Між тим ефективність механізмів збереження та зміцнення здоров' я у кожної конкретної людини залежить від багатьох факторів, але визначальна роль серед них належить моральності. Недаремно 1.1. Брехман, засновник валеології, виділяє моральність не просто як складову здоров' я, а розглядає її як визначальний аспект у "валеологічній структурі особистості" [2].

Проблема моралі, добра і зла, проблема совісті постає як центральна, коли мова йде про здоров' я, хвороби та довголіття.

Добро гармонійне з природою людини. Зло ж неминуче призводить до збентеження душі, по- хмурних думок, негативних емоцій (своєрідна "інтоксикація гіркотою, яка руйнує організм", за словами психотерапевта В.І. Гарбузова). І якщо в душі відсутній мир, то відсутня і гармонія в системах організму, а значить, немає і здоров'я.

Табу, які стосуються моралі, виникли як принципова умова виживання людей як спільноти і як умова самозбереження кожного, а тому пристосовно доцільні та закріплені в генах, а саме - в інстинкті альтруїзму. В культурі всіх народів як табу, як заповідь, як непорушний закон моральності (хоча звучало і звучить різними словами) є одна вимога: не роби іншому те, чого не хочеш для самого себе. Вчинок проти законів моральності фіксується в неусвідомле- ному, залишається в ньому як комплекс провини та сорому, що призводить до запуску (настільки ж неусвідомлено) механізмів самопокарання, які можуть приймати різноманітні форми (від символічних дій, наприклад, обкусування нігтів пальців рук до психосоматичної патології - хвороби серцево-судинної системи, виразки та ін.).

Невипадково сьогодні саме гуманістичні аспекти валеології привертають все більше уваги спеціалістів: "валеологічний аналіз факторів здоров'я вимагає переносу фокусів нашої уваги від медичних, фізіологічних, біологічних акцентів у напрямку соціології, культурології, духовної сфери... Проблема загальної валеології є проблемою призначення людини, де духовно- етична, трудова сторони повинні поєднуватися з його здібностями, переконаннями, з його фізичними біологічними резервами" [4].

Ця думка співзвучна ідеям американського психолога Еріха Фромма, який зазначав, що "якщо хтось порушує свою моральну й інтелектуальну цілісність, то послаблює або навіть паралізує свою особистість. душевне здоров'я не може бути відокремлене від основної проблеми людини - досягнення мети людського життя: незалежності, цілісності та здатності любити".

Безумовно, деякі окремі аспекти цієї проблеми розглядаються при вивченні курсу психології у вузі, однак зазвичай у відриві від інтегрального розуміння здоров' я людини.

Загальновідомо: опірними поняттями валеології є "здоров'я" (про яке вже говорили) та "спосіб життя", при цьому якраз останній розглядається як основна причина збереження або втрати здоров' я. Науково-практичною основою залежності між здоров' ям та способом життя людини є концепція академіка Ю.П. Лисицина про найбільший вклад в індивідуальне здоров' я людини його способу життя (50-52%), тоді як вклад інших факторів значно менший: екологія - 20%, спадковість - 20%, медичне обслуговування -8-10%.

Спосіб життя відноситься до соціально- біологічних факторів, компонентами якого є три показники: рівень, якість та стиль життя. Універсальним механізмом формування навичок здорового способу життя для студентів є валео- логічний вплив на стиль життя, оскільки рівень та якість їх життя обумовлені матеріальними можливостями. І вибір здорового стилю життя має бути усвідомленим: "сознание определяет бытие" - ось валеологічний принцип (на відміну від філософської концепції "бытие определяет сознание") [8].

Хочеться ще раз підкреслити принципову відмінність валеології від інших дисциплін ме- дико-біологічниго нахилу (шкільної гігієни, основ медичних знань): вона базується на відмові від пасивно-профілактичної тактики охорони здоров'я, від профілактики хвороб і прийнятті стратегії формування здоров'я з урахуванням індивідуальних можливостей людини, розуміння здорового способу життя як здоровотворення [6]. Поведінка - одна з основних детермінант здоров'я, ступінь впливу якої значно перевищує вплив інших детермінант. За таким підходом на перший план виходить проблема впливу на поведінку людини. Як свідчать дослідження, модель поведінки складається з трьох взаємопов' я- заних компонентів: інформаційного, емоційно- мотиваційного та дієвого. Саме тому в навчальній програмі з "Валеології" для студентів передбачені три важливі розділи педагогічної валео- логії:

освітній (що добре, а що погано для здоров' я, як стати здоровим);

мотиваційний (формування мотивації для самооздоровлення);

практичний (засвоєння валеологічних методик).

Валеологічна підготовка повинна формувати активну життєву позицію щодо збереження здоров'я, а індивідуальне здоров'я має бути критерієм валеологічної культури, здорового способу життя.

Однак молодь ставиться до дотримання здорового способу життя як до чогось важливого, але абстрактного - такого, що саме по собі їх не стосується.

Тому слід відзначити, що головною особливістю викладання дисциплін, спрямованих на зміцнення здоров'я (в тому числі валеології), є правильне визначення вікової мотивації збереження здоров'я [7]. Термін "мотивація" буквально означає те, що викликає рух. Соціологічні дослідження показали вікову динаміку значущості здоров'я. На думку спеціалістів, хоча і досить умовно, все-таки можна розподілити вікові особливості відношення дітей, підлітків, юнацтва щодо питань життя та смерті, здоров' я та хвороби.

Важливо, що в 15-20 років мотивацією для збереження та зміцнення свого здоров' я стають кар'єрні наміри (здоровій людині легше підніматися кар'єрними сходами; щоб багато чого досягнути, треба бути здоровим). Не менш значними у молоді є і відношення в системі "ти і я" (щоб бути коханим, потрібно бути здоровим)