УДК 378.1

Каушан Т.М., Миколаївський політехнічний інститут

Каушан Тетяна Миколаївна - проректор з навчальної роботи Миколаївського політехнічного інституту. Коло наукових інтересів - розвиток та впровадження системи самоосвіти викладачів та студентів у вищому навчальному закладі.

Особливості планування неперервної освіти викладачів у вищому навчальному закладі

У статті аналізується стан кадрової політики вищих навчальних закладів, розглядається система безперервної освіти викладачів як складова загальної системи самоосвіти у вузі, пропонуються можливі варіанти розв 'язання проблеми.

The state of staffing policy in higher educational institutions is analysed in the article and the system of constant teacher's education is regarded as a unit of general self-educational system at the institution of higher education. There are some variants of solution the problem.

Стає очевидною актуальність проблеми впровадження у навчальний процес єдиної системи самоосвіти студентів та викладачів. Існуючі системи професійної підготовки майбутніх фахівців недостатньо уваги приділяють формуванню потреби у студентів до подальшої самоосвітньої діяльності; ролі в цьому процесі викладачів. Аналіз педагогічних досліджень, присвячених цьому питанню (Ю.К. Бабанський, В.П. Безпалько, Д.В. Чернишевський, О.М. Філатов, А.К. Громцева, В.С. Ільїн, Н.А. Половникова, О.М. Пєхота, А.В. Усова, Л.І. Рувінський, Т.І. Шамова та ін.), свідчить про те, що важливою умовою формування самоосвітніх навичок студентів є відповідна підготовка науково- педагогічних кадрів до впровадження системи самоосвіти і їх безпосередня неперервна освіта впродовж усієї професійної діяльності. Ці ідеї знайшли своє відображення в гіпотезі даного дослідження, яка полягає в тому, що впровадження в навчальному закладі системи самоосвіти викладачів сприятиме підвищенню якості навчального процесу, а відповідно - і рівня знань та навичок студентів.

Метою нашого дослідження було виявлення закономірностей процесу формування та впровадження системи безперервної освіти викладачів як складової загальної системи самоосвіти.

Об'єктом дослідження є система безперервної освіти викладачів.

Предметом дослідження є процес створення та вдосконалення умов для впровадження системи безперервної освіти викладачів.

При визначенні основних напрямків розвитку вищого навчального закладу необхідно чітко усвідомлювати завдання, які стоять сьогодні перед освітою ХХІ століття.

По-перше, оновлення змісту освіти, включення в неї в повному обсязі постіндустріальної наукової парадигми та окремих парадигм інших галузей знань. Це не означає, що наукову спадщину минулих віків необхідно відкинути. Проте її необхідно переосмислити з позицій нових знань, змінених умов, розвитку суспільства.

По-друге, утвердження креативної педагогіки, яка робить наголос не на запам'ятовування вузькопрофесійних навиків, а на розвиток творчих здібностей та вмінь орієнтуватися в швидко- змінюваних обставинах і знаходити нестандартні рішення нових проблем і головоломок, які щедро пропонує життя, освоєння інноваційного мислення.

По-третє, використання у зв'язку з високими темпами інформатизації навчального процесу сучасних інформаційно-комунікаційних технологій, що значно підвищує продуктивність процесу навчання, збільшує активність і інтерес, дозволяє індивідуалізувати інформаційні потоки і методи навчання з урахуванням здібностей та інтересів, дає можливість поширювати у всьому інформаційному просторі досвід кращих педагогів, технологічні новинки, культурні та соціальні досягнення.

По-четверте, зміна самої організації освіти та тенденції формування системи безперервної освіти, яка охоплює з модифікаціями всі стадії життєвого циклу людини від дошкільного до пенсійного. При цьому широко застосовуються можливості дистанційного навчання із застосуванням сучасних інформаційних технологій. Саме безперервна освіта зміцнює інноваційний характер навчання, оскільки дозволяє своєчасно оновлювати і поповнювати отриманий раніше запас знань, адаптуватися до змін, краще розуміти нові проблеми і знаходити шляхи їх інноваційного вирішення. Особливу увагу при цьому необхідно приділяти післявузівській освіті, оскільки отримані знання стрімко старіють в умовах науково-технологічної революції. Саме наука про навчання (а це не тільки педагогіка) повинна значно розширювати свої рамки, враховувати освітні цикли і кризи в структурі циклічної динаміки суспільства.

Для реалізації сформульованих завдань у вищому навчальному закладі необхідно створити саме таку систему самоосвіти, яка б, з одного боку, була направлена на відповідну роботу зі студентами, з іншого - на формування сучасного, високоерудованого викладача-науковця.

Виходячи з визначених завдань, пріоритетом в роботі Миколаївського політехнічного інституту стало: в процесі навчання інших - навчатися самим. Чітко визначено стратегію кадрового росту викладачів та співробітників структурних підрозділів вузу. У загальній системі самоосвіти в окремий розділ виділено програму безперервної освіти викладачів. Причому умовою забезпечення життєдіяльності системи безперервної освіти викладачів стало проектування її як багатофункціональної, що забезпечує не тільки освітні, а й цілий ряд допоміжних функцій, спрямованих на підтримку й забезпечення потреб навчального закладу, зокрема інформаційної, дослідницької, консультативної, проективної. По мірі розвитку системи набір цих функцій може розширюватись або видозмінюватись. Обов' яз- ковою умовою при формуванні змісту навчальних програм самоосвіти є забезпечення реалізації принципу навчання протягом усього життя.

В документах конференції міністрів вищої освіти Європи "На шляху до європейського простору вищої освіти" (Прага, травень 2001 року) зазначалось, що "навчання протягом усього життя - невід'ємний елемент європейського простору вищої освіти. У майбутній Європі, де знання складатимуть основу суспільства і господарства, потрібна стратегія побудови системи післядип- ломного навчання..." [2, с. 19].

Фондом фундаментальних досліджень в 2003 році було проведено аналіз стану системи організації навчання у ВНЗ України [1, с. 24]. В результаті досліджень зроблено висновок, що ситуація підготовки кадрів вищої кваліфікації суперечлива і неоднозначна. І однією з причин такого стану є проблема кадрів у вищому навчальному закладі. Сьогодення вузу характеризується помітним омолодженням викладацького складу. Згідно з проведеним дослідженням