Використання дидактичної гри дозволяє продуктивно вирішувати проблему перетворення завдань навчально-пізнавальної діяльності із зовнішньої у внутрішню спонукальну силу - пізнавальну цілеспрямованість, яка виступає джерелом активності індивіда.

Визначення змісту дидактичної гри, достатньо повно висловив Н.Страздас, - "дидактична гра - це різновид комплексного, багатокомпонентного засобу формування педагогічної спрямованості, який дозволяє включати студентів в аналоги професійної діяльності. При цьому гру можна розглядати як доцільно організовану педагогічну підсистему, ядром якої є навчання професії через спеціально підібрані педагогічні ситуації на матеріалі відповідного предмету"[10].

У праці видатного ученого-психолога Л.С. Виготського "Педагогічна психологія" один з розділів містить дослідження педагогічного значення гри. "Вони [ігри] організовують вищі форми поведінки, бувають пов'язані з вирішенням досить складних завдань поведінки, вимагають від гравця зусиль, тямущості і винахідливості, сумісну і комбіновану дію самих різних здібностей і сили."[5].

Іншими словами, гра є розумна і доцільна, планомірна, соціально- координована, підлегла відомим правилам система поведінки або витрата енергії.

На відміну від гри, в загальному понятті, дидактична гра має чітко визначену мету у навчанні і відповідний до неї педагогічний результат, які можуть бути визначені, чітко окреслені і характеризуються навчально-пізнавальною спрямованістю.

Гра - це поліфункціональне явище. Вона є засобом оволодіння будь-якою діяльністю, стимулює цей процес. Особливість роботи фахівця індустрії дозвілля (а саме педагога-організатора дозвілля) полягає в тому, що впродовж своєї професійної діяльності він приймає на себе різні соціальні ролі, а отже в грі він вчиться спеціальності, може якнайкраще виявити свої творчі здібності, навчитися грати і організовувати ігри, дозвілля інших людей.

Гра - це складне соціально-психологічне явище. Взаємодія у грі залежить від особистісних властивостей людини - її ставлення до навколишнього світу, здібностей до ігрової (двопланової) взаємодії та від її творчих здібностей [7].

Крім того, гра допомагає розкрити особистісні якості студентів - ініціативність, сміливість у прийнятті рішень, показати неординарний підхід до вирішення проблеми, вчить діловій взаємодії у колективі [7]. Ігрові методи використовують для розвитку творчої активності студентів [2; 6] і активізації пізнавальної діяльності [3].

У дидактичній грі реалізуються принципи оптимальної взаємодії учасників, завдяки яким досягається позитивний результат у засвоєнні знань:

Принцип співробітництва.

Принцип досягнення цілей гри.

Принцип керування емоційно-інтелектуальним полем, можливість врахувати у грі особистісні характеристики студентів - їх інтересів, рівня навченості, а також можливості створення і підтримки гарного настрою учасників групи.

Принцип колективної взаємодії, тобто вмінням працювати в команді ("team work").

Принцип керування грою, який передбачає вміння викладача імпровізувати [2,9].

Під час гри використовуються не лише інтелектуальні можливості студента, а й його емоції. Студенти розігрують різні емоційні стани: згода, незгода, подив, розчарування, задоволення, хвилювання і т. ін., використовуючи певну міміку та жести, а також інтонацію. Це мотивує навчальний процес, робить його цікавим.

Ефективність будь-якої діяльності залежить від мотивації. У грі мотивація закладена у самому процесі виконання цієї діяльності, тобто у грі присутня внутрішня мотивація. Таким чином, у дидактичній грі необхідно використовувати всі засоби активізації, закладені у грі як у діяльності.

Слід відзначити , що в педагогіці гру розглядають:

як самостійний вид діяльності дітей та підлітків;

як засіб виховання;

як засіб організації навчальної діяльності.

Процес підготовки фахівців індустрії

дозвілля, зокрема педагогів-організаторів дозвілля включає вивчення гри, ігрової діяльності за всіма цими позиціями, адже вона є провідним видом майбутньої професійної діяльності.

Стосовно навчання майбутніх фахівців індустрії дозвілля, зокрема педагогів- організаторів дозвілля, можна виділити наступні особливості дидактичної гри:

у дидактичній грі домінує педагогічна мета, ігрова ситуація лише виступає фоном;

дидактична гра виступає засобом розвитку професійних вмінь і навичок, мислення, ініціативності, реалізації творчого потенціалу особистості;

дидактична гра сприяє розвитку комунікативних та організаторських здібностей, вмінь та навичок, як необхідних чинників фахової компетенції майбутнього спеціаліста галузі дозвілля;

в основі діяльності учасників дидактичної гри лежить їх співпраця, співтворчість у вирішенні проблемного питання, прийняття особистісних і колективних рішень, вміння працювати "в команді";

конструювання гри здійснюється на основі поєднання змісту навчальної діяльності і реальної діяльності майбутнього фахівця індустрії дозвілля.

Безумовно, успішності в отриманні знань на терені європейського співтовариства сприяє добре володіння іноземними мовами. Специфічним сьогодні є органічне поєднання потреб суспільства і потреб індивіда в отриманні іншомовних знань без якого неможливе здійснення успішної соціальної адаптації до реалій сьогодення і досягнення високого професійного і соціального рівня. Високий соціальний запит сприяє ефективності навчання, підвищуючи рівень мотивації до отримання знань майбутніми спеціалістами, водночас висуваючи нові вимоги до технології навчання іноземним мовам. Саме тому, є доцільним використання дидактичної гри на заняттях з іноземної мови як ефективного методу навчання.

Використання гри на заняттях з іноземної мови у майбутніх педагогів-організаторів дозвілля як засобу організації навчальної діяльності по-перше, вчить майбутнього педагога-організатора дозвілля мистецтву гри; по-друге сприяє формуванню лінгвістичної(мовної) компетенції як складової комунікативної компетенції, яка є частиною фахової компетенції майбутнього фахівця індустрії дозвілля, а також стимулює пізнавальний інтерес щодо ігрової діяльності у інших країнах.

Ігрова форма занять створюється на заняттях за допомогою ігрових прийомів і ситуацій, які виступають як засіб заохочення, стимулювання учнів до навчальної діяльності.

Під час занять з іноземної мови нами виділені основні напрями, за якими відбувається реалізація ігрових прийомів і ситуацій: дидактична мета ставиться перед студентами у формі ігрової задачі; навчальна діяльність