УДК 378.147:811.111'24 Шмідт В.В.

ЕТАПИ ФОРМУВАННЯ ІНШОМОВНОЇ ЛЕКСИЧНОЇ КОМПЕТЕНЦІЇ СТУДЕНТІВ НЕМОВНИХ СПЕЦІАЛЬНОСТЕЙ

Стаття присвячена проблемі визначення особливостей формування лексичної компетенції студентів немовних спеціальностей на основі вправ інтерактивного спрямування. Автор пропонує огляд науково-методичних розвідок із даної проблеми, розглядає доцільність дотримання класичної класифікації етапів формування лексичних навичок та ілюструє подану концепцію завданнями, укладеними на основі практичних розвідок.

Ключові слова: іншомовна компетенція, лексична одиниця, професійно спрямована англійська мова (англійська мова для спеціальних цілей), професійна комунікація.

Статья посвящена проблеме определения особенностей формирований лексической компетенции студентов неязыковых специальностей на основе упражнений интерактивного направления. Автор предлагает обзор научно- методических исследований по данной проблеме, рассматривает необходимость придерживаться классической классификации этапов формирования лексических умений и иллюстрирует эту концепцию заданиями, составленными на основе практических исследований.

Ключевые слова: иностранная компетенция, лексическая единица, професионально направленный английский язык (английский язык для специальных целей), професиональная комуникация.

The article is devoted to the problem of defining the peculiarities of future non- linguists' lexical competence formation on the basis of interactive exercises. The author submits a review of methodic achievements concerning this problem, envisages the necessity of abiding the classical classification of lexical skills formation stages, and illustrates this conception with exercises, created on the basis of practical investigations.

Key words: foreign language competence, lexical unit, English for Specific Purposes (ESP), professional communication. Слово «студент» за своєю сутністю нерозривно пов'язано із поняттям «навчання». Студентство - це особлива соціальна група, яка характеризується особливими умовами життя, праці, побуту, особливою суспільною поведінкою і психологією, метою якої є набуття знань і підготовка себе для майбутньої роботи [1, с. 95]. В «Україн-ському педагогічному словнику» «студент» трактується як учень вищого навчального закладу [2, с. 322].

Згідно з вимогами чинної програми з іноземних мов для вищих навчальних закладів, студенти, що опановують визначену спеціальність, якою не є мовна підготовка (тобто студенти немовних / нефілологічних спеціальностей) повинні володіти англійською мовою на рівні, що забезпечить їм можливість спілкуватися нею, отримувати і передавати інформацію зі свого фаху. Це вимагає володіння комунікативною компетенцією, необхідною для іншомовного спіл-кування в професійній сфері.

Поняття «компетенція» (від латинського competo - домагаюся, відповідаю, походжу) досить широко застосовується в різних галузях наукового знання. Зазвичай цей концепт вживається в працях авторів, які досліджують різні аспекти лінгвістики, а також теорії і методики навчання мов, а для його означення здебільшого використовуються терміни «лінгвістична (мовна) компетенція» та «комунікативна компетенція». При цьому поняття «лінгвістична компетенція» введене в науковий обіг Н. Хомським, вживається в значенні знання правил мови, тоді як поняття «комунікативна компетенція», вперше застосоване Д. Хаймзом, означає знання, яке забезпечує індивідові можливість здійснення функціонально спрямованого мовленнєвого спілкування [6, c. 12].

Лексична компетенція, у свою чергу, як складова комунікативної компетенції, визначається у Загальноєвропейських Рекомендаціях із мовної освіти як «знання і здатність використовувати мовний словниковий запас» [5, с. 110], тобто практична змога застосовувати набутий багаж знань у спілкуванні та робочих процесах.

Вагомою ланкою педагогічної науки є вивчення проблеми професійно спрямованого навчання іншомовної мовленнєвої діяльності студентів немовних спеціальностей, якою у різний час займалися вітчизняні та зарубіжні дослідники (О.С. Большакова, Л.О. Ємельянова. А.Л. Мір- зоян, С.І. Тітов, R. Benson). Більшість учених у своїх роботах вирішують проблеми, пов'язані з навчанням на основі спеціалізації, у межах наукової або вузькопрофесійної сфер спілкування. Дослідники вивчають особливості навчання професійного монологічного і діалогічного мовлення та їх специфічні види (Л.О. Ємельянова, М.Г. Кочнева, В.О. Плюхіна), розробляють цілісну систему навчання професійного мовлення на основі імітаційно-ділових ігор (C. Котлярова), визначають зміст навчання професійного спілкування з урахуванням рівнів спільної діяльності фахівців і характерних для них функцій спілкування (С.С. Коломієць).

Проблемам навчання іноземної мови за професійним спрямуванням у 70-90-ті роки минулого століття були присвячені наукові дослідження таких вчених-педагогів і методистів, як І. М. Бер- мана, Т.С. Сєрової, Т.І. Труханової, D.M. Brinton, M.A. Snow, M.B. Welsche, M. Canale & M. Swam, B. Coffey, E. Tarone, G. Yule. Дослідження в контексті нового століття знайшли відображення в роботах Л.І. Морської, О.Б. Тарнопольського, В.М. Топалової, О.В. Шмирової, L. Bredella, N. Brieger and J. Comfort, V. Hollett, T. Hutchinson and A. Waters та ін.

Вагомий внесок у розробку методики навчання англійської мови за професійним спрямуванням (ESP - English for Specific Purposes) було зроблено P.C. Robinson, E.Tarone and G. Yule [13] однак, як зазначає О.Б. Тарнопольський, на даному етапі неможлива повна орієнтація на зарубіжні методики навчання, тому що існують певні розбіжності у навчанні англійської мови для спеціальних цілей на заході й у нашій країні. Вони полягають у тому, що в українській системі вищої освіти навчання іноземної мови для спеціальних цілей відбувається на основі програм, навчальних планів і матеріалів, складених спеціаліста- ми-мовознавцями і методистами (із залученням спеціалістів у відповідній галузі). Побажання конкретних студентів щодо їхніх мовних потреб, перспектив на майбутнє, інтенцій із використання іноземної мови не враховуються. Мета, зміст і методи навчання формулюються централізовано, навчальні матеріали є також загальними для викладання одного курсу в різних навчальних закладах. Слід зазначити, що такий підхід значно знижує мотивацію студентів до вивчення іноземної мови, їхню ініціативність, самостійність, можливість креативного вияву [10,