Технологія дискусії, що спрямована на розвиток самостійної, творчої, соціально відповідальної, конструктивно мислячої особистості, здатної позитивно впливати на власне життя і навколишній світ, має методичною основою метод дискусії, що може організовуватися на уроці, факультативному, гуртковому занятті. У світовій педагогічній практиці використання дискусії є декілька її різновидів проведення під час навчання історії: "круглий стіл", "Сократівська бесіда", дебати, форум, симпозіум, конференція, засідання експертної групи, судове засідання, концентричні кола, "6х6х6" тощо. У більш вужчому розумінні формою організації дискусії є групова зі сталим чи змінним, залежно від характеру завдання, складом учасників.

Методично доцільним прийомом при використання даної технології є проблематизація завдання. Як правило, проблема, що розглядається не має закінченого рішення (відповіді). Тому учасники під час обговорення, спираючись на суб'єктний досвід і мінімальні базові знання з теми, створюють власну оригінальну версію.

Технологія авторської школи самовизначення має за мету придбання учасником навчального процесу свого "Я", самовизначення. І хоча вона не знайшла свого використання у вищих навчальних закладах, елементи її методики можна використовувати саме з метою орієнтації навчання на розвиток особистості. Одним із методологічних принципів цієї технології є особистісний сенс навчання (особистісна його орієнтація). Кожний учасник процесу під час навчання знаходить у ньому свій особистісний сенс, і саме в цьому складається його діяльність та її усвідомлення. Для нас є цікавими такі форми організації цієї технології:

творчий екзамен як відкрите змагання та індикатор власного розвитку;

майстерня (студія), де кожному надається можливість самовиразитися.

У ході проведення останньої здійснюється передача способів науково-практичної, творчої діяльності від керівника до учня. Необхідним, у зв'язку з цим, здається повернення практики лабораторних занять під час методики навчання предмету як можливої форми пізнання досвіду інших і одночасно власної самореалізації.

Останнім часом все більшої популярності набуває інтерактивна технологія навчання, що ставить за мету створення конкретних умов навчання, за яких учень відчуває свою успішність, інтелектуальну спроможність.

Головним методом є інтерактивна вправа (цілеспрямоване, багаторазове повторення учнями певних діалогових дій та операцій задля формування та розвитку вмінь і навичок конструктивно-критичного мислення, комунікативних навичок, ініціативи, самостійності, навичок колективної діяльності й прийняття колективних рішень).

Інтерактивне навчання використовує такі форми його організації, як колективну, групову, парну, дослідницько-пошукову роботу, роботу з різними джерелами інформації, навчання у співпраці, моделювання, гру.

Методичними прийомами є "відкритий мікрофон", "парафразування", "займи позицію", "зміни позицію" та інші.

Технологія навчання без підручника, запропонована Ю. Троїцьким та К. Умбрашко, надає широкі можливості для застосування різних форм організації навчання: колективної роботи з аналізу джерел, роботи в невеликих групах або індивідуальну діяльність окремих учасників, а також різноманітних комбінацій організаційних форм на різних етапах. Сильні сторони технології навчання полягають в їх загальній інноваційній спрямованості не на навчальний предмет, а на особистість, погляд на кожного учасника як на рівноправного суб'єкта навчальної взаємодії та організація цієї взаємодії на засадах співробітництва. Це, в свою чергу, значно розширює мотиваційну базу навчання, емоційно збагачує навчальне середовище та робить навчально-виховний процес особистісно значущим. І хоча технологія розроблена для старшокласників, на нашу думку, вона краще спрацює на студентській аудиторії.

Основним методом навчання технології навчання без підручника стає проблемно- пошуковий, який сприяє розвитку інтелектуального потенціалу учнів, розумових стратегій і пов'язаних з ними умінь. Знання, набуті у такий спосіб, значно міцніші за ті, що отримуються звичайним репродуктивним шляхом. Технологія не руйнує усталену систему організації навчального процесу, тому може добре застосовуватися на практичному занятті. Характерними прийомами роботи є репродуктивні та творчі запитання й завдання до текстів.

Проектну технологію використовують для побудови процесу навчання, спрямованого на активізацію діяльності студентів відповідно до їх інтересів у здобутті певних теоретичних знань і виходу на практичне застосування отриманих результатів проекту.

В основі даної технології - метод "проекту", що відображає його прагматичну спрямованість (орієнтацію на кінцевий результат, який отримано при вирішенні тієї чи іншої проблеми особисто значущими шляхами навчання).

Проектна технологія дозволяє розвивати пізнавальні особливості студентів на основі їх самостійної діяльності (групові, парні, індивідуальні, форми організації).

Характерними прийомами цієї технології є: проблематизація, творчі завдання тощо.

До особистісно орієнтованих технологій навчання педагоги (М.В. Моїсєєва, Є.С. Полат, М.Ю. Тихонов, Т.В. Тихонова та інші) відносять, зокрема, й комп'ютерні (останнім часом термін "інформаційні" зустрічається значно частіше). Використання їх відкриває великі переваги у порівнянні електронної з традиційною книгою:

в технології мультимедіа створюється навчальне середовище з яскравою і наочною демонстрацією інформації, що особливо цікавить користувача і дозволяє використати метод "занурення в епоху";

здійснюється інтеграція значного обсягу інформації (до 700 Мб) на єдиному носії, що значно спрощує самостійні форми організації навчального процесу;

гіпертекстова технологія завдяки застосуванню гіперсилок спрощує навігацію і надає можливість вибору індивідуальної схеми вивчення матеріалу, робить особисто значущим не сам результат навчання, а його індивідуальний шлях;

на основі моделювання процесу навчання стає можливим доповнити підручник текстами, відслідковувати і направляти траєкторію вивчення матеріалу, здійснюючи, таким чином, зворотний зв'язок.

На жаль, межі статті не дозволяють зупинитися на методичній стороні інших особистісно орієнтованих технологій, які впроваджуються (чи можуть) у навчальний процес університету. Але результати дослідження свідчать про те, що методична сторона підготовки викладачів вищої школи повинна