ставлення дітей до батьків: поважне, любовне, дбайливе, шанобливе, грубе, егоїстичне (окремо до матері чи батька, до обох батьків); взаємини між дітьми в сім'ї.
Сімейні традиції.
Організація в сім'ї вільного часу: захоплення, улюблені справи тощо.
Робота з вивчення сім'ї допомагала скласти уявлення про батьків, визначити ефективні шляхи поліпшення виховання дітей. «Педагогічний паспорт», як уже відзначалося вище, не був сталим документом: він поповнювався впродовж усього періоду проведення експерименту.
Щоб підготувати батьків до педагогічної діяльності, педагоги наших експериментальних навчальних закладів залучали їх до групових дискусій, тренінгів для навчання правилам спілкування з дітьми.
У процесі роботи педагогів експериментальних навчальних закладів з батьками ми поєднували масові, групові та індивідуальні форми її організації. Але в основному це була індивідуальна робота з батьками.
Організовуючи масові заходи, педагоги залучали батьків до організації тематичних виставок, проведення зборів, де обговорювались питання занять у батьківському університеті науково-педагогічних знань.
Визначальним у змісті масової роботи була пропаганда педагогічних і психологічних знань серед батьків стосовно питань культури міжособистісного спілкування, виховання в сім' ї. При цьому проводилися лекції та семінарські заняття про вікові особливості розвитку дитини, формування її інтересів та нахилів, розвитку в неї здібностей до самоаналізу. Як показало дослідження, найбільші труднощі батьки відчувають при визначенні здібностей своїх дітей, їх діагностиці, й тому в ході індивідуальних бесід з батьками педагоги на основі власного досвіду розкривали особливості такої роботи в домашніх умовах. Аналізуючи конкретні педагогічні ситуації, батьки і педагоги предметно розглядали різні шляхи вирішення виникаючих проблем.
Обов'язковою для нас була підготовка батьківських зборів, на яких педагоги виступали з інформацією про важливі питання навчання і виховання дітей у сім'ї. Після цього проводився детальний аналіз організації спілкування батьків з дітьми, його доцільність і результативність. Ми вносили пропозиції щодо поліпшення культури спілкування і з'ясовували складні педагогічні ситуації спілкування.
Обов'язковими завданнями для педагогів були такі: скласти тематику педагогічної освіти батьків, організувати і провести одне заняття, використовуючи інноваційні форми; організувати індивідуальне спілкування з батьками дітей; відвідати декілька сімей (звернути увагу на тих, які байдужі до справ дитини), з'ясувати, що лежить в основі такого ставлення батьків до дітей); у щоденнику педагогічних спостережень записати проведену роботу з байдужими батьками; скласти педагогічний паспорт сім'ї; провести батьківські збори, підготувати план-конспект з роздумами, оцінкою роботи з батьками і аналізом спілкування.
Для виконання поставлених завдань педагогам надавалась методична допомога, групові й індивідуальні консультації. На індивідуальних консультаціях педагоги мали можливість пересвідчитись в доцільності обраної тематики педагогічної освіти батьків учнів, одержували методичну допомогу в підготовці різних форм спілкування, проведення батьківських зборів, консультацій, одержували поради по уникненню можливих конфліктних ситуацій під час спілкування. Ці зустрічі ми намагались перетворити в творчу лабораторію педагогічної думки, де кожен міг говорити про власні досягнення й невдачі, висловлювати свої пропозиції щодо підвищення його результативності.
Педагоги були ознайомлені з методикою налагодження контакту з батьками. Методика включала шість етапів пошуку форм взаємодії педагогів з батьками дітей.
На першому етапі виявлялося максимум педагогічного такту, щирої уваги до батьків, ввічливості, стриманості, намагання не відштовхнути їх непродуманими запитаннями. Спілкуючись з батьками дітей, ми враховували їх думку про риси характеру та особливості поведінки дитини. За потреби наголошувалося, які позитивні якості має дитина та як їх розвивати. Якщо спілкування будується на основі взаємоповаги, бажання досягти взаєморозуміння, зменшується напруга в стосунках педагога і батьків, долається недовір'я один до одного.
На другому етапі ми з'ясовували, наскільки відповідально до цього ставляться батьки. Разом з батьком чи матір'ю ми продумували, які якості необхідно виховати, розвинути в дитині, підкреслити її індивідуальні риси, неповторність, з якими слід рахуватися в процесі виховання. Разом з тим обережно відмічали небажані прояви в поведінці дитини.
На третьому етапі ми з'ясовували педагогічні умови і можливості співробітництва, підкреслюючи, яким повинне бути ставлення до дитини (довіра і повага до нього, віра в фізичні і розумові можливості). Спонукали батьків до висловлення власних поглядів щодо виховання, розкривали методи впливу батьків на негативні вчинки дитини. Думку батьків уважно вислуховували, підтримували педагогічну позицію батьків, їх упевненість у своїх діях. Разом з тим рекомендували свої, педагогічно обґрунтовані способи впливу, пропонували об'єднати зусилля і пред'явити дитині єдині педагогічні вимоги.
На четвертому етапі ми спрямували зусилля на те, щоб батьки визнали свої помилки у вихованні дітей, повірили в істинне бажання допомогти їм. Якщо виникали заперечення, незгода, критичні зауваження з боку батьків на наші пропозиції, прогнозувалися інші можливі варіанти.
На п'ятому етапі ми пропонували конкретні заходи педагогічного впливу на дитину, спираючись на раніше запропоновані заходи впливу з боку батьків. Зосереджуючи увагу батьків на позитивних моментах спільного впливу, повідомляли про певні сумніви, труднощі у вихованні дитини. Для зміцнення контакту з батьками ми частіше зверталися до думки батьків, давали свої поради і рекомендації.
На шостому етапі ми намагалися створити такі умови, які б спонукали батьків до активності, ініціативи і відвертості. Схвалювали інколи навіть незначні їх успіхи у вихованні. Для нас було важливо всіляко підтримувати і розширювати створену педагогічну взаємодію, зміцнювати педагогіку співробітництва.
Педагогічно доцільна поведінка педагогів забезпечувала взаєморозуміння, взаємодовіру і взаємоповагу з батьками. Використання цієї методики педагогами показало, що вона допомагає глибше вивчити сім'ю, проникнути в її складний світ, встановити довірливі взаємостосунки з