Отже, інноваційне навчання орієнтується на створення умов для студентів займати активну та ініціативну позицію в навчальній діяльності, не тільки "засвоювати" запропонований викладачем (програмою, підручником, посібником) матеріал, а пізнавати світ шляхом активного діалогу з ним, самому шукати відповіді, а не зупинятися на тому, що вже знайдено, як на остаточній істині [10, с. 6].

Інноваційне навчання іноземної мови передбачає відмову від переказу навчальних текстів та інших репродуктивних методів навчання та перехід до рівноправного діалогічного спілкування, моделювання реальних життєвих ситуацій, впровадження інтерактивних видів роботи: методу проектів, мозкової атаки, кейс-методу, рольових ігор тощо. Воно сприятиме формуванню критичного мислення студентів та здатності застосовувати отримані знання в конкретних ситуаціях.

4. Неперервна освіта викладачів та підвищення їх професійної компетентності

Неперервна освіта постала основою трансформації освітніх систем провідних країн світу з 70-х років минулого століття. Ідея була започаткована П. Ленграндом (1965 р.), а далі підтримана ЮНЕСКО. Серед основних ознак неперервності освіти - навчання все життя, самоосвіта, самооцінка, самоуправління, індивідуальність, інтердисциплінарність знань, вміння вчитися самостійно тощо. Можна стверджувати, що неперервність освіти людини пов'язана з проблемою розвитку її як особистості.

Вітчизняними вченими (І.А. Зязюн, В.І. Луговий, С.О. Сисоєва та ін.) доведено, що "цілеспрямована соціально-культурна розвинутість людини - цілковита мета і результат освіти"; "... розвиток як незворотний процес удосконалення соціально-культурної організації людини є показником ефективності освіти, яка існує заради розвитку" [11, с. 17]. На думку І.А. Зязюна, "смислом і ціллю освіти є людина в постійному (впродовж життя) розвитку" [12, с. 18]. Розвиток як незворотний у часі процес збагачення культурного досвіду людини може мати різні форми, але підтверджує думку, що перерва в освіті може обернутись передумовою наступного регресу в розвитку особистості. Це стосується кожної людини будь- якого віку, статі, сфери професійної діяльності тощо. Та найбільше проблема неперервної освіти актуальна для всіх викладачів і, зокрема, викладачів вищої школи. Наприклад, анкетування шкільних учителів англійської мови під час їх курсової перепідготовки свідчать, що більшість з них заглиблюють тих, хто вивчає мову, в світ культурних стереотипів. Знання вчителів, які вони отримали під час навчання у вищих закладах освіти, дуже часто (у 82%) не відповідають реаліям сьогодення. Майже 80% учителів іноземної мови ігнорують зміни в економічному, соціальному та культурному житті країн, мова яких вивчається, користуються застарілими даними щодо ситуації в країні. Більше половини (68%) опитаних та проанкетованих учителів використовують тільки матеріали підручника, особливо вчителі сільських шкіл, пояснюючи це тим, що вони не мають доступу до нової літератури, англомовних газет, аутентичних посібників, позбавлені можливості спілкування з носіями мови. Тому саме викладачам вищої школи належить виправляти ситуацію, що склалася, а для цього їм самим треба постійно розширювати власну іншомовну компетенцію та професійну компетентність.

Сутнісні ознаки терміну "компетентність викладача" практично не досліджувалися. Термін "компетентність" відсутній у радянській енциклопедії 1960 р. У наступному виданні з'являється лише поняття "компетенція", а в енциклопедичному словнику 1983 р. " компетентність" і " компетенція" ототожнюються. Словник іншомовних слів (1985 р.) розводить ці поняття: компетентний - досвідчений у певній галузі, в якомусь питанні; компетентність - поінформованість, обізнаність, авторитетність; компетенція - сукупність повноважень органу, посадової особи, що встановлюється законом, статусом, нормативним актом тощо. Разом з тим спостерігається поширення застосування цього терміну: розробляються "еталонні моделі компетентності" директорів шкіл, пропонується "концепція компетентності" як провідна ідея для системи освіти взагалі, розглядається комплекс компетентностей працівників освіти. З часом стало зрозуміло, що система освіти тільки тоді може вважатися ефективною, коли її результатом буде компетентна особистість, котра володіє не тільки знаннями, високими моральними якостями, але й уміє діяти адекватно у відповідних ситуаціях, застосовуючи ці знання і беручи на себе відповідальність за дану діяльність [13, с. 57]. Компетентність викладача - це його актуалізована активна спроможність реалізувати всі компоненти спільної діяльності навчання (цілі, мотиви, планування, організація), яка зумовлюється його знаннями, навичками, уміннями, засвоєними видами і способами навчання та предмету викладання, а також здібностями та психічними властивостями (темперамент, риси, спрямованість особистості) [14, с. 90]. На нашу думку, компетентність викладача тісно пов'язана з неперервністю освіти, оскільки для того, щоб сформувати якості особистості, притаманні випускнику вищої школи (див. рисунок), треба мати на увазі, що:

фактичний матеріал навчання, який відбирає переважно викладач, включає відповідні світоглядні позиції, морально- етичні норми й загальнолюдські цінності;

викладач є не лише носієм інформації, а власним прикладом утверджує відповідні морально-етичні норми й загальнолюдські цінності;

знання мають ставати переконанням, ерудицією та визначати спрямованість особистості;

досвід емоційно-ціннісного ставлення до світу стає запорукою оптимальної поведінки в усіх життєвих ситуаціях.

Це особливо важливо для викладача іноземної мови, оскільки в багатьох випадках саме він є втіленням всього іноземного для тих, хто вивчає мову. Тому проблема неперервної освіти викладачів іноземних мов потребує негайного вирішення через співпрацю з носіями мови, відповідними представництвами іноземних агенцій в Україні тощо. Але в першу чергу, самі викладачі повинні постійно займатись самоосвітою та самовдосконаленням. Результати ж нашого дослідження свідчать, що, як правило, самоосвітою та розширенням власної компетентності займаються в основному викладачі з класичною університетською освітою, отриманою ще за радянських часів, та досвідом роботи більше 15 років (82% опитаних викладачів іноземних мов