вплив старих координаційних автоматизмів. Окрім цього, спостерігаються стомлення, надмірна мотивація тих, хто займається фізичними вправами, страх, незвиклі умови діяльності, підвищена відповідальність за результат і інші причини.
Засоби і методи розвитку спритності зводяться до системного розучування нових рухів та застосування вправ, які змушують миттєво перебудовувати рухову діяльність (спорт. ігри, єдиноборства). Інколи спритність проявляється у володінні власною вагою, у другому - у володінні предметами (м'ячем). Прояв одного виду спритності не дає гарантії у достатньому рівні розвитку іншого [8].
Основним засобом розвитку і вдосконалення координації є фізична вправа, а якщо точніше, такий її різновид, як координаційна вправа. Оскільки існує безліч координаційних здібностей людини, кожна з яких має свій специфічний зміст, виділяють і велику кількість різноманітних координаційних вправ. Координаційні вправи можна розбити на дві великі групи:
вправи, які удосконалюють координаційні здібності у швидкісних і швидкісно- силових рухах. За допомогою цих вправ можна розвивати рухову спритність людини;
вправи, що сприяють шліфуванню координаційних здібностей у рухах, пов'язаних із виявом витривалості. Ці вправи пред'являють, наприклад, підвищені вимоги до диференційної, орієнтаційної і реакційної здібностей на фоні значного стомлення.
Основу методики виховання спритності складають усі різновиди методу вправ (повторний, перемінний, змагальний). Вправи на спритність краще застосовувати короткими, не більш як 15- хвилинними серіями [7, с. 135].
В результаті педагогічних спостережень, проведених під час занять з фізичного виховання в МДГУ ім. П. Могили, було виявлено, що на початку першого курсу студенти відчувають деяку складність у виконанні певних координаційних вправ. Тільки близько 10% загальної кількості студентів основного відділення з першого разу безпомилково повторюють комплекс вправ так званої „несиметричної гімнастики", яка складається з приблизного комплексу таких вправ [3]:
Вихідне положення: ноги нарізно, руки до плечей.
Піднятися на носки, праву руку вгору, ліву в сторону.
Вихідне положення.
3-4. Зміна рук.
Вихідне положення: стійка ноги разом, руки за головою.
Крок правою ногою в сторону, права рука в сторону, ліва вгору.
Вихідне положення.
Те ж саме вліво.
Вихідне положення.
Вихідне положення: стійка ноги разом, руки вперед.
Ліву ногу назад на носок, праву руку назад.
Вихідне положення.
Зміна рук і ніг.
Вихідне положення.
Вихідне положення: основна стійка.
Праву ногу вперед на носок, руки вгору.
Праву ногу в сторону, руки в сторони.
Праву ногу назад на носок, руки до плечей.
Вихідне положення.
(Те ж саме лівою).
Вихідне положення: ноги нарізно, руки вгору.
Коловий оберт руками одночасно: права рука вперед, ліва рука назад.
Вихідне положення.
Коловий оберт руками одночасно: ліва рука вперед, права рука назад.
Вихідне положення.
В практичній роботі викладачі МДГУ використовують багато варіацій останньої вправи. Можливо виконувати по 2-4-8 одночасних обертів без зміни рук.
Слід зазначити, що з тих 10% більшість студентів займаються або займалися в спортивних секціях, клубах чи захоплювалися таким видом рухової активності, як спортивні, народні, класичні танці.
Проте характерно, що студентам значно легше вдається виконання такої вправи, як човниковий біг (4 х 9 метрів) ( табл. 1). Човниковий біг є комплексним критерієм оцінки спритності за кількома ознаками (за швидкістю, точністю та економічністю рухів). І не випадково, що студенти, які пройшли тестування (I курс - 337 чоловік, II курс - 367 чоловік), показують високі результати. На це є пояснення - човниковий біг є обов'язковим тестом з фізичного виховання в загальноосвітніх школах. Державні тести і нормативи фізичної підготовленості студентів за змістом аналогічні комплексу для старшокласників. Тому за умови відвідування студентами шкільних занять вони вже мають певний досвід у виконанні саме цієї вправи.
Протягом навчального року використовується багато фізичних вправ, спрямованих на розвиток координаційних здібностей студентів. А саме ті вправи, що розвивають:
реагуючі здібності студентів (слухової і зорової реакції);
здібність до поєднання, комбінування рухів;
здібність до перебудови рухів;
здібність до рівноваги;
здібність пристосовуватися до ситуації, що змінюється, і до незвичайної постановки завдання;
здібність до раціонального розслаблення м' язів.
У перетворюючому вигляді загальнопідго- товчі і спеціально підготовчі вправи проводяться у формі ігрових змагальних вправ, які є дійовим засобом виховання визначених координаційних здібностей, оскільки в цьому випадку створюються умови для максимального і несподіваного їх вияву.
В результаті педагогічних спостережень було підтверджено той факт, що координаційні здібності істотно зростають тільки в тому випадку, якщо вони цілеспрямовано розвиватимуться спільно з фізичними якостями, тобто зі швидкістю, силою, витривалістю. Тренувальні засоби повинні розділятися на: а) загальні, за допомогою яких удосконалюється загальний рівень координаційних здібностей і які виконуються частіше за все в грубій формі;
б) спеціальні, що сприяють вдосконаленню певних координаційних здібностей і які виконуються з високою точністю. Вибір тренувальних засобів, що використовується, повинен бути таким, щоб вони впливали в основному на певну координаційну здібність відповідно до поставленого завдання.
У процесі адаптації до умов навчання відбувається зменшення величини помилок при відтворенні точнісних рухів, збільшується стабільність виконання рухів, тому ефект навчання буде досягнутий у тому випадку, якщо за допомогою певних методичних прийомів підвищуватиметься координаційна складність тренувальних засобів.
Координаційні здібності складаються з кількох відносно самостійних видів, тому лише комплексний педагогічний контроль дозволяє сформувати цілісне уявлення про розвиток координаційних здібностей людини [9, с. 305]. Можливо, потрібно використовувати зарубіжний досвід тестування. Аналізуючи комплексне тестування рухових здібностей студентів Польщі, Л.П. Сер- гієнко відмічає, що рівень координаційних здібностей визначається тестом "Біг зигзагами". Польські науковці запровадили у навчальний процес нормативні оцінки фізичної підготовленості по цьому тесту (рис. 1). Для проведення вищезазначеного тесту потрібно встановити 5 прапорців (1 м