в тому, щоб усі навчальні курси вищої школи мали гуманітарну спрямованість, яка б формувала критичність мислення, приносила б у викладання колізії історії і злам традицій даної предметної галузі, її соціальні, економічні, етичні і моральні аспекти. Інакше кажучи, завдання зводиться не до того, щоб інженерам ще і ще читати новий гуманітарний предмет (історію, соціологію, мистецтвознавство і т.д.), а гуманітаризувати будь- який загальнонауковий і інженерний курс, тобто читати його так, щоб засобами даного предмета, через історію даної науки, через ознайомлення з життям великих подвижників науково-технічного прогресу формувати творче мислення спеціаліста. Оскільки гуманітаризація освіти - це і є розвиток цілісної гармонійної особистості.
Безумовно, гуманітаризація інженерної освіти є синтезом загальнонаукових і загальнотехнічних дисциплін з культурою епохи, поєднанням спеціальних знань із світом людських цінностей, взаємопроникненням знань про природу зі знаннями про людину і сенс її буття [8]. Інакше кажучи, якщо підвести підсумок, гуманітаризація вищої освіти - це олюднення загальнонаукових і загальнотехнічних дисциплін. Але гуманітариза-ція - не мета, а засіб. Розглянемо, що дає гуманітаризація для сдудента на рівні вищих закладів освіти України? Розширення його світогляду, формування гуманістичного, тобто антитехнократичного світогляду, формування твердого мислення, національної патріотичної свідомості.
Таким чином, гуманітаризація інженерної освіти покликана створити передумови до поєднання технічної і гуманітарної культури в одній особистості, а досягти цього неможливо без оволодіння історико-технічними та історико- науковими знаннями, що відкривають великі можливості для формування гуманістичного світогляду і творчого стилю мислення.
Споконвічна мета техніки - служити людині. У наш час як ніколи стають актуальними слова давньогрецького мислителя Протагора: "Людина - міра усіх речей". У вік глобальних проблем і загострених відносин між природою і суспільством потрібен новий стиль інженерного мислення, що враховує гуманістичні цінності. Останнє вимагає підвищення культурного рівня інженера, поєднання глибоких професіональних знань з гуманітарною освітою. Технократичні підходи вже нанесли немало шкоди соціальній практиці.
Вивчення історії науки і техніки, виявлення світоглядних проблем у будь-якій спеціальній дисципліні, стійкий інтерес до літератури і мистецтва, формування громадянської активності і політичної культури - це складові процесу гуманітаризації інженерної освіти. Особливо корисні у навчальному процесі приклади з життя творців науки і техніки, що не замикалися на своїй спеціальності. Максвелл і Обольцман, Менделєєв і Мечников, Пуанкаре і Планк, Ейнштейн і Бор, Шредінгер і Гейзенберг, Вавілов і Вернадський володіли блискучими літературними здібностями, величезною ерудицією і філософською спрямованістю мислення. "Для геніального нахилу, - любив повторювати Бальцман, - необхідна ще загальна освіта" [9]. Ейнштейн невтомно підкреслював, що вузька спеціалізація перетворює вченого в ремісника. У нашій філософській і соціологічній літературі мало місце деяке запізнення з аналізом небезпеки технократичного мислення. Технократизм є культом техніки, що веде до перетворення людини у функцію, а технічний прогрес - у самомету.
Ясно, що освітній процес у технічному університеті повинен блокувати технократичні установки, а не стимулювати їх. Проте на практиці часто усе навпаки, оскільки гуманітаризація навчання швидше залишається побажанням, ніж реальністю. У зв'язку з цим цікаво співставити навчальні плани зарубіжного і вітчизняного інженерного навчального закладу. Зауважимо, що в основному, існує дві традиції в інженерній освіті: німецька одноступінчата, прийнята у свій час у Росії, та англійська - двоступінчата. У першому випадку навчання інженера продовжується 5 років і закінчується захистом диплома. У другому випадку перша ступінь завершується випуском бакалавра (3 роки - в Англії, 4 роки - у США та Австралії), а друга ступінь - випуском магістра (4 роки - в Англії, 5-6 років - у США ). Ця різниця пояснюється простою причиною. У Німеччині і Австрії освіта безкоштовна, тому може бути більш тривалою. У США, Англії, Австралії - платна, тому доводиться швидше одержувати базову інженерну освіту і працювати. Бакалавр - це людина, що глибоко вивчила фундаментальні науки своєї професії, але не пройшла вузької спеціалізації. Вона одержує її у процесі практичної роботи. Таким чином, бакалавр - це інженерна ступінь. Магістр - це людина, що одержала в університеті після ступеня бакалавра спеціалізацію у певній галузі своєї науки і захистила випускну роботу (і знову ж, як і у випадку з бакалавром) - без будь-якого поділу на кваліфікацію і ступінь [10].
ЛІТЕРАТУРА
Мартынюк И.О. Инженер в зеркале времени. - К., 1989. - Раздел Ш.
Горохов В.Г. Знать, чтобы уметь. История инженерной профессии и её роль в современной культуре. -М.: Знание,
1987.
Спиркин А.Г. Мировоззрение // Философский энциклопедический словарь. - М., 1983. - 375 с.
Микелина А.А. Стиль научного мышления // Вестник высшей школы. - 1986, - № 5. - 24 с.
Гайденко П.П. Творчество // Философский энциклопедический словарь. - М., 1983.
Алехин А.А. Философские проблемы инженерно- технического труда. - М., 1983.
Кудрин Б.И. Введение в технику. - Томск, 1992.
Аналіз різних точок зору на гуманітаризацію утримується у збірнику ТЕЗ "Гуманітаризація освіти у технічних науках". - М., 1989.
Больцман Л. Статьи и речи. - М.: Наука, 1970. - 238 с.
Грознер Л.А., Траубе Е.С. Оптимізація фундамнтальної, прикладної і гуманітарної підготовки. У міжнародних стандартах інженерної освіти // Гуманітарні проблеми освіти: Збірник наукових праць. - Дніпропетровськ: ДДУ, 1992. - C. 133-138.