Відповідно до педагогічної енциклопедії, поняття «компетентність» містить у собі, крім суто професійних знань, умінь і навичок, такі якості, як ініціатива, співробітництво, здатність працювати в групі, комунікативні здатності, уміння вчитися, оцінювати, логічно мислити, відбирати й використовувати інформацію [4, с. 237]. Компетентність визначає якість і рівень професійної готовності до діяльності, що виражається в характері праці, здатності в умовах різних труднощів знаходити раціональне рішення виниклої проблеми. Ріст компетентності сполучений із самоаналізом і самооцінкою особистості, які є внутрішнім стимулом професійного самовизначення [5, с. 26].

В наукових дослідженнях європейської системи освіти компетентність трактується дослідниками як спроможність особистості сприймати та відповідати на індивідуальні та соціальні потреби, комплекс ставлень, цінностей, знань і навичок [6; 7]. Шведські й американські вчені (В. Чапанат, Г. Вайлер, Я. Лефстед) розробляють концепцію «інтегрованого розвитку компетентності», згідно з якою компетентність є знання і уміння з різних сфер життєдіяльності людини, які необхідні для формування умінь і навичок здійснення діяльності творчого рівня.

Безрукова В. С. вважає, що компетентність - це володіння знаннями та уміннями, що дозволяють висловлювати професійно грамотні судження, думки, оцінки. З точки зору Дьоміна В.А., компетентність містить у собі рівень умінь особистості, що відбиває ступінь відповідності визначеної компетенції і дозволяє діяти конструктивно в соціальних умовах, що змінюються. Зимня І.А. розглядає компетентність як інтелектуально і особистісно обумовлений досвід соціально- професійної діяльності людини, що засновується на знанях.

Маслов В.І. під компетентністю розуміє готовність на професійному рівні виконувати свої посадові та фахові обов'язки відповідно до сучасних теоретичних надбань і кращого досвіду, наближення до світових вимог і стандартів. Згідно з Афанасьєвим В.Г., компетентність - це сукупність функцій прав і обов'язків спеціаліста. І. Лє- бєдєв, вивчаючи поняття компетентності, акцентував увагу при його означенні на здатності діяти в ситуації невизначеності, здатності працювати в команді та навчатися. Деякі дослідники відмічали, що суттєвим моментом компетентності є здатність приймати відповідні рішення в процесі вирішення конкретних проблем і виробничих завдань.

Такі основні напрями визначення поняття «компетентність». Як бачимо, у сучасній педагогіці склалася досить неоднозначна ситуація щодо питання змісту поняття «компетентність», що свідчить про недостатню розробленість цього поняття у сучасній освітній системі.

Наряду з поняттям «компетентність» у наукових дослідженнях зустрічається поняття «професійна компетентність», яка трактуєтсья як [8]: психічний стан, що дозволяє діяти самостійно та відповідально, володіння людиною здатністю і умінням виконувати певні трудові функції (А.К. Макарова); ціннісні орієнтації спеціаліста, мотиви його діяльності, загальна культура, стиль взаємодії з оточуючими, усвідомлення світу навколо себе і себе у світі, здатність до самовдосконалення та саморозвитку (Т.Г. Браже); інтегральна характеристика ділових й особистісних якостей фахівця, що відбивають рівень знань, умінь, досвід, достатній для здійснення мети даного роду діяльності, а також його моральну позицію (С.Я. Батышев) [9]; система умінь і навиків, професійно значимих якостей особистості, що забезпечують можливість виконання професійних обов'язків певного рівня (Г. М. Курдюмов).

Професійна компетентність майбутнього спеціаліста формується на засадах теоретичних знань, практичних умінь, значущих особистісних якостей та життєвого досвіду, що зумовлює готовність фахівця до виконання професійних обов'язків та забезпечує високий рівень його самоорганізації. Зміст цього поняття обумовлюється багатьма факторами, зокрема, рівнем розвитку техніки, науки, економіки, освіти; процесами, які відбуваються в суспільстві; суспільним замовленням.

Підсумовуючи основні підходи до розуміння понять «компетентність» та «професійна компетентність», можна стверджувати, що професійна компетентність - це професійно-статусні можливості щодо здійснення людиною державних, соціальних й особистісних повноважень у професійній діяльності. Компетентність характеризує інтегрованість людини в професійну діяльність, наявність соціальної та психологічної зрілості, професійне спрямування світогляду особистості та наявність відповідних ціннісних орієнтацій.

Інакше кажучи, професійна компетентність трактується як інтегральна характеристика особистості, що визначає здатність фахівця вирішувати професійні проблеми й типові професійні завдання, що виникають у реальних ситуаціях професійної діяльності, з використанням знань, професійного й життєвого досвіду, цінностей та нахилів.

Перейдемо до теоретичного аналізу поняття «компетенція», яке також має різні тлумачення. На сторінках науково-педагогічних видань ведеться дискусія про співвідношення понять «компетенція» й «компетентність». Одні їх повністю ототожнюють. Інші вважають, що вони суттєво різняться та розуміють під компетентністю готовність та здатність людини діяти в будь- якій сфері, що передбачає володіння людиною комплексом відповідних компетенцій, які включають її особистісне ставлення до предмета діяльності. Дане питання потребує подальшої теоретичної розробки.

В наукових дослідженнях поняття «компетенція» визначається як [8]: єдність знань, навичок та відносин у процесі професійної діяльності, обумовлених вимогами посади, конкретної ситуації, цілями організації (Ю.І. Алюшина і Н.А. Дмитрієвська); діяльнісна складова отриманої освіти, що допомагає проявитися знанням, умінням і навичкам у незнайомій ситуації, тобто є більш високим рівнем узагальнення останніх (С.Е. Шишов і І.Н. Агапов); сукупність професійно-значущих якостей та проявлення творчості в процесі професійної діяльності (В.Л. Шаповалов і В.І. Горова).

Щодо узгодження компетентнісного підходу з загальноприйнятою педагогічною термінологією - «знання - уміння - навички» та пов' язані з ними категорії і поняття, важливо не протиставляти компетентність та компетенції знанням або умінням, оскільки перші поняття більш широкі. Поняття компетенції закономірно випливає зі співвідношення знань,