У окремих дослідженях складові професійної компетентності називають: «компоненти», «компетенції», «ключові (базові) компетенції», «основні компетенції». Зроблений аналіз дозволяє стверджувати, що на сьогодні у педагогічній науці немає чіткого уявлення про співвідношення і структуру понять «компетентність» та «компетенція». Ми не будемо їх ототожнювати та вважатимемо, що між ними існує наступний зв'язок (А.В. Хуторський) [11]:

компетенція - сукупність взаємозалежних якостей особистості (знань, умінь, навичок, способів діяльності), що задаються стосовно певного кола предметів і процесів і необхідних, щоб якісно й продуктивно діяти стосовно них;

компетентність - володіння людиною комплексом відповідних компетенцій, що включає її особистісне відношення до них та предмета діяльності;

Базуючись на такому підході, компетенції, що входять до складу професійної компетентності, доцільно розбити на декілька суттєво важливих для певної професії видів, кожен з яких буде містити ключові компетенції одного типу. Зокрема, інформаційна компетентність є видом професійної компетентності, що містить сукупність ключових інформаційних компетенцій. Те саме можна сказати і про інші види професійної компетентності: комунікативну, соціальну тощо. Опираючись на це, визначимо структуру професійної компетентності економістів.

Як бачимо, професійна компетентність сучасного спеціаліста є складним багатокомпонентним поняттям, яке в сучасній науковій літературі характеризується з точки зору кількох наукових підходів: соціокультурного, діяльнісного, комунікативного, професійного, контекстно-інформаційного та психологічного. Кожен із названих підходів не вичерпує наукового аналізу проблеми професійної компетентності повністю; всі ці підходи знаходяться у взаємозв'язку один з одним і взаємодоповнюють один одного.

Для уточнення співвідношення понять «компетенція» та «компетентність» було зроблено аналіз наукових досліджень компонентного складу професійної компетентності. У педагогічній літературі існує багато різних авторських позицій із приводу структури професійної компетентності економіста. Але, перш за все, процес підготовки сучасного фахівця має визначатися стратегічними напрямками розвитку світової освіти. Після підписання Болонської декларації з'явилися нові інструменти й ініціативи, що сприяють реалізації цілей формування загального європейського простору вищої освіти. Функціонують ефективні програми та проекти для вироблення загального розуміння змісту кваліфікацій у термінах компетенцій та формування переліку ключових освітніх компетенцій.

Важливим завданням професійної освіти економістів є визначення комплексу ключових ком- петенцій, суттєвих для формування професійної компетентності майбутніх економістів. У результаті дослідження проблеми компетентності на рівні Болонської декларації були відібрані 30 загальних компетенцій, за робочою класифікацією розділені на три категорії: інструментальні, міжособистісні й системні, кожна з яких передбачає володіння спеціалістом певним рівнем інформаційних технологій [12].

У доповіді заступника директора Департаменту освіти, культури і спорту Ради Європи М. Стобарта окреслено 5 ключових компетенцій: 1) політичні й соціальні компетенції; 2) компетенції, що стосуються життя в суспільстві; 3) компетенції, що стосуються володіння усним і письмовим спілкуванням; 4) компетенції, пов 'яза- ні з виникненням інформаційного суспільства; 5) здатність навчатися протягом життя як основа безперервної підготовки у професійному плані.

Особливу увагу приділяють визначенню видів компетенцій у структурі професійної компетентності російські вчені (Н.В. Кузьміна, Л.А. Пет- ровська, А.К. Маркова Л.Н. Мітіна, В.В. Шапкін, Н.С. Розов). В.В. Шапкін вважає, що основними компонентами кваліфікованого робітника є компетенції: спеціальна, соціальна, індивідуальна. Е.М. Іванова розрізняє наступні види професійної компетентності: спеціальна або діяльнісна, соціальна, особистісна індивідуальна. У дослідженнях Н.С. Розова загальнокультурна компетентність представлена як сукупність трьох аспектів: змістовного, проблемно-практичного, комунікативного. К. О. Кірей пропонує представляти структуру професійної компетентності як сукупність наступних ключових компетенцій: предметно-практична, інформаційна, управлінська, навчально-пізнавальна, нормативно-правова, комунікативна, креативна [13].

Для дослідження проблеми формування професійної компетентності особливо важливим вважаємо змістову структуру професійної компетентності майбутніх економістів із використанням зробленого загальнонаукового аналізу поняття професійної компетентності. Професійна компетентність фахівця складається з декількох основних видів, що визначаються комплексом ключових компетенцій, кількість та характер яких визначається завданнями, які має вирішувати фахівець у своїй професійній діяльності та які дозволяють бути успішними на конретній посаді.

Документами, які містять перелік видів економічної діяльності та вимоги до цілей, змісту та компетентності майбутніх економістів у процесі їх професійної підготовки, є «Державний класифікатор видів економічної діяльності ДК 009-96», затверджений наказом Держстандарту України від 22.10.96 № 441 та освітньо-кваліфікаційна характеристика [14]. Опираючись на ці докумен- ти та на алгоритм опису професій, запропонований Є.О. Клімовим, було з'ясовано зміст професійної діяльності фахівця-економіста з урахуванням предмета, цілей, засобів, умов та особливостей професійної діяльності фахівців економічного профілю [15].

Це дозволило, враховуючи запропоновані І.А. Зимньою [2] способи визначення ключових компетенцій та підсумовуючи здійснений аналіз уявлень про структуру та компонентний склад професійної компетентності фахівця в галузі економіки та його освітньо-кваліфікаційної характеристики, виділити наступні види професійної компетентності майбутнього економіста (ключові компетенції):

Особистісно-індивідуальна компетентність - сукупність компетенцій, що відображають професійно-спрямовані переконання, цінності, потреби, вольові риси особистості, мотиви професійної діяльності, уміння досягати поставленої мети при виконанні професійних завдань.

Предметно-практична компетентність - компетенції, що включають систему фундаментальних знань класичних наук, соціально-економічних законів та теорій, сутності, структури і тенденцій розвитку економічних систем; методів економічного аналізу господарських процесів на мікро- та макрорівнях, методів прийняття рішень; операційних знань, умінь та навичок щодо виконання функціональних обов'язків. Система знань нормативної та правової бази, галузевих стандартів. Розвиненість умінь застосування цих знань на практиці.

Інформаційна компетентність - компетенції, що містять систему