Враховуючи світовий досвід, в Україні найближчим часом слід очікувати на розвиток дистанційної освіти, яка займає проміжне становище між денною та заочною формами навчання [2].

Спостерігається тенденція збільшення осіб, які навчаються за заочною та вечірньою формами навчання, до них будуть додаватись особи, які навчаються за дистанційною формою навчання. Це явище пояснюється таким: заочна освіта зручна особам, які мають постійну роботу, та особам, що змушені самостійно заробляти гроші на навчання. Перевагу заочній освіті надають особи при зміні кваліфікації за допомогою другої освіти.

У подальшому слід очікувати збільшення кількості тих осіб, які отримують заочну освіту рівня магістра, працюють та мають освіту рівня бакалавра.

Рейтинг для перших п'ятьох галузей народного господарства у відсотках від усіх галузей виглядає таким чином: економіка, комерція та підприємництво - 35,3%; інженерія - 21,06%; освіта - 13,12%; право - 5,85%; гуманітарні науки - 5,3% [6, 7].

У 2006 році за рахунок Державного бюджету фінансувалося навчання:

- бакалаврів по галузях: економіка, комерція та підприємництво - 16,8%; інженерія - 30,9%;

освіта - 15,3%; право - 5,0%; гуманітарні науки - 6,5%;

- спеціалістів по галузях: економіка, комерція та підприємництво - 14,8%; інженерія - 44,6%; освіта - 36,7%; право - 34,0%; гуманітарні науки - 42,6% [6, 7].

Матрицю фінансування підготовки бакалаврів та спеціалістів за рахунок державного бюджету, залежно від рейтингу галузей народного господарства, наведено у таблиці.

Рейтинг галузей народного господарства серед тих, хто отримує освіту у вищих навчальних закладах, значно відрізняється від державного замовлення.

Держава у межах наданого на вищу освіту фінансування намагається збільшувати випуск фахівців, у першу чергу необхідних для народного господарства, інженерів та працівників освіти. Гуманітарним наукам, які не отримували раніше належної уваги, також надається перевага. Водночас видається недоцільним значне фінансування бакалаврів з економіки, комерції, підприємництва. Усунення цього протиріччя дозволить раціонально розподілити майбутні трудові ресурси України.

Взагалі, фінансування підготовки фахівців для галузей народного господарства, які мають високий рейтинг, за умов обмеженості ресурсів держава перекладає на фізичні та юридичні особи.

Висновки та подальший розвиток дослідження. У найближчі роки в Україні слід очікувати зменшення відносної та абсолютної кількості студентів. Вища школа і далі буде поповнюватися вступниками з низьким рівнем знань, особливо серед тих осіб, які навчаються за власні кошти як у державних, так і в приватних закладах освіти.

У найближчі роки буде продовжуватися процес збільшення контингенту навчальних закладів 3-4 рівнів акредитації за рахунок зменшення контингенту навчальних закладів 1-2 рівнів акредитації. Держава буде вживати заходів для зміни цієї тенденції. Існуючим навчальним закладам 3-4 рівнів акредитації необхідно з метою збереження досягнутих обсягів випуску фахівців та утримання на ринку освітянських послуг відкривати свої підрозділи - навчальні заклади 1-2 рівнів акредитації.

За рахунок платної форми навчається і в майбутньому буде навчатися кожен другий студент. Тому не слід очікувати значного скорочення обсягів підготовки економістів та юристів, незважаючи на відсутність потреб суспільства у такій їх кількості.

Найближчими роками слід очікувати на більш інтенсивний перехід від підготовки спеціалістів до підготовки магістрів. Слід очікувати також на збільшення кількості тих, хто отримує заочну освіту рівня магістра на базі денної освіти рівня бакалавра.

Фінансування підготовки фахівців для галузей народного господарства, які мають високий рейтинг, держава і далі буде перекладати на фізичні та юридичні осіби.

В подальшому необхідно розробити кількісну модель трансформації вищої освіти під впливом факторів, що обумовлені змінами у суспільстві. 

ЛІТЕРАТУРА

Ніколаєнко С.М. Стратегія розвитку освіти в Україні: початок 21 століття. - К.: Знання, 2006. - 253 с.

Балыхин Г.А. Управление развитием образования: организационно-экономический аспект. - М.: Издательство "Экономика", 2003. - 428 с.

Статистичний щорічник України за 2005 рік. - К.: "Консультант", 2006. - 576 с.

Хотомлянський О., Дерев'янко Т. Формування збалансованої системи показників ВНЗ // Освіта і управління. - 2005. - Т. 8. - № 2. - С. 49-53.

Хотомлянський О., Дерев'янко Т. Методичні питання оцінювання результатів професійної діяльності професорсько-викладацького складу вищого навчального закладу // Освіта і управління. - 2006. - Т. 9. - № 3-4. - С. 145-151.

Основні показники діяльності вищих навчальних закладів України на початок 2006/07 навчального року // Статистичний бюлетень. - К.: Державний комітет статистики України. - 2007. - 173 с.

Забезпечення якості вищої освіти - важлива умова інноваційного розвитку держави і суспільства // Інформаційно-аналітичні матеріали до засідання підсумкової колегії Міністерства освіти і науки 1-2 березня 2007 року. - К.: Міністерство освіти і науки України. - 2007. - 95 с.

Закон України "Про освіту" від 23 травня 1991 р. № 1060-12.