Запізнення у школу не виправдовують жодними причинами. Практиканти повинні користуватися певною мовною етикою, діловим одягом. Ось які спеціальні навички рекомендується засвоїти студентам для проведення уроків: 1) необхідно напрацьовувати гучний голос, використовуючи правильну інтонацію і темп мови, її акценти; 2) викликати учнів і призначати відповідальних за певні дії для того, щоб тримати увагу класу і трудову напругу на уроці; 3) задавати учням завдання, проводячи не тільки лекцію, а й співбесіди з учнями; 4) ходити поміж партами з метою контролю ступеня засвоєння і якості запису інформації учнями; 5) застосовувати наочність, впливаючи на емоційні центри сприйняття інформації учнів, використовувати фото, схеми, моделі [4, с. 53].
Після закінчення практики студенти обов' яз- ково пишуть листи-подяку школі за надання можливості проходження там педагогічної практики.
Педагогічна практика доповнюється обов' яз- ковою роботою студентів протягом одного-двох днів в установах по догляду за літніми та хворими людьми чи у школах для дітей з фізичними і психічними вадами розвитку. Без дотримання цих вимог майбутній педагог не може отримати відповідний учительський сертифікат.
Аналіз педагогічної практики студентів ВНЗ, про що свідчать опитування японських учителів префектур Фукусіма, Чіба, Канагава, Ніігата, показує, що хоч вона і ретельно підготовлена, змістовна, насичена заходами та все ж не виконує функції отримання стійких навичок і усвідомлення обов' язків вчителя, який би з першого дня роботи без стресів успішно приступив до педагогічної діяльності [5, с. 29-31]. Про це свідчать і відгуки вчителів середніх шкіл, зокрема, вчителів однієї зі шкіл міста Урава префектури Сайтама, де автор проходила стажування у 20032004 роках.
Щоб зарадити певним прогалинам у педагогічній підготовці вчителів Японії, діє вимога здачі іспиту на заняття посади вчителя у тій чи іншій префектурі, а також, що є безумовно високоефективним заходом, запровадження після III освітньої реформи Програми входження почат- куючих учителів у професію (далі - ПВПУП).
ПВПУП передбачає участь у ній усіх почат- куючих вчителів, які отримали перше професійне призначення на посаду вчителя з повним робочим (тижневим) навантаженням у державних і приватних початкових, молодших та старших середніх школах та школах для дітей, що мають вади розвитку. Ця програма була прийнята і фінансується після перегляду і затвердження Закону про освіту. Вона зобов'язує усіх вчителів- початківців присвятити їй протягом свого першого року роботи приблизно 90 днів. Дія програми дає можливість початкуючим вчителям систематизувати отримані у педагогічних навчальних закладах знання та навички і прискорити входження у професію. Це є особливо важливим, оскільки студенти педагогічних закладів Японії більше зорієнтовані на теоретичні знання, у той час як зміст та обсяг педагогічної практики не задовольняє суспільні потреби. Зокрема, як підкреслювали початкуючі вчителі під час соціологічного опитування, їм бракує навичок спілкування з дітьми і їх батьками, розуміння меж важливості застосування екологічних знань, інформатики, відповідальності за свої слова і поведінку [6, с. 72-73].
Програма впроваджувалась у практику поступово: з 1989 року - у всіх початкових школах, з 1990 року - у всіх молодших середніх школах, з 1991 року - у всіх старших середніх школах і з 1992 року - у школах для дітей, що мають вади розвитку.
Керівництво ПВПУП здійснює Міністерство освіти, науки, культури та спорту Японії, надаючи певну самостійність для врахування місцевої специфіки префектурним і муніципальним відділом освіти та школам. При цьому ефективно діє зворотний зв'язок від низових ланок управління до Міністерства освіти через Інтернет.
ПВПУП включає:
Підготовку у школі, яка проходить протягом не менш ніж 60 днів під керівництвом призначеного вчителя-наставника (точніше 2 дні кожного тижня).
Підготовку за межами школи, яка відбувається не менш ніж 30 днів під керівництвом пре- фектурного освітнього центру (точніше 1 день на тиждень).
Крім того, вчителі-початківці на муніципальному рівні зайняті семінарами протягом 5 діб та навчальними круїзами, в яких беруть участь окремі вчителі за рекомендаціями Рад освіти префектур.
Зміст програми передбачає знайомство й оволодіння фундаментальними засадами системи освіти і шкільного життя, методи керівництва класом, академічне викладання, моральне виховання, спеціальні види діяльності і керування учнями.
Виконання ПВПУП забезпечують:
Вчитель-наставник, який закріплений за кожним початкуючим вчителем і відповідальний за виконання програми у школі.
Вчитель-предметник, який призначається для допомоги вчителю- початківцю у випадку, коли вчитель-наставник і початкуючий вчитель викладають різні предмети.
Директор школи, який несе повну відповідальність за шкільну частину програми, здійснює безпосередній контроль за співробітництвом і допомогою інших вчителів школи наставнику і початківцю.
Для сприяння наставництву і підвищенню відповідальності за навчання початкуючих вчителів директор школи знижує тижневе погодинне навантаження наставників, вчителів- предметників та їх адміністративні обов'язки. А для виконання цих видів діяльності Рада освіти префектури чи міста, яке має особливий статус, приймає на роботу додаткових вчителів- інструкторів, фінансування діяльності яких здійснюється частково префектурою і частково урядом.
Ради освіти префектур і міст Японії, що мають особливий статус, відповідають за річні плани навчання початкуючих учителів, причому враховується місцева специфіка роботи. Річний план включає як шкільну, так і позашкільну програму навчання. Міністерство освіти Японії зобов'язує Ради освіти префектур проводити конференції директорів, інших адміністративних працівників, вчителів-наставників, вчителів- предметників для забезпечення відповідного змісту річного плану навчання. Додатково до плану Ради освіти префектур розробляють тексти і підручники для початкуючих учителів і вчи- телів-наставників [7, с. 176-178].
Фінансування ПВПУП