Студенти факультету іноземної філології МДУ ім. В.О. Сухомлинського теоретично та практично вивчають "Ігротехніку", виходячи на результат - створення по завершенні ІІІ курсу власного "Ігробанку", куди входять 5-10 нових, власно вигаданих ігор за двома напрямками.

Перший - навчальний, до якого входять ігрові форми проведення опитування та перевірки вивченого раніше у межах спеціальності.

Другий напрямок - виховний, в якому студентам пропонується вигадати нові форми знайомства, об'єднання у команди, групової рухливої та індивідуальної творчої діяльності тощо.

Під час проведення пасивної педагогічної практики у школах та активної літньої практики майбутні вчителі мають можливість перевірити практично свої досягнення у вигадуванні та опануванні техніки проведення ігор у навчально-виховному процесі.

За нашим баченням, "Ігротехніка" - це технологія і один з напрямків розвитку педагогічної науки про гру та її дидактичні можливості. "Ігротехніка", окрім алгоритму та інструментів винаходу нових ігор, включає в себе основи техніки проведення гри. Ця технологія розроблялась на кафедрі педагогічних технологій та педагогічної майстерності МДУ з 2000 року.

У Миколаєві на щорічному Всеукраїнському фестивалі ігрових програм "Місто дитячих посмішок" (автор ідеї і генеральний директор фестивалю В.Н. Книш) почали називати людей, що професійно займаються грою, "майстрами гарного настрою", або "ігротехніками".

Секрет успіху педагога - ведучого ігрової програми залежить від багатьох факторів, серед них О.А. Немежанська виділяє: знання дитячої вікової психології і досвіду управління аудиторією, уміння чітко визначити мету, поставити ігрову задачу, вибрати ідеальний час і місце для проведення тієї або іншої гри. Також якість проведення ігор залежить від влучно підібраного музичного оформлення, оснащення ігрової програми яскравим реквізитом. Важливе уміння інтелігентно спілкуватися з аудиторією в добрій інтелігентній манері, з гумором оцінити ігрову ситуацію, що склалась.

Відштовхуючись від положення, що неможливо вигадати що-небудь нове на пустому місці, перейдемо до припущення, що можна вигадати нову гру, відштовхуючись від вже відомих ігрових форм.

Ми пропонуємо таку послідовність у вигадуванні нових ігор:

Визначення ключових моментів гри та їх удосконалення.

Удосконалення гри за рахунок ускладнення правил та театралізації.

Удосконалення гри за рахунок її зміни.

Пропонуємо розглядати кожну гру у певній

структурі: назва, змістовні елементи та правила.

Вигадати нову гру можна за рахунок зміни правил, назви, а також змістовних елементів або всіх трьох ключових моментів.

Оригінальну назву для гри можна вигадати за допомогою наступних прийомів активізації творчого мислення: "Абетка", "Збери врожай на полі асоціацій", Метод фокальних об'єктів (МФО) тощо.

За допомогою методу "Абетка" можна вигадати оригінальну назву для гри методом перебору різноманітних слів, перші літери яких починались би на кожну з літер абетки.

Також можна прийти до винаходу оригінальної ідеї та назви гри за допомогою методу "Збери врожай на полі асоціацій" чи методу фокальних об'єктів (МФО). Визначені властивості випадкових чи спеціально підібраних слів фокусуються на завданні - вигадати відповідну назву для нової гри, оригінальну ідею конкурсу. Ці форми допомагають розворушити уяву, підштовхнути до творчості, вийти на відповідний результат.

Можна змінити гру, вигадавши їй нову назву або замінивши старі змістовні елементи на нові. Цей перший, найлегший, рівень винаходів застосовується для ігрових форм, що ідеально підходять до ситуації, але застарілі за змістом.

Під змістовними елементами гри маються на увазі ті елементи, які відносяться до її оснащення. До змістовних елементів гри можна віднести: ігровий реквізит, атрибути, що використовуються у грі, літературний та музичний матеріал тощо.

Використання реквізиту у грі робить її більш осмисленою, яскравою і привабливою. Вдало підібраний музичний і літературний матеріал може прикрасити будь-яку гру. Змістовні елементи є галуззю широких можливостей по удосконаленню гри.

Для підвищення інтересу до гри, покращення її форми необхідно удосконалювати правила гри. Ми пропонуємо починати удосконалювати правила гри за рахунок ускладнення правил та театралізації.

Правила присутні у кожній грі. Під "правилами" зазвичай мають на увазі домовленість між учасниками діяти в певних рамках.

Правила повинні бути чітко визначеними, зрозумілими, стислими. Коли довго пояснюють правила, пропадає інтерес до самої гри. Тому при поясненні умов гри ведучий повинен спробувати в декількох словах визначити її суть.

Головне в грі простота, доступність, зацікавленість гравців. Але чим гра простіша, тим швидше ми втрачаємо до неї інтерес, і навпаки, чим гра має більше рівнів, тим на довше вона приковує увагу.

Відновити інтерес до вже відомої гри можна за рахунок введення обмежень або додаткових правил, тобто її ускладнення. Серед ускладнень гри можна виділити наступні напрямки: синтетичні - коли в одній грі змішуються правила відразу декількох, а також часові, територіальні, кількісні і якісні обмеження.

Часові обмеження: за певний час, доки лунає мелодія, хто швидше.

Територіальні обмеження: не зійшовши з місця, не виходячи за межі класу, коридору тощо.

Кількісні обмеження: один за всіх, тільки одною рукою, ногою, носом, наприклад: "День Лівші" - все робиться тільки лівою рукою, "Два в одному" - футболісти грають зв'язаними між собою ногами (в цьому випадку, беручи за основу кількісні обмеження, переходимо до нової якості).

Якісні обмеження: одночасно різні дії, без слів, тільки жестами (пантомімою), із зав' язаними очима (напомацки), не повторюючись, не збившись, не розсміявшись, решта обмежень з приставкою "не".

Найпродуктивнішими моментами театралізації в грі ми вважаємо: ігровий реквізит, елементи одягу і костюма