проведення прискіпливого теоретичного аналізу явища (вивчення історичного становлення та практичного досвіду, аналіз наукових досліджень). Ця робота дозволить звузити межі експерименту та його завдання. На підставі результатів історичного, теоретичного та практичного аналізу явища, висувається проблема дослідження та формується гіпотеза, яка має містити певне нове знання, що потребує

експериментальної перевірки. Гіпотезу слід формувати таким чином, щоб вона вимагала експериментального доведення у зв'язку з тим, що не співпадає з існуючою практикою чи протирічить прийнятим теоретичним положенням. Гіпотеза виводиться з попереднього аналізу теорії і практики вирішення проблеми й грунтується на здобутих аргументах. Вона має містити припущення, що запропонований засіб (форма організації процесу) із низки можливих є найкращим у визначених умовах (школі, реабілітаційному центрі, інтернаті та ін.). Гіпотеза - це певне припущення, яке завдяки

експериментальній перевірці може стати науковим фактом. Часто для виявлення наукового факту дослідник має перевірити декілька гіпотез. Слід наголосити, що чим чіткіше і ретельніше буде проведена теоретична частина дослідження і на її підставі зроблено конкретні висновки, тим меншим буде обсяг експерименту;

організаційна робота зі створення умов для проведення експерименту (підбір об'єктів, усунення випадкових факторів, забезпечення експериментальної роботи необхідними засобами та ін.), введення експериментального фактору в процес роботи експериментальної групи. На цьому етапі експерименту ми маємо акцентувати увагу і більш детально розглянути такі його елементи, як розробка критеріїв, показників та рівнів явища що вивчається; формалізацію експеремен-тального завдання та проведення порівняльного аналізу між експериментальною та контрольною групами.

Критерії, показники та рівні.

Магістерські та дипломні роботи зі спеціальності "Соціальна робота", які мають психолого-педагогічне спрямування часто вимагають створення інструментарію у вигляді критеріїв, їх показників, рівнів та підбір відповідних методик. На нашу думку, на цьому питанні слід більш детально зупинитися. Досліднику особливо важливо мати інструментарій для спостереження за процесом перетворення предмета дослідження, тому одним із основних понять у процесі організації соціально-педагогічного експерименту є висвітлення механізму створення системи критеріїв та показників спрямованості об'єкта дослідження. Критерії (від грецького - засіб переконання, мірило) - це підстава і підґрунтя для оцінки, визначення або класифікації явища. Діагностувати розвиток будь-якого явища і має допомогти вибір критеріїв. Залежно від змісту наукової роботи, дослідник розставляє пріоритети тим чи іншим критеріям. Але, як правило, у соціальній роботі найчастіше враховують три основні критерії: соціальний, педагогічний та психологічний. У чому їх сутність? Спробуємо розкрити зміст основних компонентів комплексних критеріїв, тобто факторів, які дозволяють виявити й оцінити ефективність діяльності за кожним із критеріїв та показників, які можна змінювати.

Педагогічні критерії:

якість знань у певній галузі;

якість вмінь, навичок та здібностей до соціальної роботи;

сформованість моральності;

сформованість духовності;

сформованість мовної культури:

сформованість соціальної відповідальності та ін.

Психологічні критерії:

оптимізм;

тривожність;

міжособистісні відносини;

толерантність;

емпатія та ін.

Соціальні критерії:

соціальність;

адаптованість у мікросередовищі;

соціальна стійкість;

конкурентноздатність;

деліквентність та ін.

Експеримент проводиться на основі теоретичних напрацювань, які було здобуто у попе-редніх розділах магістерської (дипломної) роботи. Припустимо, що ми досліджуємо тему "Формування педагогічної культури майбутнього соціального працівника засобами виробничої практики". Отже, на теоретичному рівні дослідження нами було вивчене таке явище, як педагогічна культура майбутнього соціального Після розробки критеріїв та їх показників, основну увагу слід звернути на виділення рівнів сформованості кожного критерію. Організація роботи по формуванню педагогічної культури майбутнього соціального працівника вимагала від нас чіткого уявлення про рівні її сформованості. Вирішуючи це завдання, ми в кожному із зазначених вище критеріїв, які відображали найбільш характерні риси, притаманні педагогічній культурі, виділили три рівні сформованості: високий, середній, низький. Прагнучи досягти чіткості у визначенні того чи іншого рівня, ми розробили їх якісні характеристики, які дали змогу більш наочно показати результати експеримен-тальної роботи.

На нашу думку до високого рівня інтелектуального забезпечення професійно- педагогічної діяльності можна віднести студентів, які мають такі якості:

а) володіння навичками осягнення соціального середовища через його аналіз в активному співвіднесенні з особистим світоглядом і на цій основі вмінні давати обгрунтовані оцінні судження;

б) наявність активного запасу професійних знань, як інструменту, здатному впливати на моделювання поведінки особистості, концентрації, систематизації та передачі людського досвіду;

в) розуміння загальних норм і висловлювань, володіння та вміння оперувати соціально-педагогічним словниковим запасом, наявність соціально-педагогічної ерудиції;

г) володіння інформацією, щодо конкретного виду практичного навчання, вміння вирішувати питання практичної роботи з клієнтом, знання фахової літератури та історії становлення соціальної роботи.

Середнім, на нашу думку, можна вважати такий рівень інтелектуального забезпечення професійно-педагогічної діяльності, при якому студенти виявили такі якості:

а) володіння навичками осягнення соціального середовища, його аналіз, але при цьому спираючись не стільки на особистий світогляд, скільки на інші погляди, що накладало риси загаль-ності оцінки судження;

б) наявність активного запасу професійних знань, але не завжди активне використання їх як інструменту, здатного впливати на моделювання поведінки особистості, концентрації, систематизації та передачі людського досвіду;

в) розуміння загальних норм та висловлювань, володіння та вміння оперувати професійно-педагогічним словниковим запасом, але не завжди яскраво проявлялася наявність соціально-педагогічної ерудиції;

г) володіння інформацією щодо конкретного виду практичного навчання, вміння знайти вирішення практичних питань у роботі з клієнтом, але простежувалися деякі недоліки як в знанні фахової літератури, так і історії становлення соціальної роботи.

Низьким, на нашу думку, можна вважати рівень інтелектуального забезпечення професійно-педагогічної діяльності, при якому студенти виявили такі якості:

а) осягнення соціального середовища