передбачає вплив однієї особистості на іншу й умовно поділяється на три фази: а) попередню; б) актуальну; в) майбутню. На першій фазі викладач ще тільки готується до зустрічі з учнями, а вони формують апріорне уявлення про викладача. Це ще не вплив, але важлива передумова майбутнього впливу. Цей процес педагогічного чекання через відсутність особистої об'єк-тивної інформації може сформувати як позитивні, так і негативні попередні враження. На другому етапі вплив переходить у стадію особистісної взаємодії. Саме на цій фазі педагогічна культура та педагогічне спілкування через комунікативність і пізнавальність ведуть до справедливих оцінок між об'єктами взаємодії. Викладачу бажано володіти такими основними засобами педагогічного спілкування:
випереджаюче моделювання процесу спілкування й передбачення особливостей спілкування;
організацію безпосереднього спілкування;
аналіз наслідків спілкування та моделювання спілкування на наступному етапі контактів із вихованцями [8].
О.М. Леонтьев говорив про дидактично- виховні функції педагогічного спілкування, виділяючи такі головні напрямки:
розвиток мотивації до навчальної діяльності та творчості;
формування особистості дитини;
управління психолого-педагогічними процесами у дитячому колективі;
реалізація в навчально-виховному процесі творчих якостей викладача і здібностей учнів [5].
Спостереження свідчать, що найбільш плідним є спілкування на основі творчої діяльності. Спільна художньо-творча діяльність педагогів і учнів створює надзвичайно сприятливу атмосферу для виховання особистості. Важливим моментом у підсиленні впливу особистості викладача є публічне виявлення його професійних і творчих якостей. Це наочна й переконлива перемога викладача у ствердженні свого професійного авторитету і, водночас, впливу на свідомість вихованців через особистий позитивний творчий приклад. Звичайно, за таких умов увага й цікавість учнів до викладача, до його порад та зауважень значно зростає, і атмосфера сприйняття набуває піднесення.
Моральний і творчий авторитет викладача є своєрідною прогностичною моделлю, яку беруть за взірець вихованці. В етичній стороні діяльності викладача багато значить педагогічний такт як основа педагогічної етики та один із чинників плідного спілкування. Не випадково кажуть: "Такт - грація розуму", "Педагог без такту, як людина, що позбавлена слуху". Саме педагогічний такт створює атмосферу доброзичливості при спілкуванні учня та викладача, і взаєморозуміння сягає позитивних позначок. Байдужість до прагнень дитини, будь-які прояви зверхності мурують бар'єри відчуженості. Гуманне за своєю суттю й формою спілкування викладачів з учнями визначається спрямованістю викладача на діалог, на педагогічну взаємодію і творче співробітництво з вихованцями.
Ще одна особливість педагогічного і творчого спілкування полягає в необхідності постійної адаптації до об'єкта навчання й виховання, виходячи з вікових особливостей, реальних умов, теми спілкування тощо.
ЛІТЕРАТУРА
Арнольдов А.И. Человек и мир культуры: Введение в культурологию. - М.: Издательство МГИК, 1992. - 240 с.
Арчажникова Л.Г. Профессия - учитель музыки. - М.: Просвещение, 1984. - 108 с.
Жуковская Р.И. Игра и её педагогическое значение. - М.: Педагогика, 1975. - 111 с.
Іванов O.K. Особистість викладача і його вплив на розвиток інтелекту та культуру студента // Вісник / КНУКіМ. - К, 2000. - Серія "Педагогіка". - № 3. - С. 20-27.
Леонтьев А.Н. Деятельность. Сознание. Личность. - 2-е изд. - М.: Политиздат, 1977. - № 3. - С. 58-63.
Мальковская Т.Н. Учитель-ученик. - М.: Знание, 1977. - 64 с.
Матюшкин A.M. Загадки одарённости: проблемы практической диагностики. - М.: Школа- Пресс, 1993.-65 с.
Падалка Г.Н. Формирование эстетических идеалов и вкусов будущих учителей музыки: Дис. ... д-ра пед. наук: 13.00.01. - К., 1989.-368 с.
Семашко А.Н., Суна У.Ф. Развитие эстетической культуры молодёжи. - М.: Знание, 1980. - 64 с.