Управлінська компетентність - сукупність компетенцій, що включають систему знань основ теорії управління; розвиненість умінь планування, формування цілей та завдань діяльності, організації діяльності, аналізу результатів діяльності, виокремлення та формулювання проблемних аспектів професійної діяльності, впровадження прогресивних форм і методів професійної діяльності.

Пізнавальна компетентність - інформаційні компетенції, які відображають систему знань та вмінь пізнавальної діяльності; розвиненість умінь цілепокладання, самостійної навчально-пізнавальної діяльності, самооцінки. Система вмінь створення, опанування і використання інновацій у професійній діяльності.

Комунікативна компетентність - система знань та умінь взаємодії з оточуючими

людьми, розвиненість умінь професійного спілкування та роботи в групі.

Безумовно, розглянуті нами вище підходи не вичерпують всю розмаїтість варіантів визначення змістовних і структурних компонентів професійної компетентності майбутнього економіста.

Після теоретичного аналізу поняття «професійна компетентність» та визначення компонентного складу професійної копетентності економістів перейдемо до теоретичного обґрунтування поняття «формування професійної компетентності». Аналіз науково-педагогічної літератури дозволяє стверджувати, що визначення поняття «формування професійної компетентності» та його психолого-педагогічне обґрунтування не є достатнім та потребує подальшої розробки сутності.

Оскільки професійна компетентність передбачає стійку здатність виконувати певний вид діяльності, доцільно охарактеризувати її з точки зору діяльністного підходу. В цьому контексті професійна компетентність може розумітися як один із структурних компонентів професійної готовності до конкретного виду діяльності [16]. Діяльнісний підхід в педагогіці було теоретично розроблено й практично обґрунтовано Б.Г. Афа- насьєвим, А.Л. Леонтьєвим, Б.Ф. Ломовим, СЛ. Рубінштейном, Б.М. Тепловим та ін. науковцями. Діяльність - форма активного відношення людини до навколишнього світу, мотиваційна сукупність закономірно пов' язаних між собою поведінкових актів і послідовно чинених дій та операцій, спрямованих на виконання певних завдань, на досягнення тих або інших соціально значимих цілей.

Формування професійної компетентності відбувається в процесі особливого виду діяльності студентів - навчально-пізнавальної. Внутрішніми стимулами та складовими діяльності виступають потреби, мотиви, інтереси, воля, емоції, переконання. До зовнішніх складових діяльності можна віднести мету, об'єкт, засоби [17]. Усі складові існують як зв'язне ціле, діалектично пов'язані одне з одним.

З огляду на це, формування професійної компетентності майбутніх економістів базується на взаємодії внутрішніх та зовнішніх факторів. До основних внутрішніх факторів дослідники відносять: мотиваційну, операційно-інформаційну, емоційну та вольову сфери особистості. До зовнішніх - підходи до формування змісту навчального матеріалу, реалізація певних освітніх технологій та методів, засобів і форм навчання. Таким чином, формування професійної компетентності майбутніх економістів залежить від того, наскільки ефективно організація навчального процесу впливає на основні сфери особистості. В зв'язку з цим зростає роль викладача як організатора та координатора управлінням процесом формування професійної компетентністі майбутніх фахівців.

Для визначення поняття «формування професійної компетентності» важливим є врахування структури навчального процесу та наявності у ній двох процесів: навчання (діяльність студентів) та викладання (діяльність викладача) [18, с. 118]. Педагогічна взаємодія викладача та студентів, у результаті якої здійснюється формування професійної кометентності майбутніх фахівців, відбувається через сукупність взаємопов' яза- них та взаємообумовлених компонентів: мети, змісту, засобів, форм та методів навчання.

Таким чином, можемо стверджувати, що формування професійної компетентності є процесом, який спрямований на посилену спільну діяльність викладача та студентів у процесі професійного навчання, використання удосконалених змісту, методів, засобів та форм навчання, які направлені на формування комплексу ключових компетенцій для даного виду діяльності та професійної компетентності як інтегральної риси особистості.

Професійна компетентність майбутнього економіста є поняттям багатогранним та, разом з тим, у системі освіти піддається виміру. Питання визначення рівнів розвитку (сформованості) осо- бистісних властивостей та якостей завжди привертало увагу педагогів та психологів (Л.І. Божо- вич, Г.І. Щукіна, А.Н. Леонтьєв та ін.). Під розвитком розуміється стійка послідовність змін якісних станів системи, пов'язана з переходом до нового рівня цілісності зі збереженням їх еволюційних можливостей. Саме ці якісні зміни в розвитку й спричиняють існування рівнів, кожний з яких має свої власні елементи (В.С. Ільїн, Н.К. Сергєєв, В.В. Сєріков, В.І. Свідерский, В.І. Столяров).

Існують різні підходи до характеристики рівнів сформованості компетентності та компетенцій і критеріїв їх визначення. Н. А. Банько виділяє інтуїтивний (низький), нормативний (середній), активний (високий) та креативний (найвищий) рівні сформованості професійної компетентності [19], Г.О. Ковальчук - понятійний (фактоло-гічний), репродуктивний, алгоритмічно-дійовий (умовно- професійний) та творчий (професійний) рівні [1].

В.А. Поляков виділяє чотири рівні професійної компетентності, пройшовши через які фахівець дійсно вважається готовим до своєї професійної діяльності [20]:

Неусвідомлена некомпетентність - фахівець не уміє справлятися з виконанням професійних завдань, але не розуміє цього. Йому здається, що ніяких складностей і проблем немає й він прекрасно впорається зі справою.

Усвідомлена некомпетентність - фахівець починає розуміти, що його попередні дії виконувалися без належної компетенції. Формується потреба у навчанні, в освоєнні більш сучасних технологій.

Усвідомлена компетентність - фахівець намагається діяти відповідно до правил, але йому

доводиться замислюватися над своїми діями, звіряти їх з рекомендованою технологією. * Неусвідомлена компетентність - регулярна практика правильних дій виводить фахівця на той рівень професіоналізму, коли вже не потрібно замислюватися над окремими операціями і їхньою послідовністю. Багато дій виконуються «автоматично» та правильно. Важливими в контексті проблеми нашого дослідження є окреслені зарубіжними вченими рівні формування компетенцій під час навчання у вищому навчальному закладі, визначені в європейських країнах [21]. Аналіз теоретичних досліджень свідчить про те, що визначення критеріїв