УДК 371

Бондаренко Л.М., Харківський інститут Міжрегіональної академії управління персоналом

Бондаренко Людмила Миколаївна - старший викладач кафедри соціально-гуманітарних дисциплін Харківського інституту Міжрегіональної академії управління персоналом. Коло наукових інтересів - питання формування комунікативної культури у студентів- іноземців підготовчих факультетів.

Міжкультурний контакт як фактор мотивації при навчанні будь-якій мові як іноземній

У статті досліджується коло проблем та закономірностей формування мотиваційного забезпечення при навчанні мові країни перебування як іноземній у студентів-іноземців підготовчих факультетів вищих навчальних закладів. Автор пропонує вирішення поставленого завдання через визначення "етнопортрету" та порівняння культурної системи студента-іноземця з культурою країни навчання.

The range of problems and regularities of motivation ensuring formation in the process of studying language of the country of residence as foreign for students-foreigners of preparatory faculties in Higher Educational Establishments is analyzed in the article. The author offers the solution of the problem put by through determination of the "ethnoportrait" and student-foreigner cultural scheme and culture of country of residence comparison. Студенти-іноземці, що приїздять в Україну, на початковому етапі навчання зустрічаються з величезною кількістю проблем. Найбільшою з них, безумовно, є проблема мовного бар'єру. Потрапляючи в абсолютно незнайоме соціальне середовище, відірвані від звичних умов життя, практично жодного слова не розуміючи з того, про що говорять навколо них, студенти-іноземці переживають досить сильний психологічний стрес, що за своєю силою наближається до шокового стану.

Як зазначає С.Г. Тер-Мінасова, якщо мовний бар'єр абсолютно очевидний, то бар'єр культури стає явним тільки при зіткненні (або порівнянні) рідної культури й чужими, відмінними від неї: у кращому випадку дивними, а частіше просто неприйнятними, шокуючими (звідси якраз і походить поняття "культурний шок").

У межах власної культури складається стійка ілюзія свого бачення світу, образу життя, менталітету й т.п. як єдиного можливого та, що є головним, єдиного прийнятного. Дивним чином, переважна більшість людей не усвідомлюють себе як продукт своєї культури навіть у тих рідких випадках, коли вони розуміють, що поведінка представників інших культур визначається їх особливою, дуже часто абсолютно неповторною, культурою. Тільки виходячи за рамки своєї культури, тобто зустрівшись з іншим світоглядом, світосприйняттям тощо, можна зрозуміти специфіку своєї суспільної свідомості, можна "побачити" різницю або конфлікт культур.

Культурний бар' єр, таким чином, є набагато небезпечнішим і неприємнішим за мовний. Небезпечніший він ще й тому, що культурні помилки звичайно сприймаються набагато болючіше, ніж помилки мовні, незважаючи на той факт, що перші набагато легше вибачаються: різноманітні культури не поєднані у зібрання правил, як відмінності мов, вони не мають ні граматик, ні словників культур [1, с. 33-34].

Механізм подолання стресової ситуації, в яку потрапляють студенти-іноземці підготовчих відділень, полягає в мотиваційному сплескові, спрямованому на засвоєння мінімального лексичного запасу мови країни перебування. Але, на жаль, період активного засвоєння лексики є явищем достатньо скороплинним. Як тільки студенти-іноземці набирають мінімальний лексичний багаж, що дозволяє їм спілкуватися на елементарному побутовому рівні (гуртожиток, громадський транспорт, магазин, ринок), одразу ж наступає затухання "першої хвилі" мотиваційного сплеску до навчання мові.

Цей етап навчання іноземній мові країни перебування досить детально досліджений і описаний у роботах таких видатних учених, як І.О. Зимня, О.О. Леонтьєв, В.Г. Костомаров, С.І. Корольова, О.Д. Митрофанова, Ю.Є. Прохоров, та багато інших.

Метою дослідження в даній статті ми обрали другий етап мотиваційного забезпечення навчального процесу, тобто вивчення будь-якої мови як іноземної через порівняння національно-культурних особливостей двох контактуючих культур: рідної культури, що притаманна студентові практично на генетичному рівні, і чужої, що необхідна йому для адаптації в новому соціальному середовищі для отримання вищої освіти.

Розглядаючи поставлену проблему, автор абсолютно свідомо не зупиняється на визначенні понять "культура", "національна культура" і " загальнолюдська" або "міжнаціональна культура", тобто на питаннях теорії культури. Термін "культура" ми розглядаємо з точки зору навчання іноземній мові країни перебування студентів-іноземців підготовчих факультетів як представників іншої лінгвокультурної спільноти.

Д. С. Лихачов свого часу підкреслював: "Мова нації є сама по собі стислим, алгебраїчним виразом усієї культури нації" [2, с. 3].

С. Г. Тер-Мінасова ж зі свого боку вважає, що в якомусь сенсі людина є рабом своєї мови: вона з дитинства потрапляє під вплив і владу мови батьків і разом з мовою засвоює культуру того мовного колективу, що її зберігає, членом якого вона зовсім випадково, не маючи жодного вибору, опинилася [1, с. 134].

"Людина не народжується ні росіянином, ні німцем, ні японцем і т.д., а стає ним у результаті перебування у відповідній національній спільноті людей. Виховання дитини відбувається через вплив національної культури,

носіями якої є люди, які її оточують" [3, с. 25].

Про співвідношення національної культури й особистості написано багато представниками різних наук. Таким чином, неспростовним є той факт, що мова формує свого носія. Кожна національна мова не лише відображає, але й формує національний характер. Інакше кажучи, якщо мова формує представника народу - носія мови, до того ж формує його як особистість, то вона повинна відігравати таку ж конструктивну роль й у формуванні національного характеру [1, с. 136].

Виходячи з вищезазначеного, можна зробити висновок, що головним завданням для викладачів будь-якої мови як іноземної є виділення елементів культури, що найбільш яскраво характеризують середньостатистичного носія мови, яка