Лінгвокраїнознавча компетенція поділяється на мовний, мовленнєвий та країнознавчий компоненти. З позицій фахової підготовки студентів-нефілологів мовний компонент передбачає володіння необхідною професійною лексикою, знаннями та навичками, достатніми для лінгвістично коректної інтерпретації почутого чи прочитаного іноземною мовою. Мовленнєвий компонент можна визначити як комплекс мовленнєвих навичок, умінь та комунікативних знань, оволодіння якими дозволить майбутньому фахівцю будувати, наповнювати й варіювати мовлення іноземною мовою в залежності від функціональних чинників спілкування, а також термінологічно коректно та літературно правильно перекладати іншомовну спеціальну літературу рідною мовою. Країнознавчий компонент передбачає знання специфіки країни виучуваної мови в плані історичних та культурних традицій, правил ведення бізнесу, моделей управління, ієрархічного підпорядкування персоналу в різних сферах діяльності.

Соціолінгвістична компетенція передбачає, що для будь-якого соціально значущого спілкування важлива ефективність інформаційного впливу його учасників один на одного. Такий вплив може мати місце за умови правильно відібраних іншомовних лексичних одиниць, організованих у фрази чи речення відповідно до правил їх вживання в кожній мові. Соціокультурні перешкоди можуть виникати не тільки в умовах неопосередкованого, але й опосередкованого міжкультурного спілкування, коли відсутність необхідних знань може призвести до випадків соціолінгвістичної функціональної неосвіченості. Наприклад, при читанні аутентичних професійно спрямованих текстів виникають такі труднощі, як невміння вибрати адекватні мовні засоби рідною мовою: це стосується вибору стилістично точних варіантів, часом - невміння дати коректну інтерпретацію соціокультурних реалій та термінів.

Аналіз досліджень в галузі психології (І.О.Зимня, О.О.Леонтьєв, Ю.Є.Прохоров, О.В.Щедрін), лінгвістики (М.П.Дворжецька, Л.В.Калініна, С.Г.Тер-Мінасова, Н.Д.Петрова) та методики навчання іноземних мов (С.Ю.Ніколаєва, Р.П.Мільруд, П.В.Сисоєв, М.О. Боліна та ін.) дозволив визначити складові вербальної та невербальної форми СКК. Вербальна форма СКК може бути представлена на трьох рівнях: слова, фрази і тексту, кожен з яких має свої характеристики й особливості. Невербальна форма СКК підрозділяється на три групи: візуальну, акустичну і тактильну.

У плані професійної опосередкованої і неопосередкованої комунікації як вербальна, так і невербальна форма набувають важливого значення, оскільки, як доведено психологами, впродовж перших чотирьох хвилин спілкування відбувається особистісна ідентифікація партнерів, встановлюються певні внутрішні зв'язки, від яких залежить, чи відбудеться акт комунікації і чи буде вона ефективною.

Отже, професійний аспект іншомовної СКК для студентів нефілологічних спеціальностей виступає системоутворюючим елементом, навколо якого формуються і розширюються інші види компетенцій.

Розглянемо тепер професійний аспект функцій іншомовної соціокультурної

Пізнавальна функція виражається у фіксації в кожну конкретну історичну епоху результатів пізнання навколишнього світу. При цьому шляхом урахування й порівняння досягнень різних культур створюється цілісна картина світу, поєднуються результати імпіричного, наукового, ціннісного й художнього його відображення. Через пізнання різні соціальні спільноти пізнають самі себе, свої суспільні потреби та інтереси, свої особливості й місце у світовій історії, формують своє ставлення до інших суспільних систем. Фіксація набутих професійних навичок забезпечує їх передачу не тільки від одного покоління наступному, але й від однієї спільноти іншій.

З пізнавальною функцією СКК тісно пов'язана її інформативна функція. Відомо, що соціальний та практичний досвід попередніх поколінь не може передаватись генетичною спадковістю. Опредмечуючись у тих чи інших знакових системах різних народів (в давнину - в усних переказах, пізніше - в літературній мові, нотах, в "мовах" науки, ремесел та мистецтва), соціальний та професійний досвід попередніх поколінь кожної нації розпредмечується й сприймається новими поколіннями представників даної нації. Інформаційна функція виконує передачу, трансляцію нагромадженого соціального та професійного досвіду як по "вертикалі" (від попередніх поколінь до нових), так і по "горизонталі" - обмін духовними цінностями, соціальним досвідом та практичними професійними навичками між народами.

Інформаційна функція іншомовної СКК дозволяє людям - представникам різних націй і країн здійснювати обмін знаннями, навичками, вміннями, тобто своїми сутнісними силами, які нерівні як в середині одного покоління, так і між поколіннями. Вона може виявлятись через спілкування людей, у їх практичній взаємодії, в спільній трудовій діяльності. Тому інформаційна функція нерозривно пов'язана з комунікативною.

Спілкування між людьми здійснюється за допомогою різних засобів, знакових систем, "мов". Кожна нація має не тільки свою мову слів, але й мову жестів, танцю, музики і т.ін., а також - свою мову ритуалів, правил поведінки і норм спілкування. Поряд з національними мовами, які відображають історію народу, своєрідність його психології, існують також інтернаціональні мови, що відіграють важливу роль у міжнаціональному спілкуванні людей. Такою є мова науки, мова понять та формул. Завдяки цій мові наукові досягнення одного народу стають набутком інших народів світу, втілюючись у практичну діяльність спільноти в залежності від рівня розвитку її виробничих сил.

Сформована іншомовна СКК уможливлює не тільки спілкування людей, але й регулювання їх взаємовідносин і діяльності. Регулятивна функція ССК реалізується за допомогою певних норм, засвоєння яких необхідне кожному для успішної адаптації в суспільстві. Нормативна функція включає надзвичайно широке коло вимог, які пред'являються до духовного світу людини, її знань, світогляду, моральних якостей тощо. Норми соціалізації проявляються через символіку, певну знакову систему. Характерним прикладом такої символіки виступають правила професійної етики, прийняті в різних спільнотах. У ролі регуляторів поведінки людини виступають не тільки норми, але й