й соціокультурної та країнознавчої компетенції, а також формування суто прикладних вмінь та навичок: заповнення різноманітних анкет та аплікаційних форм, написання ділового листа, резюме, анотації та ін. Розширенню та поглибленню освітнього середовища сприяє неформальне спілкування студентів з носіями іноземної мови, зокрема, з добровольцями Корпусу Миру в процесі роботи Американського клубу чи інших гуртків, клубів та осередків. Саме неформальне спілкування сприяє залученню студентів до сприйняття іншої ментальності, стилів життя та формуванню толерантності як риси особистості. Воно підпорядковане виявленню, розширенню, збагаченню та урізноманітненню досвіду студентів по відношенню до змісту того матеріалу соціокультурного спрямування, що вивчається. За формою це може бути співбесіда, діалог, інтерв'ю, заняття-пошук, рольова гра, ток-шоу, драматизація чи те, що американці називають workshop або panel discussion.
Організація освітнього середовища в процесі навчання іноземної мови сприяє визнанню індивідуальності того, хто вчиться, забезпеченню необхідних та достатніх умов для його розвитку. Широке освітнє середовище для формування соціокультурної компетенції передбачає спеціальний відбір художніх навчальних текстів, дидактичного матеріалу, методичних рекомендацій до його використання, типів навчального діалогу, форм контролю за особистісним розвитком того, хто вчиться, в ході оволодіння знаннями; відмову від готових, стандартних шляхів вирішення проблем та перехід до викладання навчальної дисципліни (в даному випадку - іноземної мови) у формі "пояснення - пошуку", звернення до особистості студентів, урахування їх вікових та статевих особливостей, життєвого досвіду.
Для створення освітнього середовища в навчально-виховному процесі у вищій школі необхідна висока загальна та професійна культура викладача, наукове обгрунтування вибору операційного впливу педагога на студента в контексті взаємодії його зі світом та культурою, з метою формування у нього ставлень до цього світу, впливу, який гармонійно поєднує вільність особистого прояву, морального вибору, культурного самовизначення з соціокультурними нормами [7]. У процесі організації освітнього середовища здійснюється вплив викладача на особистість студента. Педагогічний вплив не припускає маніпулювання свідомістю і стосунками зі студентами. Він передбачає надання студенту можливості самостійно й усвідомлено здійснювати вибір, стаючи суб'єктом власного життя. Для цього викладач повинен розбудити та стимулювати активність студентів, озброїти їх засобами здійснення навчальної діяльності, оскільки відомо, що тільки через інтенсивну взаємодію зі світом здійснюється розвиток особистості.
Отже, створення освітнього середовища не тільки сприяє розширенню соціокультурних знань, але й допомагає розвантажити студентів, зняти емоційну напругу під час занять, дати всім студентам шанс отримати бали, що відповідають рівню їх домагань. Широке освітнє середовище урізноманітнює аудиторні заняття, робить їх цікавими, емоційними, чим полегшує сприйняття матеріалу, що вивчається. З іншого боку, воно сприяє кооперації викладачів, оскільки вони обмінюються знайденими додатковими матеріалами, досвідом презентації різних видів роботи, відвідують заняття один одного з метою пошуку оптимальних видів роботи над соціокультурним матеріалом.
3. Інноваційне навчання
Поява терміну "інновації у навчанні" (далі "інноваційне навчання" необхідно сприймати як тотожне) - об' єктивна необхідність, що зумовлена глобальними змінами у світі. Донедавна вважалося, що основною функцією освіти є підготовка людини до вступу в самостійне життя на основі передачі досвіду старшого покоління молодшому. Навчання, що забезпечує наступність і зв'язок поколінь, відтворення існуючих соціальних стосунків, стабільність суспільства, має назву "традиційне навчання" [8].
Ця функція могла б задовольнити вимоги суспільства, якби не змінилися умови життя, що спричинили появу нових тенденцій в освіті. Зокрема, Національна доктрина розвитку освіти в Україні дозволяє виявити такі тенденції:
масовий характер освіти та її неперервність;
значимість освіти як для індивіда, так і для суспільства;
орієнтація на активне засвоєння людиною способів пізнавальної діяльності;
необхідність адаптації навчання до запитів і потреб особистості;
орієнтація навчання на особистість того, хто вчиться, забезпечення можливостей його саморозкриття;
готувати того, хто вчиться, не тільки пристосовуватися, а й активно засвоювати ситуації соціальних змін.
У зв'язку з цим з'являються потреби у формуванні вмінь гнучко реагувати на зміни, а також розвитку самостійності, ініціативності, рефлексивності мислення; змінюються цілі навчання: головне - не передача готових знань, не засвоєння певної інформації (кількість якої все збільшується); найголовнішим стає формування свідомої й відповідальної особистості, яка здатна до здійснення раціонального вибору в складних життєвих ситуаціях. Ці визначені нові вимоги до результатів навчання спричинили появу альтернативи традиційному, а саме - інноваційного, навчання.
Інноваційне навчання - це процес і результат такої навчальної діяльності, яка стимулює появу змін в існуючій культурі, соціальному середовищі. Інноваційне навчання, поза підтримкою існуючих традицій, ініціює актив-ний відгук на проблемні ситуації, що виникають як перед окремою людиною, так і перед суспільством.
Поняття "інновація" - це не стільки створення й розповсюдження чогось нового, скільки такі зміни, які мають суттєвий характер та супроводжуються змінами як у діяльності, так
і в стилі мислення [9, с. 188].
Основна функція інноваційного навчання - це не стільки підготовка до життя, скільки безпосереднє включення в сам життєвий процес, що можна здійснити лише за умов оволодіння прийомами саморозвитку та самоосвіти. Таким чином, основна мета інноваційного навчання - це навчити людину вчитись у будь-якій ситуації. В основі моделі інноваційного навчання - спільна діяльність студента і викладача у формі діалогу, міжособистісних взаємодій та інтенсивного занурення у предмет [8, с. 116].
Ефективність інноваційного навчання полягає в організації вирішення своїх проблем у процесі групової взаємодії, оскільки позитивні зміни в людині відбуваються в межах соціальної групи і завдяки її впливу [10]. Ця думка є результатом компаративного