Гейне "Старий гай мрій, пахущий гай!.." подибуємо алюзію на життя Ісуса Христа, на його роздуми в пущі, що символізує хаос думок, обставин тощо. Ця поезія ще раз підкреслює матеріалізацію душевного стану людини як свідоме осмислення безвиходді, яка передбачає перепочинок і повернення до чітких контурів осмислення становища, усвідомлення почувань. Щодо переспіву "Прощаннє з рідною вкраїною", то цей твір, як і більшість Кулішевих перекладів поезії Дж. Байрона, а саме його "Паломництво Чайльд Гарольда", відбиває світові пошуки втраченої душі, тобто аналіз усвідомлення людством гріха зречення Божого сина.
Твори В. Шекспіра, А. Данте постають в осмисленні П. Куліша в контексті висвітлення реалізації сутності законів Божих. Мотиви пекельних мук пронизують оригінальну лірику П. Куліша, трансформуючи коло в нерозривну палітру людської гріховності ("До Данта, прочитавши його поему "Пекло", "До Шекспіра, заходившись коло українського перекладу його творів", "Куліш у пеклі"). Тема потойбіччя пронизує творчість П. Куліша, що поєднує вірування праукраїнців у перемогу добра над злом. Кулішеві поетичні метаморфози цих вірувань, "слова правди" мають форму послання, інвективи, оскільки цей жанр є наріжним, потребує окремого дослідження, тим більше, що "ключі до розуміння" - це завжди місток між світом видимим та невидимим ("Невидимий співець"), бо пересторога "на чужій чужині" повинна очистити земляцтво, "пекельний наплод" Божим судом, аби стали вони "подвижниками свободи", що здатні, праведно пануючи, поновити "заворожену криницю", - усі ці алюзії на твори збірки "Дзвін" лише підкреслюють заглибленість у відтворення Святого Письма поетом, який сповідує найвищий дар, духовну цілісність, і цим заперечує зволікання - "Что єсть мн^ й теб^, жено ?", тому поєднання елементів основних релігій видаються йому суттєвими ("Магомет і Хадиза", "Маруся Богуславка" та зб. "Хуторні недогарки"). Кулішева позиція суголосна основним засадам проблематики "Велесової книги", "Слова...", цих пам'яток " сумнівного походження", які, однак, гіпотетично наснажені віруваннями праукраїнців, що втратили дар Божий. Поет осмислив цю тезу в контексті сув'язі епох розвитку людства, здатного до звеличення завдяки душогубству, зраді, зреченню істини ("Забули ми"), тому, за П. Кулішем, найбільшою премудрістю слід вважати не "лукавий Вавилон" лживої, суєтної науки, а Божий закон міри в усьому ("Нагай", "Григорій Сковорода"). Лише за цієї умови людина здатна зрозуміти високі ідеали "огня, меча і мук невимовного посланника", що має вселитися "в храм новий, в твій храм нерукотворний, Що в три дні ти создав на древній тій руїні..." [10]. Як бачимо, культурософська концепція П. Куліша так само, як історіософська, засадничо спирається на пагінці Святого Письма. Усвідомлення зрадливого начала людини стало поштовхом для різких, драстичних оцінок діяльності історичних осіб України, а також і самого перебігу історії в пошуках людей праведних. Варто згадати слово поезії XIX - початку XX століття: Монографія. - К., 1999. - С. 231.
ЛІТЕРАТУРА
Антонич Б.-І. Національне мистецтво: Спроба ідеалістичної системи мистецтва // Наука і культура: Україна. - Вип. 24. - К., 1990. - С. 234.
Куліш П.О. Твори: В 2 т. - 2-ге видання. - К., 1998.
Т. 2. Поеми. Драматичні твори / Упоряд. і приміт. В.М. Івашкова; Ред. тому М.Д. Бернштєйн. - С. 195.
Войткж А. Символ віри П. Куліша // Віче. - 1997. - № 3. - С. 120-127; Дзера О.В. Індивідуально- авторське трактування біблійних мотивів як перекладознавча проблема (На матеріалі українських перекладів Дж. Байрона): Автореф. дис. ... канд. філол. наук: 10.02.16. - К., 1999. - 21 с.
Грушевський М. Історія релігійної думки на Україні.
К., 1992. - С. 29.
Бетко І. Біблійні сюжети і мотиви в українській
Костомаров М. "Книга буття українського народу" // Кирило-Мефодіївське товариство: В З т. - К., 1990. - Т. І. - С. 162-164.
Чижевський Д. Нариси з історії філософії на Україні. - К., 1992. - С. 146.
Куліш П.О. Твори: В 2 т. - 2-ге видання. - К., 1998. - Т. 1. Прозові твори. Поетичні твори. Переспіви та переклади / Вступна стаття, упоряд. і приміт. Є.К. Нахліка; Ред. тому М.Д. Бернштейн. - С. 516517.
Там само. - С. 166-167.
Там само. - С. 510.
Там само. - С. 173.