Констатувальним експеримент стає тоді, коли дослідник ставить за мету виявити стан або рівень сформованості якогось явища (рівень реабілітації, адаптації, емпатії та ін.), тому на рівні констатувального експерименту обов'язковим є розробка критеріїв, їх показників та рівнів, а також підбір методик вимірювання явища, що досліджується. Констатувальний експеримент показує лише стан досліджуваного об'єкта, наприклад, рівень соціалізації

школярів, схильність до творчості, сформованість виховного колективу та ін. Отримані дані можуть стати основою для дослідження внутрішніх механізмів, які стали підґрунтям для прояву вказаних особистісних особливостей.

На констатувальному етапі експерименту, особливу увагу слід звернути на визначення методики вимірювання та прийняття системи фіксування та обробки отриманих результатів. Мета обраної методики - це систематизація всіх отриманих цифр, їх класифікація та аналіз. Результати експерименту мають бути оформлені у вигляді таблиць, графіків, формул, діаграм, які дозволять наочно показати отримані результати, співставити їх з попередніми.

Формуючий експеримент спрямований на вивчення психологічних властивостей чи педагогічних явищ у динаміці. Формуючий експеримент організовується для визначення умов, методів, форм, змісту соціальної роботи спрямованої на розвиток, покращення психологічного стану людини та інше. При чому, особливістю цього виду експерименту є можливість активного впливу дослідника на досліджуване явище.

Формувальний експеримент пов'язаний із введенням у процес соціальної роботи запланованих новацій. їх зміст залежить від мети експерименту, предмету дослідження, характеру процесів, що вивчаються, ступенем готовності соціальної служби (бази практики) до їх сприйняття. Новаціями можуть виступати: розробка і апробування нової програми з підготовки соціальних працівників,

впровадження нетрадиційних технологій, використання стимулюючих методик у процесі реабілітації та інше.

Аналіз і теоретична обробка отриманого емпіричним шляхом фактичного матеріалу та логічне його узагальнення - то є завершальний етап. Іншими словами, йдеться про якісний та кількісний аналіз одержаних даних у результаті експерименту. Робиться на їх основі порівняння даних, отриманих у процесі констатувального експерименту (фіксується контрольний стан об'єкта дослідження до початку експерименту) та даних, які були отримані після формувального експерименту (зафіксований стан об'єкта по завершенню експерименту).

Формалізація експериментального завдання.

Формалізація експериментального завдання застосовується з метою спрощення, як пояснень дій експериментатора, так і математичних розрахунків. Вивчаючи, наприклад, вплив різних форм практичного навчання на формування педагогічної культури майбутніх соціальних працівників, ми бачимо, що саме програми практик і є тією функцією f, введення якої має дати позитивні зрушення у розвитку явища, яке досліджується.

Якщо літерою S позначити психолого- педагогічні умови, які мають стимулювати f (такими умовами можуть виступати форми організації, методи та технології соціальної роботи та ін.), а літерою R - результат експериментального впливу, яким можуть

виступати покращення рівнів зростання особистісної культури, показників покращення адаптації, соціалізації, рівня професійних знань тощо, то це вказує на те, що ми формалізували психолого-педагогічну проблему, і маємо можливість відобразити наш експеримент схематично.

Тобто ми подали експеримент у вигляді технологічної задачі, метою вирішення якої є поліпшення якості кінцевого продукту, підвищення ефективності процесу, зменшення чи збільшення ефективності фахівців (установ), які беруть участь у даному процесі та ін. Метою психолого-педагогічних досліджень є визначення закономірностей, відносин, закономірностей, тобто функції f, яка і є предметом дослідження. Усвідомивши вищенаведені позначення, ми можемо подати завдання експериментального дослідження у вигляді математичної формули:

R = f(S).

Особливістю психолого-педагогічних

експериментів, які застосовуються в соціальній роботі, є те, що на їх хід та результативність можуть мати суттєвий вплив випадкові (не заплановані в експерименті) фактори, що приводить до викривлень кінцевих результатів. У випадку, коли в експеримент втручаються незаплановані фактори, то для визначення функції R слід використовувати таку формулу:

R = Г (S),

де f - врахування незапланованих факторів.

Незапланованими факторами вважають: вплив зовнішніх факторів (середовищеустанов, де відбувається практичне навчання, психологічний настрій виконавців та ін.). Плануючи дослідження, ми маємо передбачити заходи по зведенню різниці (f -f) до мінімуму. Цього можна до-сягти за допомогою чіткого планування експерименту та методів профілактики артифактів (з латинської - викривлений факт):

визначення незалежних змінних факторів;

визначення залежних факторів;

вибір відповідних вимірювальних інструментів;

- вибір статистичних критеріїв оцінки отриманої дослідної інформації.

Дію всіх незапланованих факторів у соціально-психологічних дослідженнях

врахувати дуже складно. Але, щоб звести їх вплив до мінімуму, використовують крім експериментальних, ще й контрольні групи. Однією з особливостей со-ціально-педагогічного експерименту є те, що учасниками його є люди та умови їх навчання, виховання, роботи. Тому сформувати однорідні групи та умови для їх роботи практично неможливо. Це призводить до того, що при проведенні експерименту підбираються приблизно подібні об'єкти, що безумовно впливає на точність результатів.

Порівняльний експеримент у соціальній

роботі.

Експерименти класифікуються відповідно до мети, яка поставлена перед ними. Якщо мета полягає у вивченні конкретного явища, без порівняння його з іншими явищами, то у такому ви-падку використовується комплексний педагогічний експеримент. Якщо експеримент спрямований на пошук оптимальних умов чи засобів впливу на клієнта, то у процесі його проведення, дослідник має порівнювати

характерні особливості чи то умов, чи то засобів впливу. У цьому разі ми застосовуємо порівняльний експеримент. Існує декілька різних засобів організації порівняльного експерименту:

а) порівняльний експеримент

організовується як варіативний, коли відсутня контрольна група, а порівняння відбувається між декількома експериментальними