УДК 378

Системна організація освіти як передумова якісної підготовки фахівців

У статті розглядається освіта як самоорганізуюча система, що підпорядковується принципам синергетики. Обумовлено принципи функціонування системи навчання, проаналізовано її еволюційний розвиток, окреслено шляхи впровадження системної організації навчально-виховного процесу.

In this article education is considered as a self-organizing system submitted to the principles of synergetics. The principles of such a system's functioning are explained, its evolutionary development is analyzed. Different ways of implementation of a systematic organization of the educational process are defined. Актуальність. Сьогодні в Україні існує потреба в висококваліфікованих фахівцях. Наша країна посідає 78 місце в рейтингу світової конкурентоспроможності фахівців. Тому вітчизняна система освіти потребує інноваційного розвитку.

Аналіз стану досліджень і публікацій свідчить про те, що приділяється недостатня увага системній організації освіти через слабке володіння теоретиками педагогіки методами системного аналізу [3]. Система освіти належить до класу соціальних систем, моделі поведінки яких є дуже складними [6, 7, 9]. Тому процес засвоєння та передачі знань оптимізується, як правило, шляхом випробувань і помилок, на що витрачається дуже багато часу. В.П. Андрущенко зауважив, що принципи сучасної філософії освіти потребують систематичної розробки, повинні спиратися на синтез сучасних наук - філософії, теології, психології, педагогіки, математики, інформаційних технологій [1, с. 7].

Мета статті полягає в такому:

розглянути систему освіти як самоорганізуючу структуру накопичення, розвитку та передачі знань, поведінка та самовдосконалення якої залежить від змін зовнішнього середовища;

проаналізувати еволюцію та принципи діяльності системи освіти;*

окреслити шляхи застосування системних методів у педагогічному проектуванні та організації навчально-виховного процесу. Викладення основного матеріалу. Раціональне використання освітнього потенціалу країни - одна з головних проблем розвитку соціально-економічної сфери України. Вирішення даної проблеми є запорукою успішного розвитку країни. Особливо складно вирішити цю проблему в умовах катаклізмів, соціальних перебудов та економічних криз, коли відбувається зміна технологій виробництва й перерозподіл власності. Політичні та соціальні конфлікти ускладнюють вирішення проблеми підготовки та перепідготовки фахівців.

В освітньому процесі головну роль відіграє та частина людства, яка формує, накопичує та передає знання від одного покоління до іншого [З, с. 12-21]. Кожний член суспільства виступає в системі освіти і як споживач знань, і як їх накопичувач та генератор. Освітній процес є динамічним, а система освіти - відкрита. Суспільство саме вирішує, які спрямування потребують деталізації та ускладнення, а які просто не враховуються і не використовуються.

Процес еволюції освіти як спосіб наслідування, зберігання та передачі знань, культурних цінностей, процесу соціалізації та розвитку особистості нерозривно пов'язаний з процесом формування суспільства, розвитком трудової діяльності, мислення, мовлення тощо [3].

Починаючи з первісного суспільства, освіта стала частиною суспільно-виробничих відносин. Розширення кордонів, розвиток мовлення і культур призвели до необхідності створення методів передачі існуючого досвіду молодому поколінню. Обмеженість інформаційного середовища, неможливість людини швидко засвоювати знання та навчати інших сприяли ускладненню суспільних структур, соціальних інститутів, які відповідали за вектор розвитку та розповсюдження знань. З появою приватної власності сталося перетворення освіти від суспільної до сімейної.

Посилення ролі держави у житті людства призвело до поновлення суспільних форм освіти, що корегувались самою державою. У древніх Афінах та Спарті при храмах утворюються навчальні класи. Це сприяло розвитку писемності, появі різноманітних математичних символів, у результаті чого вдосконалилась освітня система. Поява нових засобів збереження та передачі інформації змінила як методи навчання, так і зміст освіти. У III ст. до н.е. в Дворіччі та Єгипті (пізніше і в Західній Європі в період середньовіччя) кожен викладач повинен був вести окремий предмет; відбулася диференціація знань. Почали розвиватися окремі науки.

У ХІІ-ХІІІ ст. в Європі соціально-економічні потреби зумовили перехід від індивідуального, сімейного навчання до класно-урочної системи. Почали створюватися освітні заклади з лекційною формою навчання, що дало змогу одночасно навчати велику кількість осіб, та швидкими темпами готувати необхідну кількість спеціалістів, задовольняючи потреби суспільства [8].

На кожному етапі розвитку суспільства процес підготовки фахівців орієнтувався на потреби держави. Розвиток промисловості в докапіталістичну епоху зумовив розвиток технічних та прикладних наук. Почали створюватися технічні університети і школи. У XIX ст. потреби виробничої галузі та боротьба за демократичні ідеї призвели до появи обов'язкової початкової освіти. Перед Другою світовою війною існувала гостра нестача спеціалістів робочих галузей. Тому вагома частина населення здобувала спеціальну середню освіту. У другій половині XX ст. відбувся так званий "освітній вибух". У цей період почали з'являтися нові наукові спрямування. Досягнення різних галузей науки потребували їх об'єднання та інтеграції знань задля вирішення важливих суспільних проблем [11, с. 39]. Зміна місця людини в процесі виробництва призвели до переоцінки пропорцій розумових та фізичних навантажень. Тепер механічна робота виконується шляхом впровадження технічних та автоматичних засобів, машин, якими можна керувати за допомогою використання комп'ютерних програм і інформаційних технологій. В умовах глобалізації та гуманітаризації, прискорення процесу обміну інформації змінюється зміст підготовки висококваліфікованого спеціаліста [8, с. 135-152]. Освіта тепер складається з моральної, інтелектуальної, науково-технічної, духовно-культурної підготовки таких фахівців, потреба в яких обумовлена рівнем розвитку суспільства.

Розглянувши розвиток системи освіти, потрібно звернути увагу на той факт, що вона належить до самоорганізуючих складних систем, які обумовлені відносинами - "природа - суспільство - людина". Поведінкою таких систем, вивченням її принципів займається такий напрям як