Ось як цей новий процес змін описує видатний мислитель ХІХ-ХХ ст. Хосе Ортега-і- Гассет (1883-1955 рр.), який критично осмислював ідею університету [19, с. 71]: "Задовольняючись наслідуванням та уникаючи імперативу, який каже мислити й переоцінювати власним розумом ті важливі питання, наші найкращі професори хоч і знаються на деталях останніх досягнень своїх наук, проте живуть в атмосфері п' ятнадцятирічної чи двадцятирічної давнини. Така трагічна відсталість властива кожному, хто не силкується бути самобутнім, творити свої переконання. Кількість же років, протягом яких триває ця відсталість, не випадкова. Кожен історичний витвір, науковий чи політичний, - це витвір певного духу чи модусу людського розуму. Той модус із приходом кожного покоління постає в певній фіксованій пульсації або ритмі".

Загальновизнаним є ствердження, що основним джерелом економічного розвитку у майбутньому суспільстві знань є рівень знань та наукомістка діяльність. У підґрунті сучасної технології здобуття, формування нового знання покладене математичне забезпечення освіти Людини ХХІ століття, яка здобувається в університетах завдяки співпраці кафедр математичного спрямування та спеціалізованих і зорієнтованих на конкретні галузі діяльності. Перед математичним забезпеченням освіти стоять цілі: добра координація робіт кафедр і наявність неперервної математичної підготовки, яка впроваджується не лише силами математичних, але і спеціалізованих кафедр. У цій співпраці результат навчання слід оцінювати не кількістю наданої інформації, а якістю її засвоєння, вмінням її використовувати та розвитком здібностей до самоосвіти. Нагадаємо, що простота та строгість - золота середина у ряді дороговказних принципів [20, с. 245].

Особливу увагу слід звернути на математичне моделювання у тих галузях, у яких лише утворюються математичні моделі для об' єктів, що досліджуються. До них слід віднести економіку та менеджмент, біологію та екологію, соціологію та політологію, планування та управління, психологію та педагогіку [21, с. 247].

Математичному моделюванню найбільш доцільно навчати у спеціальних дисциплінах. В цих умовах можливо приділити достатньо уваги співвідношенню властивостей реального об' єкта та його математичній моделі, проаналізувати більш детально реальний зміст результатів, які отримані шляхом моделювання, визначити значимість нових результатів, які здобуті завдяки математичному дослідженню моделі об' єкта, що вивчається.

Суми знань завжди недостатньо, оскільки неможливо надати обсягу знань, достатнього на все життя. Слід навчити студентів міркувати. Потрібна людина, яка має хистливо спрямований характер, незашорена людина з критичним мисленням.

Одним із засобів формування такої людини є виховання, саме демократичне виховання. Потрібно виховати людину з високим рівнем культури, що і сприяє вихованню талантів. При цьому спілкування професорів, поважних та відомих діячів у суспільстві зі студентами повинно бути нормою, а не заходом. Означене накладає обмеження на розмір університету. Сучасний університет, який спрямовує свою діяльність на підготовку та формування інтелектуальної еліти регіону, повинен бути невеликим закладом. Талантів багато не буває, тому великий заклад не може не перетворитися та надбати риси торжества посередності. Для виховання талантів до університету потрібно згрупувати увесь цвіт регіону, а для цього потрібно створити умови.

Наукова школа - це особлива форма навчання та виховання. Під впливом особистості її лідера формуються пріоритети наукової діяльності, визначаються значимість, висота планки наукових домагань, вимоги до якості наукової роботи, культура наукових дискусій, формуються терпимість до іншої точки зору та повага до колег. І де б у подальшому не працювали випускники, вони назавжди вбирають у себе щось від духу цієї наукової школи, де вони розпочали наукову діяльність.

Невід'ємною рисою наукової школи також є підручники, навчальні посібники, монографії та наукові статті, авторами яких є саме засновники та продовжувачі школи. Навчання у професорів, які написали підручники, є однією з основних складових у забезпеченні якісного навчального процесу, надає студентові відчуття вибраності і слугує благотворним джерелом невикорінної самовпевненості. Своєрідний дух в університеті утворюють унікальний синтез декількох наукових шкіл, відчуття "коренів", спадковість поколінь - це класичні підручники, авторами яких є твої викладачі.

Саме робота студентів разом з вченими надає випускникам навички самостійної наукової роботи. Більше того, робота поруч з видатними вченими - це робота в середовищі доброї наукової школи, і працюючи разом, студенти залучаються до неї автоматично та намагаються відповідати рівню досягнень цієї школи.

Ідея вибраності, на наше переконання, благотворна, незважаючи на усі витрати. На відчутті вибраності формується наукове самоусвідомлення, яке надає впевненості вченому, і якщо є певні позитивні результати, то науковий напрямок, за яким він працює, вважається науковцем потрібним і перспективним, незважаючи ні на що. При цьому створюється відчуття того, що студента навчають та виховують індивідуально і нестандартно, що персонально для нього розробляються нові навчальні матеріали, засоби, методи та технології, що навчання не на потоці не є конвейєром. При цьому утворюється відчуття спорідненості душ. Це відчуття об'єднує та поріднює. Це відчуття того, що твої однокурсники - твої родичі, стали єдиним цілим, єдиною освітньо-науковою спільнотою.

В сучасних умовах, коли катастрофічно не вистачає грошей на фінансування університетів, потрібно утворювати нові організаційні рішення. Скорочувати викладачів та вчених не можна. Існуючий механізм скорочення якраз і призводить до того, що кращі йдуть. Потрібно утворювати нові (паралельні) престижні позиції в осередку існуючої структури. Відбір на них повинен бути жорстким. Проблема суто психологічна. Від ідеї зрівнялівки потрібно відмовитися та створювати умови й механізми для