УДК

Роль Київської академії в розвитку музичної культури і освіти в Україні у XVIII ст.

У статті на основі останніх досліджень розкрито місце та роль Києво-Могилянської академії в розвитку української музичної культури XVIII ст.

The article reveals the importance and role of Kyiv-Mohyla Academy in the development of the Ukrainian music culture of the 18th century according to the last investigations. XVIII ст. характеризується злетом української культури, становленням професійної української музики, музичної освіти. Визначне місце в цьому культурному процесі належало Києво-Могилянській академії, де здійснювалась і професійна підготовка музикантів. Звідти вийшли видатні українські музиканти Максим Березовський, Артемій Ведель, філософ, поет і композитор Григорій Сковорода, автори теоретичних праць, регенти й учителі музики Йосип Мохов, Василь Сербжинський, Семен Лободовський, Георгій Баранович, що склав "Правила для нотного та ірмолойного співу", та багато інших. До наших днів живе у музичному побуті пісня вихованця Академії Семена Климовського "Їхав козак за Дунай", створена ним на початку XVIII ст.

Функціонуючи з 1632 по 1817 рр. Київська академія справляла величезний вплив на українське просвітництво, підготовку провідних наукових кадрів і розвиток музичного мистецтва протягом XVII і XVIII століть.

У системі освіти Академії музика посідала провідне місце, що сприяло підготовці кадрів музикантів-виконавців, педагогів-теоретиків і навіть композиторів.

Події музичного життя Київської академії висвітлюються у працях О. Шреєр-Ткаченко, П. Козицького, М. Поповича, Т. Шеффер. Важливе значення мають окремі праці, присвячені музичній творчості Г. Сковороди (О. Шреєр-Ткаченко), М. Березовського (М. Степаненко, М. Рицарева, М. Юрченко), А. Веделя (М. Боровик, В. Кук, В. Петрушевський). Значення Київської академії в розвитку музичної культури і освіти окреслювалось епізодично у вигляді окремих статей (Т. Некрасова, Н. Герасимова-Персидська, М. Боровик, Я. Ісаєвич, Л. Івченко, Ф. Стешко, В. Іванов, Т. Шеффер, Т. Булат, І. Комарова).

Музика входила до складу основних наук в Академії, іспити з музичних предметів були обов'язковими. В Академії існувало два прекрасних студентських хори - братський церковний і конгрегаційний, існував великий інструментальний оркестр. Академічний хор складався більш ніж з 300 студентів (при чисельному складі Академії в межах 1000 чоловік). О. Кошиць (1875-1944), видатний український хоровий диригент і композитор, один із засновників української республіканської капели (1919), у своєму нарисі "Про українську пісню й музику" пише: "Відомий патер Гербіній, що описав свою подорож по Україні в книзі "Religiosa Kyovensis. Criptae sive Kyova Subterrenea" (Jena, 1675), розказує, як він слухав у церкві Київської Братської Академії хоровий спів, і не знаходить належних слів, щоб висловити своє задоволення. Каже, що, слухаючи той спів, він упав у екстазі і зі сльозами викликнув: "Повні є небо і земля слави Твоєї!" Каже, що грекорутени (тобто українці) хвалять Бога далеко ліпше, ніж латиняни, своїм прекрасним хоровим співом, у якому виразно чується сопран, альт, тенор і бас" [8].

Хор і оркестр академістів брав постійну участь у всіх міських урочистостях, подіях, святах, зустрічах. Так, щорічно відзначалися дні святої Анни (22.ХІІ) і Благовіщення (7.IV). В ці дні студенти співали під час "великого херувимського виходу". Урочистою процесією з подвір'я Софійського собору до Братського монастиря на Подолі, із співанням гімну "Днесь благодать святого Духа нас собра" відзначалася вербна субота. В день кончини Петра Могили (31.ХІІ) завжди виконувалася урочиста панахида [2].

В Академії сформувалася чітка система музичної теорії і педагогіки, відома як "київська азбука", "київська граматика", "київське знамя". Вокально-хорова майстерність учнів мала широке визнання у багатьох європейських країнах. Навчання ґрунтувалося на традиціях староукраїнської професійної музики XVI-XVII ст., вітчизняної гімнографії, давньоруської, греко-візантійської, болгарської культур церковного співу. Для навчання студентів (спудеїв) музиці використовували відомі вітчизняні праці: "О пінію божественном", "Наука всея мусикіи, аще хощеши разумети Киевское знамя и пЪше, согласно и чинно сочиненное", "Граматика музикальна" Миколи Дилецького. Працювали класи "нотного ірмолойного співу" та інструментальної музики. Заняття відбувалися "во вторник, четверток и субботу в шестом часу пополудни" [5]. Цей клас існував до 1817 р., коли "Академію наук вільних" було реорганізовано в "Духовну академію" та семінарію. "По реформі Академії оркестри перестали існувати" [6].

Сучасники й пізніші історики Академії підкреслюють роль музичного мистецтва в системі виховання та в побуті цього навчального закладу; вони відзначають, що вокальна, хорова та інструментальна музика у зв'язку з загальним нахилом до неї українського народу була улюбленою справою академістів [14].

Випускники Академії навчали дітей нотної грамоти, співу з нот. Впроваджуючи музику в програми шкільного навчання, вони зробили істотний внесок у справу розвитку національної музичної освіти. Одержана учнями Академії музична освіта сприяла загальному піднесенню музичної культури не тільки України. "Вихованці академії їхали вчителями до шкіл Росії не тільки за офіційними наказами, а й на запрошення колег-організаторів цих шкіл, а іноді й самовільно" [12].

Більша частина студентів Академії походила з бідних козацьких, міщанських та селянських родин, матеріальне становище їх було дуже скрутним, і в певні періоди їм доводилось "испрашивать милостыню", що узаконювалося спеціальними "пашпортами" - посвідками про незаможність. Заборона учням просити милостиню відбулась в 1783 р. Після цього вони збирали її потайки. Заняття співом і музикою якоюсь мірою підтримувало їх матеріально. Малолітні вихованці співом жалібних кантів вимолювали собі на прожиття. "Ставши в коло