УДК 378.147

Бондаренко В.В., Національний технічний університет "Харківський політехнічний інститут"

Методологічні та теоретичні умови виховання гуманітарно-технічної еліти

Розглянуто питання методології та теорії виховного процесу при підготовці гуманітарно- технічної еліти в умовах навчального процесу сучасного вищого технічного навчального закладу. Основну увагу автор приділяє питанням формування духовності, удосконалення та розвитку моральних цінностей у майбутніх випускників технічних університетів, оскільки соціальна й життєва ефективність людської діяльності, перш за все, залежить від моральної орієнтованості людини.

The subject of the contribution is methodology and theory of training the humanitarian-technical elite in the academic process of a modern school of higher learning. The author emphasizes the importance of forming high moral standards, the improvement and the development of moral values of the would-be graduates of technical universities, as social and life efficiency of a human being is primarily based on a Загальна проблема, що досліджується у статті, лежить у площині завдань сучасної освіти у вищих технічних навчальних закладах освіти. Сучасна освіта - це не просто підготовка освіченого високопрофесійного фахівця, а перш за все й формування високоморальної, культурної й гуманної людини. Сьогодні вже ні в кого не викликає сумнівів, що орієнтація суспільства тільки на потреби науково- технічного прогресу і на ринок без виховання духовної людини є однобокою. Технократичне мислення об'єктивно відійшло на задній план потреб розвитку людства. На перший план вийшли цінності людського існування в гармонії зі світом природи й соціумом, тобто з тим, що

В.І. Вернадський називав ноосферою. У людських стосунках усе виразніше виступають гуманітарні проблеми, загальнолюдські цінності, що враховують інтереси не тільки тих, хто живе сьогодні, а й тих, хто житиме завтра.

Уже ні в кого не викликає сумнівів постулат про те, що моральні можливості та якості людей багато в чому залежать від освіти як найважливішого соціального інституту. Актуальність проблеми полягає в тому, що сьогодні, як ніколи раніше, суспільство потребує прикладів справжньої реалізації ідей свободи та моралі. Саме через це в освітньому процесі пріоритетними стали питання моралі, духовності суспільства й гуманістичні цінності, оскільки гуманізм є втіленням самосвідомості й духовності, які проявляються у формі моралі й етики.

Таким чином, виховання є необхідною умовою для засвоєння знань й ефективності навчання, але слід окремо підкреслити, що найважливішою відмінністю освіти від виховання є те, що знання засвоюються розумом, а моральні цінності - силою духовного почуття. Ось чому виховній роботі в освітньому процесі потрібно приділяти якомога більше уваги, а вищий навчальний заклад освіти повинен не тільки вчити студента засвоювати знання та соціальний досвід попередніх поколінь. ВНЗ повинен вчити вчитися, самоосвічуватися, самому збагачувати свій духовний світ, розвивати здібності й готовність до самостійності, самореалізації та творчості.

Якщо ще в недалекому минулому, як стверджують представники гуманістичної психології, метою виховання було виховання "людини адаптуючої", то сьогодні для виживання та нормального розвитку цивілізації необхідно створити умови для саморозвитку й самовдосконалення "людини діючої" [1, с. 44].

На сучасному етапі розвитку вищої технічної освіти вже назріла потреба в розробці нових підходів до методології й теорії виховання. Сьогодні існує велика кількість наукових визначень і підходів до того, що представляє собою виховання. Складність самого процесу виховання створює труднощі стосовно формування такого визначення, яке б включало в себе всі аспекти й акцентувало увагу на суті.

На підставі аналізу актуальних досліджень і наукових публікацій можна виділити чотири основні смисли виховання:

широкий соціальний смисл - вплив на людину дійсності, що ії оточує;

широкий педагогічний смисл - цілеспрямована діяльність, що охоплює весь навчально-виховний процес;

вузький педагогічний смисл - спеціальна виховна робота;

найвужчий смисл - вирішення завдань, що пов'язані, наприклад, з формуванням морально-вольових якостей, художніх уявлень і смаків.

У науковій літературі часто наводиться визначення виховання як процесу систематичного й цілеспрямованого впливу на духовний і фізичний розвиток особистості з метою підготовки її до виробничої, суспільної та культурної діяльності [2, с. 248].

У психології під формуванням особистості звичайно прийнято розуміти сукупність прийомів і способів соціального впливу на індивіда, що має на меті створення в ньому системи певних соціальних цінностей, світогляду, концепцію життя й певний склад мислення [3, с. 5]. Необхідно зазначити, що поняття " формування особистості" не вичерпується цим змістом. Воно означає також і освітній процес під впливом різноманітних соціальних дій, особливий тип системних стосунків усередині цілісної психічної організації особистості. Інакше кажучи, особистість, яка розвивається, досягає певної форми, певного способу організації, що може як істотно сприяти всебічному й гармонійному розвиткові особистості, так і гальмувати його.

Від психологічної й методичної майстерності педагога залежить, чи буде навчально-виховний процес розвиватися в повному розумінні цього поняття, чи буде формально розвиваючим, тобто адаптивним.

Як зазначає І. Д. Бех, управління формуванням особистості тільки тоді може дати позитивний ефект, коли воно впливає на особистість не прямо, а через розгортання внутрішньої активності, через організацію її внутрішніх мотиваційних сил, які визначають її поведінку [4, с. 12].

З появою сучасних інноваційних технологій перед людиною розкриваються нові можливості, але одночасно це накладає на людину й величезну моральну відповідальність, оскільки масштаби наслідків, викликаних помилкою, можуть мати характер глобальної катастрофи.

Підготовка студентів як інтелектуалів, які за родом своєї професійної діяльності повинні будуть приймати