УДК 330.59.334.2 Гриненко А.М.

СОЦІАЛЬНА СПРАВЕДЛИВІСТЬ ЯК КЛЮЧОВИЙ ПРИНЦИП У РЕАЛІЗАЦІЇ СОЦІАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ ДЕРЖАВИ

У статті розглянута одна з найбільш гострих проблем українського суспільства - проблема дотримання соціальної справедливості як ключового принципу соціальної політики. При цьому досліджені наукові погляди на даний висхідний принцип соціальної політики соціальної держави та запропоновано напрями подальших досліджень необхідні як науці, так і практиці забезпечення суспільного прогресу в Україні.

Ключові слова: соціальна справедливість, соціальна рівність, моральна оцінка, соціальні відносини.

В статье рассмотрена одна из наиболее острых проблем украинского общества - проблема соблюдения социальной справедливости как ключевого принципа социальной политики. При этом исследованы научные взгляды на этот исходный принцип социальной политики социального государства и предложены направления дальнейших исследований, необходимые как науке, так и практике обеспечения общественного прогресса в Украине.

Ключевые слова: социальная справедливость, социальное равенство, моральная оценка, социальные отношения.

In the article one of the sharpest problems of the Ukrainian company - problem of observance of the social justice as key principle of social policy is considered. Thus the investigated scientific sights on this key principle of social policy of the social state also are offered directions of the further researches necessary both science and practice of maintenance of public progress in Ukraine.

Key words: social justice, social equality, moral assessment, social relationships. Постановка проблеми. Відомо, що соціальна справедливість є загальновизнаною цінністю сучасного демократичного суспільства, що закріплена в документах світової спільноти, зокрема в Міжнародних пактах ООН [1]. Тому в реалізації соціальної політики соціальної держави вона виступає як ключовий принцип. Як категорія «Соціальна справедливість» - це соціально- психологічне сприйняття принципів і форм організації суспільства, що відповідає інтересам людей і соціальних груп, тобто узагальнена моральна оцінка суспільних відносин. Але що собою являє соціальна справедливість у сучасному розумінні, яка її роль у соціальній політиці держави на різних етапах її розвитку, які точки зору вчених і практиків на цю проблему? Все це невід'ємно вимагає ґрунтовного розгляду як в історичній ретроспективі, так і з позицій сучасного бачення цього ключового принципу соціальної політики.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Зазначеним проблемам присвячено низку наукових праць. Так, теорія соціальної держави та громадянського суспільства представлена концепціями Дж. Роулза, Ф. Хайека, П. Хейне, Л. фон Штайна, Г. Ріттера, К. Еспін-Андерсена, Н. Гінз- бурга, Дж. Кейнса, А. Мюллера-Армака, В. Детт- лінга, дослідження яких продовжили вітчизняні та російські вчені А. Ельянов, Е.Баталов, П. Ра- бінович, Т. Тілтон, О. Скрипнюк та ін.

Теоретичні основи розвитку соціальних процесів і сутність соціальної складової економічних реформ розроблені в працях вітчизняних та російських дослідників цієї проблеми, серед яких слід назвати таких вчених, як Е. Лібанова, Ю. Па- хомов, А. Колот, С. Кримський, Ю. Павленко, С. Пирожков, А. Філіпенко, В. Новіков, В. Ску- ратівський, О. Палій, А. Сіленко, О. Сергієнко, Т. Семигіна, П. Шевчук, М. Волгін, А. Бабіч,

А. Гриненко, А. Кирута, С. Смирнов, А. Шевяков та ін.

Здобутки вчених мають велике наукове та практичне значення. Вони закладають теоретико- методологічну основу подальших наукових пошуків, детально висвітлюють деякі аспекти принципів соціальної політики і зокрема її ключового - соціальної справедливості.

Однак необхідним є створення цілісного підходу до комплексного розуміння механізму реалізації соціальної справедливості в соціальній політиці на рівні держави як основного суб'єкта соціально-політичних рішень.

Невирішені частини загальної проблеми

Перед вітчизняними вченими на перший план виступає завдання розробки теорії принципу соціальної справедливості, на основі якої повинні проводитися конкретні практичні заходи: формування загальної концепції і розробка способів реалізації соціальної політики на різних рівнях, включаючи регіональний, рівень підприємства, особистісний рівень та забезпечення відповідних нормативних основ і відповідних джерел фінансування.

Постановка задачі та мета статті. Основним завданням статті та її метою є дослідження та окреслення певних систематизуючих елементів і означеня деяких штрихів щодо можливої концеп- туалізації поставленої проблеми, що могли б лягти в основу побудови більш розгорнутої теорії соціально-політичного характеру на державному рівні відповідно до сучасного етапу соціально- економічного розвитку.

Виклад основного матеріалу. Перш ніж приступити до суті дослідження, звернемось до визначення поняття соціальної справедливості.

Соціальна справедливість - це і узагальнена моральна оцінка суспільних відносин, і один з основних загальнолюдських соціальних ідеалів, конкретне розуміння і зміст якого змінювалося протягом історії, і сьогодні немає єдиного розуміння його змісту. При визначенні соціальної справедливості найчастіше її співвідносять із

Егалітаристська концепція (фр. еgalite- рівність) вважає справедливим зрівняльний розподіл доходів, тобто коли всі члени суспільства отримують рівні блага. Логіка міркувань тут така: якщо потрібно розділити визначену кількість благ між людьми, які однаково цього заслуговують, то справедливим був би розподіл порівну. Проблема полягає в тім, що розуміти під соціальною рівністю, і в цьому контексті соціальна справедливість розуміється як міра рівності і нерівності в розподілі матеріальних і духовних благ у суспільстві, статусів і влади, а також у життєвому положенні різних суспільних груп [2]. Механізми такого розподілу по-різному бачаться прихильникам різних політичних доктрин.

Консервативна традиція виходить з невизнання іншого принципу розподілу, крім ринкового. Вільне суспільство, на їхню думку, не допускає встановлення моделей розподілу, оскільки це веде до втручання в права людини й обмеженню його волі. Ліберали сьогодні визнають необхідність державного втручання в розподіл.