниках, які він, так само як і всі інші студенти, отримав в університетській бібліотеці на початку навчального року [4]. Робота з текстом підручника повинна бути спрямована в першу чергу на розвиток не пам'яті, а самостійного мислення, оскільки у вищих закладах освіти вивчається не той чи інший підручник, а академічна дисципліна, яку даний підручник представляє. Цьому сприяє проблематизація, внутрішня суперечність, неоднозначність навчального тексту, викладення різних, часом прямо протилежних, точок зору. На жаль, зараз більша частина підручників побудована за принципом довідника, а критерієм розуміння матеріалу, що вивчається,

виступає відтворення тексту.

Задача університету - створити такі умови навчання, щоб у кожного студента виникла необхідність розширювати та поглиблювати свої знання самостійно, звертаючись до додаткових джерел інформації та формуючи власну точку зору на основі узагальнення знань, отриманих під час аудиторних занять та самостійної пошукової діяльності. Завдання викладача у цьому процесі - заохочувати студентів до пошуково-дослідної роботи, створювати умови для розвитку критичного мислення та креативних здібностей студентів. Організація широкого освітнього середовища передбачає надання студентам права вибору таких видів навчальної діяльності, які відповідають їх типу нервової системи, характеру, якостям пам'яті, нахилам та інтересам, а також створення умов для творчості в самостійній роботі та груповій взаємодії.

Розширення та якісні зміни характеру міжнародних зв'язків нашої держави, інтернаціоналізація усіх аспектів суспільного життя роблять іноземну мову реально необхідною в різних сферах діяльності людини. Вона стає дійовим фактором соціально- економічного, науково-технічного і загальнокультурного прогресу суспільства. Це підвищує статус іноземної мови як освітньої галузі у вищих закладах освіти. Як зазначає В.Г. Кремень, "інтеграція України у світову спільноту потребує досконалого володіння іноземними мовами. Без таких знань прилучитися до міжнародного співтовариства буде неможливо" [5].

Кожному студенту для розвитку та самореалізації необхідне освітнє середовище, яке включає:

використання навчального матеріалу, різного за змістом, видом та формою;

надання студенту свободи вибору способів виконання навчальних завдань, передбачаючи зняття емоційного напруження в зв'язку з побоюванням зробити помилку в своїх діях;

використання нетрадиційних форм групових та індивідуальних занять з метою активізації творчості студентів;

постійну увагу педагога до аналізу й оцінки індивідуальних способів навчальної роботи, яка стимулює студента до усвідомлення ним не тільки результату, а й процесу своєї роботи;

особливу підготовку викладача до систематичного здійснення такої роботи на заняттях;

розробку та використання індивідуальних програм навчання, які моделюють дослідницьке (пошукове) мислення; - організацію занять в групах на основі діалогу, ролевих ігор, тренінгів навчального спілкування [6].

Чим багатше освітнє середовище, тим легше розкривати індивідуальні можливості кожного студента, спиратися на них з урахуванням виявлених інтересів, нахилів та різноманіття суб'єктного досвіду студента, накопиченого ним в сім' ї, в спілкуванні з однолітками, навчанні, реальній взаємодії з навколишнім світом.

Для студентів нефілологічних спеціальностей (економістів, правознавців, екологів та ін.) іноземна мова не є профілюючим предметом, вивчають її, як правило, впродовж перших двох років навчання в університеті. В подальшому мається на увазі, що студенти продовжуватимуть самостійно удосконалювати свої знання з іноземної мови. На практиці ж виходить, що переважна більшість студентів нефілологічних спеціальностей (73%) не займається іноземною мовою, не розширює свою мовну компетенцію, а навпаки, забуває навіть те, що було засвоєне на першому та другому курсах. У зв'язку з цим виникає питання: Які заходи має вжити викладач, щоб сформувати у студентів нефілологічних спеціальностей стійке позитивне ставлення до вивчення іноземної мови та бажання постійно удосконалювати свої знання та вміння? Наш досвід свідчить, що одним з таких заходів є створення освітнього середовища в процесі формування соціокультурної компетенції студентів.

Як засіб формування стійкого інтересу до розширення власної комунікативної компетенції з іноземної мови створення багатого освітнього середовища має значні переваги у порівнянні з іншими заходами, оскільки передбачає розширення не тільки мовної, а