У філологічних та психолого-педагогічних дослідженнях знайшли відображення різні аспекти мовленнєвої діяльності педагога.

Але, у першу чергу, слід підкреслити, що мовлення, як наголошує О.Н. Леонтьев, має поліфункціональний характер, тобто виступає в різних діяльностях, а звідси йому приматанні такі функції: комунікативна (слово - засіб - спілкування), індикативна (слово - засіб - зазначити предмет) і інтелектуальна, сигні- фікативна (слово - носій узагальнення, поняття). Всі функції внутрішньо пов'язані одна з одною [21, с. 29].

Вивчаючи спілкування учнів та педагога на уроці, С.С.Антон називає такі функції мовлення, як установлення взаєморозуміння, передача інформації, експресія та психологічна взаємодія [3, с. 165]. У роботі С.Я.Ромашиної, яка описує формування комунікативно-мовленнєвої компетенції у майбутніх педагогів виходячи з концепції педагогічного спілкування

О.О.Леонтьєва, визначаються організуюча, стимулююча, контролююча та реагуюча функції професійно-спрямованого мовлення [32, с. 3]. Н.А.Головань свою наукову роботу спеціально присвячує вивченню функцій професшно- педагогічного мовлення i виділяє такі з них, як дидактична, експресивна, перцептивна, суг ести- вна, організаторська, науково-пізнавальна, комунікативна [8, с. 45].

Ієрархія професійно детермінованих цілей педагогічного мовлення, як підкреслює О.Г.Штепа, обумовлює його функції, а саме: комунікативну, сигніфікативну, передачі інформа-ції, спонукання до дії, створення емоційного фону спілкування, зразка, самопрезентації вчителя [38, с. 33].

Але, на нашу думку, вирішення питання про визначення функцій професійно-педагогічного мовлення потребує звернення до досліджень Г.П.Макарової [23]. Вона стверджує, що, оскільки в структурі спілкування виявляється наявність трьох взаємопов'язаних елементів (зв'язок, інформація, вплив), то виділені в літературі функції мовлення (комунікативна, модальна, повідомлення, експресивна, прагматична, встановлення взаєморозуміння) можна звести до трьох їх узагальнюючих, а саме: комунікативної, або функції зв'язку; інформативної, або функції передачі інформації; регулятивної, або функції впливу.

Реалізація цих функцій, на нашу думку, стає можливою тоді, коли мовленнєвій діяльності педагога будуть притаманні певні істотні характеристики.

Однією з них є мовленнєва активність. До її ознак, як наголошує М.Р.Львов, належать: доцільність, або комунікативна необхідність даної активності; важливість i актуальність змісту мовлення, швидкість мовленнєвих реакцій; точність вибору мовленнєвих засобів [22].

О.Ф.Бондаренко, вивчаючи комунікативну діяльність педагога на уроці, виявив, на його думку, основні характеристики мовленнєвого компонента цієї діяльності, до яких увійшли: впливовість, логіко-стилістична естетичність, лексична категоричність, емоційність, енергійність, орієнтованість, ідентифікованість [5, с. 22]. Г.В.Рогова, розв'язуючи проблему поліпшення психологічного клімату на уроці, підкреслює, що спілкування забезпечується [27, с. 44] мотивовашстю мовлення, спрямованістю його на співрозмовника, ситуативною зумовленістю, емоційною забарвленістю. І.І.Риданова, досліджуючи передумови експресивності мовлення вчителя, виділяє такі з них, як чіткість дикції, чистоту звучання голосу, лексичне багатство мовлення, вільне i точне вираження думок i почуттів [28, с. 50-51].

До особливостей мовлення вчителя як засобу педагогічної праці З.Г.Зайцева відносить ті його характеристики, які сприяють розумінню змісту навчального матеріалу (ясність, точність, тямущість, дохідливість), впливають на емоційність сприймання цього матеріалу (виразність, образність, емоційність), допомагають впливати на вольову сферу учнів (переконливість, впливовість), а також ті, що визначають оптимальну тривалість мовлення, його відповідність літературним нормам [11].

Інтонаційну виразність спеціалісти розгляд- дають як основну характеристику мовлення викладача [7, 12, 29].

Доречно підкреслити, що в поняття "мовна культура" спеціалісти включають: лексико- граматичну грамотність і багатство словникового складу; виразність стилістики і правильність вибору стилю і тону мовлення; володіння технікою висловлювання (опанування постановки голосу, техніки дихання, тембру; відповідних динамічних відтінків і т.п.).

Аналіз поданих матеріалів дозволяє дійти такого висновку: мовленнєва діяльність педагога, крім відповідності нормативним вимогам, основними з яких є розбірливість (відповідність закономірностям порогів відчуттів та сприймань), дохідливість (підбір засобів спілкування відповідно до закономірностей сприймання, пам'яті, мислення, мовлення, уяви), змістовність (наявність нової інформації у порівнянні з тією, що є у співрозмовника), упорядкованість (структурна організованість, послідовність), повинна характеризуватись мотивовашстю, спрямованістю на співрозмовника, швидкістю мовленнєвих реакцій, переконливістю, впливовістю, енергійністю, емоційністю, процесами ідентифікації.

Проведений аналіз наукових досліджень з проблеми невербальних засобів спілкування показав наявність різнопланових підходів до визначення їх тдструктур. Г.М.Андреєва [2], Г.О.Ковальов [15], Х.Х.Міккін [24] стверджують, що які б невербальні засоби спілкування не виділялися, всі вони можуть бути зведені до кінетичних (рухи тіла), просторових i часових характеристик взаємодії.

У наукових працях Н.Д.Творогової [34, с. 88], Р.М.Фатихової [35, с. 71], З.В.Савкової [30, с. 4-11] виділяються оптико-кінетичні (жести, міміка, пантоміміка), паралінгвістичні (якість голосу, його діапазон, тональність), екстралінгвістичні (включення в мову пауз, покашлювання, сміху), проксемічні (простір i час організації комунікативного процесу) шевер- бальні засоби спілкування.

Як бачимо, існують різні підходи до самої назви першої вказаної підструктури невербальних засобів спілкування. Так, одні дослідники (Н.Д.Творогова, Р.М.Фатихова) називають її оптико-кінетичною, у той час як у інших науковців (г.М.Андреєва, г.о.Ковальов, в.о.Ла- бунська, о.о.Леонтьєв, Х.Х.Міккін) дана підструктура розглядається як кінетична, основна властивість складових частин якої - рух - відбивається за допомогою оптичної системи суб'єкта.

Доцільно підкреслити ті елементи, які входять до кожної з підструктур невербальної комунікації. У дослідженнях Г.О.Ковальова [15], Х.Х.Міккіна [24] відзначається, що кінетика включає жести, міміку, поставу, погляд, а також манеру одягатися, зачісуватися. У навчальному посібнику В.О.Лабунської [18] розглядаються міміка, жести, постава, хода, інтонація, рух очей, який прийнято називати "контактом очей", як складові елементи кінетичної підструктури невербальних засобів