Відзначаються три основні аспекти суті неперервної освіти:

Перший - коли в неперервній освіті бачать професійну освіту дорослих, так зване підвищення кваліфікації, а, по суті, компенсаторну, додаткову освіту, частину «кінцевої» або освіту «на все життя».

Прихильники іншого віддають перевагу педагогічно-організованим формальним структурам (гуртки, курси, ФПК, засоби масової інформації, заочне і вечірнє навчання).

Ідея довічної освіти - потреба особистості, прагнення до пізнання себе й навколишнього світу, освіта «крізь усе життя» - є основою третього підходу, який, на наш погляд, є найбільш продуктивним і перспективним.

У третьому підході неперервна підготовка розглядається як новий спосіб організації освітньої діяльності, що забезпечує й випереджає розвиток знань та спирається на соціокультурний базис.

На базі навчальних, учбово-спортивних закладів Луганської області створена модель безперервної підготовки фахівців фізичного виховання і спорту, яка містить у собі мережу дошкільних закладів, дитячо-юнацьких спортивних шкіл, шкіл-інтернатів спортивного профілю (ШІСП), вищого училища фізичної культури I-II рівнів акредитації (ЛОВУФК), шкіл вищої спортивної майстерності, інституту фізичного виховання та спорту Луганського національного університету імені Тараса Шевченка, який веде підготовку майбутніх фахівців з освітньо-кваліфікаційних рівнів «бакалавр», «фахівець», «магістр». В університеті акредитовані й ліцензовані аспірантура й докторантура, функціонує спеціалізована рада з захисту кандидатських і докторських дисертацій. Перепідготовку кадрів з трьох напрямків: «Фізичне виховання», «Спорт», «Здоров'я людини» здійснює інститут післядипломної освіти ЛНУ імені Тараса Шевченка (директор - доктор пед. наук, професор Хриков Є.М.) і Луганський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти (ректор - Сорочан Т.М., доктор пед. наук, професор).

Нами розроблена модель безперервної підготовки фахівців фізичного виховання і спорту. Ця модель представлена у вигляді структурно- логічної схеми безперевної підготовки фахівців фізичного виховання і спорту (рис. 1.). Неперервна освіта фахівців у галузі фізичного виховання і спорту гостро потребує:

а) створення нормативно-правової бази;

б) формування економічних механізмів;

в) удосконалення державного й соціального захисту тих, що навчаються, а також випускників загальноосвітніх і спеціальних установ;

г) розробки теоретичних основ і науково- методичного забезпечення, удосконалення методів і механізмів прогнозування й розвитку;

д) проведення моніторингу стану забезпечення неперервної освіти учбовою літературою, мультимедійними і іншими засобами навчання.

Реалізація програми модернізації процесу неперервної професійної підготовки фахівців з фізичної культури і спорту вимагає розробки, створення й забезпечення освітнього процесу навчальними програмами спецкурсів, навчальними і навчально-методичними посібниками, зміст яких повинен бути націлений на зміну професійного мислення фахівців, озброєння їх новими знаннями і уміннями, інноваційними технологіями. Спецкурси з даної проблеми можуть успішно засвоюватися майбутніми фахівцями в рамках національно-регіонального (вузівського) компоненту державного освітнього стандарту вищої професійної освіти.

Фахівець з фізичної культури і спорту нової формації повинен знати:

зміст інноваційних технологій у галузі фізичної культури і спорту;

форми, методи і принципи організації інноваційного навчання;

медико-біологічні, психолого-педагогічні, соціокультурні основи інноваційних технологій у галузі фізичної культури і спорту.

Фахівець з фізичної культури і спорту нової формації повинен уміти:

планувати, організовувати і проводити заняття з використанням інноваційних технологій;

застосовувати на заняттях сучасні засоби й методи фізичного виховання, адекватні змісту інноваційних технологій;

оцінити ефективність використовуваних технологій і контролювати якість навчально-виховного процесу;

аналізувати й коректувати свою професійну діяльність;

організовувати і проводити наукові дослідження у сфері професійної діяльності.

Розроблена програма, метою якої є створення системи безперервної освіти фахівців в галузі фізичного виховання і спорту на основі право - вих, економічних і організаційних умов формування фахівця, його професійної компетентності, соціальної, творчої особистості. Програма орієнтована на підвищення якості освіти, відновлення його змісту й структури, на основі сучасного досвіду, забезпечення єдності навчання й виховання, збалансованості державного, суспільного й особистісного пріоритетів у системі безперервної освіти.

Висновки

У результаті наших досліджень установлено, що спорт, спортивна діяльність і освіта можуть виступати в ролі як головного фактора, так і мати прикладне значення. Причому пріоритети на різних етапах безперервної підготовки змінюються, і, як правило, в 70 % випадках приносять один одному більшу користь як в освіті, так і в досягненні спортивного результату. Разом з тим в 30 % випадках ці дві категорії вступають у протиріччя. На початку безперервної освіти, як правило, навчання «заважає» спорту, а далі, коли спортсмен закінчує виступи на високому рівні, його вміння, навички та найвища мотивація, в основі якої лежать уміння самозатверджуватися, дисципліна, «спортивна лабораторія в собі» тобто на своєму, власному досвіді надає можливість спортивній особистості реалізуватися у висококласного фахівця.

Разом із цим більше 50 % колишніх спортсменів, що «вкусили плоди» великого спорту, мають ціннісні орієнтації порівняно з починаючими (задоволеність професійною діяльністю, вимогами до роботи, відповідальні житлові умови, заробітна плата, напрямок професійної діяльності), що впливає на подальшу освіту в області фізичного виховання і спорту.

Іншу половину колишніх спортсменів, які мають соціальний статус і мобільність (перевага спортсменів, що досягли результату і, як наслідок, матеріальних благ), відрізняє професійна самостійність і творча активність, бажання вдосконалюватися у вибраній області: вони захищають дисертації, працюють у вузах або стають спортивними функціонерами й т.д.

Таким чином, соціальний статус і мобільність спортсменів, їхня мотивація, ціннісні орієнтири, використання надалі в освіті універсальних властивостей і якостей особистості, придбаних у процесі спортивної діяльності, сприяють продовженню навчання, успішному оволодінню професією. Отже, за своїм соціальним статусом спортсмен у сучасних