І.С. Якиманської, яка заснована на принципі суб'єктності. Вона розрізняє процеси навчання та учіння, розуміючи останнє як індивідуально значиму діяльність окремого суб' єкта, в якій реалізується його особистий досвід.
Конструктивна модель особистісно орієнтованого навчання була розроблена В.В. Сє-ріковим. На його думку, особистісно орієнтоване навчання створює умови для вияву особистісних функцій учня: мотивації, вибору, смисло-творчості, самореалізації, рефлексії, тобто універсальних особистісних здібностей.
Професор О. М. Пєхота в основу особистісного підходу в навчанні ставить методологічний принцип єдності двох планів педагогічного процесу – макродидактичного ( зовнішньопроце- суального) та мікродидактичного (внутрішньо- психологічного). Тільки через розкриття зв' язку між дидактичними умовами процесу навчання та внутрішніми механізмами особистісного розвитку, який забезпечує його становлення та функціонування, можливе поняття суті умов реалізації особистісно орієнтованого підходу.
Особистісно орієнтований підхід - це послідовне ставлення педагога до вихованця як до особистості, як до самосвідомого відповідального суб' єкта власного розвитку і як до суб'єкта виховної взаємодії; це базова ціннісна орієнтація педагога, яка визначає його позицію у взаємодії з кожною дитиною та колективом. Такий підхід стверджується як ключовий психолого-педагогічний принцип організації навчально-виховного процесу, від якого значною мірою залежить ефективність переорієнтації системи освіти на розвиток особистості студента. Проте рівень його науково-методичного забезпечення не задовольняє педагогів та психологів. Учені (В.В. Рибалка, О.М. Пєхота та ін.) вважають, що особистісний підхід потрібно розглядати як важливий психолого-педагогічний принцип, як методологічний інструментарій, основу якого складає сукупність вихідних концептуальних уявлень, цільових установок, психолого- технологічних і методико-психодіагностичних засобів, які забезпечують найбільш глибоке цілісне розуміння, пізнання особистості дитини і на цій основі - її гармонійний розвиток в умовах існуючої системи освіти.
Таким чином, можна зробити такі висновки:
1. На етапі переходу до гуманістичної парадигми в освіті особистісно орієнтоване навчання є справою часу, оскільки тільки воно впливає на розвиток особистості, формування її самосвідомості, ставить того, хто навчається, у позицію суб'єкта власного розвитку.
ЛІТЕРАТУРА
Пєхота О.М. Індивідуалізації професійно- педагогічної підготовки вчителя: Автореферат дис. ... докт. пед. наук: 13.00.04 / Інститут педагогіки і психології професійної освіти АПН України. - Київ, 1997. - 52 с.
Рудницька О.П. Національна доктрина розвитку освіти України у ХХ столітті (проект). - К.: Стилос, 2001 - 342 с.
Сериков В.В. Личностный подход в образовании: концепции и технологии. - Волгоград: Перемена, 1994. - 152 с.
Якиманская И.С. Развивающее обучение. - М.: Педагогика, 1979. - 144 с.