УДК 881.111:303.4

Проблеми міжкультурної взаємодії у діловому

У статті розглядається проблема міжкультурної взаємодії у діловому спілкуванні, що зумовлено розширенням міжнародного співробітництва та інтернаціоналізацією ділового спілкування. Автор аналізує процес написання та оформлення ділових паперів, необхідних майбутнім фахівцям для успішної роботи в полікультурному просторі.

The article considers the problem of crosscultural intercourse in business communication caused by the expansion of international cooperation and internalization of business cjmmunication. The author analyzes the process of making up and legalization of business documents necessary for future specialists in their successful work in the multicultural space. Зовнішня і внутрішня політика України, її стратегічний курс на поглиблену демократизацію всіх сфер життя і приєднання до європейської спільноти ставлять нові цілі та завдання перед освітянами в галузі навчання іноземних мов. Тенденції розвитку світової співдружності свідчать, що в глобальному масштабі єдиним шляхом до прогресу людства є інтеграція на рівні виробництва, споживання, формування національної свідомості, розвитку міжкультурних зв'язків [8, с. 31].

Ряд екстралінгвістичних факторів, зокрема, розвиток економічних, політичних і торгових відносин сприяють розвитку інтересу до мови ділового спілкування й розширенню сфери його використання. Він обслуговує офіційні та надзвичайно важливі сфери людських взаємин: між державною владою й населенням, між країнами, підприємствами, організаціями, установами, особистістю й суспільством. У зв'язку із залученням у ринкові відносини великої кількості людей, а також переходом на новий рівень ділових відносин актуальним стає уміння правильно і якісно складати ділові папери. За словами С.Г. Тер-Минасової суспільство, що знаходиться в новому інформаційному полі, має потребу у фахівцях, що вміють, крім знання своєї справи, ясно й логічно складати тексти [11, с. 5]. Дійсно, основою життєдіяльності кожної організації, фірми, підприємства, є вид комунікації, що визначається як ділова комунікація: процес взаємодії ділових партнерів, спрямований на організацію й оптимізацію того чи іншого виду предметної діяльності. Завдяки діловій комунікації здійснюється збір, аналіз і систематизація інформації як усередині підприємства, так і за його межами, забезпечується необхідний рівень взаємодії зі співробітниками, діловими партнерами, споживачами, постачальниками, фінансистами, клієнтами. Тому практичне значення ділової англійської мови, вимоги щодо рівня професійної кваліфікації зумовлюють підвищення уваги викладачів вищих навчальних закладів до розвитку вмінь у майбутніх фахівців писемного спілкування діловою англійською мовою.

Питанням визначення проблем написання ділових паперів присвячені роботи як зарубіжних (С.Г. Тер-Мінасової, Т.В. Савченко, И.П. Павлової, Joseph Sheils, E.D. Hirsch, R. Lado, I.A. Смольяннікової), так і вітчизняних дослідників (О.М. Устименко, С.В. Литвина, Р.К. Скляренко та ін.). Але труднощі формування специфічних умінь ділового листування висвітлено недостатньо.

Мета цієї статті:

проаналізувати проблеми міжкультурної взаємодії у діловому спілкуванні при написанні ділових паперів;

визначити закономірності формування умінь написання ділових паперів та їх використання в нових умовах "світу без кордонів", коли гостро стає проблема взаєморозуміння людей різних культур і традицій;

окреслити шляхи виховання толерантності до чужих культур.

У наш час, коли людство живе в умовах загальної глобалізації, основною проблемою є співіснування та співробітництво народів різних країн, що мають різноманітні стилі життя та різні культури. Головна ж мета вивчення іноземних мов - формування комунікативної компетенції. Комунікативна компетенція, у сучасному її розумінні передбачає формування здібностей до міжкультурної взаємодії [11, с. 21]. Сьогодні ця мета є найбільш цікавою та важливою для будь- яких категорій студентів, що вивчають іноземні мови.

Ділове спілкування здійснюється в усній і письмовій формах. Остання містить у собі різні види ділових паперів: контракти, договори, накази, положення, інструкції, акти, угоди, заяви, ділові листи, повідомлення, звіти, доповіді, брошури, каталоги, відкликання, резюме, тези, па-тенти і т.д. Ділове листування є одним із засобів обміну інформації. Написання ділового листа вимагає особливої майстерності від його упорядника. Його майстерність базується на глибокому знанні мови композиційних та стилістичних її особливостей. Володіння фоновими знаннями, мов би включає іноземця до іншомовної громади, дає йому "культурну письменність" (cultural literacy) і навпаки - відсутність культурної письменності робить його чужаком (outsider), який не може зрозуміти те, на що носій мови лише натякає в писемному спілкуванні [13, с. 3].

Усе різноманіття ділових документів можна розділити на два види: внутрішні - документи, що функціонують усередині одного підприємства, організації, фірми (статути, розпорядження, програми, службові записки та ін.) і зовнішні - документи, що служать для контактів з іншими (контракти, договори, ділові листи та ін.). У тексті ділового спілкування, як і в будь-якому іншому тексті, здійснюється мовний акт, який Дж. Остин розглядає як спосіб досягнення людиною визначених цілей і складається з п'яти компонентів:

відправника повідомлення;

адресата повідомлення;

форми контакту, у даному випадку - письмової;

характеру референції - предметного змісту;

способу кодування інформації, у даному випадку - це мова письмових текстів ділового спілкування.

Учасники комунікації (ділові партнери) розглядаються як власники визначеного репертуару ролей і як носії визначених національно-культурних традицій. Відправник повідомлення (суб'єкт мови) звернений до іншого суб'єкта (адресата), реалізуючи комунікативний задум, несе повідомлення (референт), структуроване відповідно до законів даної мови, відбиваючи об'єктивну реальність у цілісності її сприйняття [7, с. 54]. В усіх типах текстів метою спілкування є обмін інформацією, що, у свою чергу, може розглядається як форма активної взаємодії людей у процесі більш широкої творчої діяльності [4, с. 45].

Взаємодія зв'язана з предметним змістом і способом кодування інформації.