Результати вивчення психолого-

педагогічних досліджень впевнюють у наявності декількох науково обгрунтованих підходів до розв'язання проблеми управління педагогом своїми психічними станами під час професійної діяльності.

Психічні стани вчителя та їх динаміка, що проявляються в процесі ведення уроку, вивчались І.В.Страховим як складова частина концепції виховання педагогічного такту [33, с. 125-128]. Учений описав шість видів стійких психічних станів, а саме:

стан педагогічно невиправданої емоційної збудженості, що слабо контролюється;

чергування протилежних за особливостями психічних станів, поєднання емоційного збудження і спокійної форми реагування;

стан емоційного пожвавлення i безпосередності в поведінці;

рівний, спокійний психічний стан з поміркованою або слабкою виразністю в формах звертання;

психічний стан ділової зосередженості, де має перевагу підкреслена вимогливість до учнів і здоровий глузд у формах поводження з ними;

психічний стан яскраво вираженого захоплення змістом роботи з учнями і самим педагогічним процесом.

В.А.Кан-Калик вважає за необхідне для передачі суті категорії, що розглядається, i з метою підкреслити евристичну спрямованість педагогічної діяльності ввести поняття "творче самопочуття" педагога. Щоб зрозуміти сутність цього феномена, вказує В.А.Кан-Калик [13, с. 96], потрібно проаналізувати емоційні, інтелектуальні та вольові стани особистості у процесі діяльності. З огляду на сказане i виходячи зі змісту та етапів творчого процесу педагогічної діяльності, дослідник виділяє в емоційних станах педагога такі групи [13, с. 9194]: емоційні стани в період підготовки педагога до творчості в класі (настрій - загальна настроєність на майбутню діяльність; уявлення про те, яке задоволення принесуть майбутня діяльність і спілкування з класом; емоційне бачення майбутньої діяльності, її основних контурів; натхнення, що виникає на основі емоційного захоплення матеріалом i наступною діяльністю; прагнення до діяльності, до її негайного здійснення); емоційні стани в процесі здійснення педагогічної діяльності (загальне емоційне збудження; комунікативна настроєність - бажання спілкуватись; натхнення, що виникає в результаті спілкування з класом, прагнення продуктивно і повністю здійснити діяльність, оперативність реакцій та імпровізація, емоційне сприймання класу й відчуття його емоційного стану в цілому i кожного учня зокрема, емоційна єдність з класом); емоційні стани, що переживає особистість у результаті здійснення діяльності (задоволення від діяльності, яка продуктивно й ефективно здійснилася; задоволення від спілкування з класом і емоційного злиття з ним; настрій (результат), що позначається бажанням у майбутньому займатися діяльністю).

Класифікацію інтелектуальних станів особистості В.А.Кан-Калик здійснює за тим же принципом, що й виділення емоційних станів.

Вольові стани особистості розглядаються вченим як система, що регулює емоційні та інтелектуальні стани. З огляду на матеріали наукових досліджень В.А.Кан-Калика та І.В.Страхова, вважаємо, що поняття "творче самопочуття педагога" слід визначати таким чином: психічний стан яскраво вираженого захоплення змістом роботи з учнями і самим педагогічним процесом, який грунтується на високорозвинутій психофізичній природі педагога.

Необхідно також відмітити, що це творче самопочуття вимагає обов'язкової початкової психологічної настанови на діяльність, що є не чим іншим, як готовністю до діяльності.

Осмислення матеріалів психолого- педагогічних досліджень, практичний досвід доводять, що педагогічний контакт повинен бути одним із основних показників професійного спілкування педагога. Нами визначено, що видами досліджуваного контакту в спілкуванні є емоційний та пізнавальний.

Як відомо, деякі дослідники визначають фази або стадії розвитку контакту в спілкуванні. Своє бачення цього процесу пропонують А.Б.Добрович [9] та І.П.Волков [6], які вивчали міжособистісні контакти в спілкуванні.

А.Б.Добрович підкреслює, що

міжособистісний контакт повинен мати чотири фази, а саме: перша - спрямованість на партнера, друга - психічне відбиття партнера, третя - інформування партнера і прийом від нього відповідної інформації, четверта - відключення від партнера, якщо зникли збуджуючі мотиви контакту з ним. Волков також у міжособистісному контакті вичленяє чотири фази (первинного сприймання і впізнання, зближення, спільної дії, зчеплення).

Стадії розвитку контакту в педагогічному спілкуванні досліджувались С.В.Сєргєєвою [31]. Вона вважає за необхідне виділяти [31, с. 14]: первинний орієнтовний контакт (сприймання партнерів, знайомство з їх особистісними проявами у поведінці), ситуаційний контакт (пристосування партнерів один до одного за рахунок власних особливостей особистості), становлення переживання "ми". У дисертаційній роботі С.В.Сєргєєвої визначені внутрішні й зовнішні характеристики контакту, які обумовлюють його стадії. Так, внутрішні (впливова, емоційна і інформаційна) характери- тики забезпечують взаємну синхронність дій і переживань партнерів. Зовнішні характеристики (просторова й часова) проявляються залежно від безпосередньої ситуації здійснення й обставин (як складника ситуації) спілкування.

В.М.Панферов у розробленій ним концепції спілкування визначає стадії досліджуваного феномена: вибір партнера (виникнення контакту), пред'явлення себе партнеру (встановлення взаємозв'язків), виявлення зустрічної зацікавленості (взаємопрояви і взаємопізнання), обмін враженнями, думками, почуттями, ставленням, планами (взаємовплив і взаємодія партнерів), досягнення соціально-психологічного поєднання (установлення взаємостосунків). Як бачимо із поданих матеріалів, ці стадії вчений фактично інтерпретує як стадії контакту.

Відомий спеціаліст у галузі педагогічного спілкування В.А.Кан-Калик, спираючись на вчення К.С. Станіславського про сценічне спілкування та результати проведених досліджень, дійшов висновку, що безпосередня педагогічна комунікація повинна мати такі стадії: орієнтування в умовах спілкування, що передбачає прилаштовування загального стилю спілкування до сьогоднішніх потреб; привернення до себе уваги об'єкта спілкування; пошуковий етап, на якому уточнюються уявлення про умови спілкування і рівень готовності до нього аудиторії; вербальне спілкування, що передбачає передачу своїх "бачень" об'єкту; зворотний зв'язок. Указані стадії спілкування слід розглядати як стадії педагогічного контакту.

Наш же підхід до розуміння процесів контакту в педагогічному спілкуванні не передбачає виділення в ньому етапів у тому