УДК Пікельна В.С.,

Криворізький державний педагогічний університет

Розвиток стійкого інтересу учнів до праці на засадах особистісно орієнтованого підходу

Стаття присвячена проблемі розвитку стійкого інтересу учнів до праці як основі формування в них творчих здібностей та розвитку потреб до творчої діяльності. Певною мірою розкриваються педагогічні можливості особистісно орієнтованого підходу до навчання і створення умов для запровадження названого підходу в практику проведення уроків праці, визначаються механізми взаємозв 'язку психічних і педагогічних процесів, що відбуваються на засадах особистісно орієнтованого підходу.

The article deals with the problem of development of pupils' stable interest in work as the grounds for forming their creative abilities to creative activity. The author reveals some pedagogical possibilities of personality - centered approach in the process of training and creating some conditions for realizing the approach in the practice of handicraft lessons. Який би зміст сучасного законодавчого документа про освіту ми не почали аналізувати, то в кожному зазначено: одним з гостро актуальних завдань сучасної педагогічної теорії і практики є розвиток творчих здібностей шкільної молоді. Виявлено, що успішний розвиток творчих здібностей школярів залежить від низки достатньо відомих педагогам умов, але не є секретом те, що розвитку творчих здібностей учнів сприяють певні стимули і мотиви. Проте, на жаль, досить часто стикаєшся з фактом, коли педагоги (вчителі, вихователі, керівники гуртків) не чітко усвідомлюють сутність практичних прийомів роботи у процесі стимулювання і мотивації діяльності учнів.

Стимулом стародавні греки називали ціпок з гострим кінцем, яким поганяли уперту тварину, щоб вона виконувала певну роботу. Саме цей абстрактно-уявний "ціпок" прийшов у науку і практику як наукове поняття під назвою "стимул". Саме він є ще зовнішнім збудником для будь-якої людини, яка не за власним бажанням, а за примушенням виконує певну роботу.

Мотив - навпаки, це внутрішнє збудження до певної діяльності, коли людина за власним бажанням виконує роботу. Саме тому до мотивів відносять: цілеспрямованість людини (праг-нення досягти свідомо поставлену мету); бажання; любов; допитливість; зацікавленість; стійкий інтерес; професійний інтерес; життєву потребу. Найбільш вагомим мотивом навчальної діяльності учнів є пізнавальний інтерес. В психології, педагогіці доведено, що примусове навчання, примусова діяльність (в школі, у позашкільному закладі, в сім' ї, у неформальному спілкуванні в часи дозвілля) не має тієї сили в освіті, яку набуває пізнавальна діяльність школярів на засадах розвинутого пізнавального інтересу. До числа найперших стимулів відносились фізичні покарання, згодом - виникли заохочення. В навчальних закладах до стимулів відноситься насамперед: оцінка, похвала, ласкавий погляд, різні нагородження (від "Дошки пошани" до медалей по закінченні школи, призові місця в різних конкурсах тощо). При наявності професійної педагогічної майстерності вчитель (вихователь, керівник гуртка) поступово має переводити стимул в мотиви, оскільки тільки якісно сформовані мотиви будь-якої діяльності спроможні стати основою розвитку творчих здібностей учнів. Саме тому формування в дітей стійкого інтересу до певного виду діяльності у навчальних закладах є однією з гостро актуальних проблем педагогічного сьогодення.

Визнано, що тільки педагог-майстер вміє переводити стимули діяльності в мотиви. Проте необхідно знати про одну педагогічну умову, яка сприяє успішному зазначеному вище переходу. Саме такою умовою є вміння педагога використовувати особистісно орієнтований підхід у навчально-виховному процесі.

Такий підхід є досить ефективним при навчанні учнів технічній і обслуговуючій праці.

Відомо також яку роль в розвитку особистості грає: технічна і художня ручна праця, безпосередня участь школярів у діяльності художніх колективів, бажання учнів особисто творити художні вироби, брати особисту участь у виставках, олімпіадах, оглядах і таке інше. Розвиток творчих здібностей учнів у різних видах діяльності, яка організується в навчальних закладах, відбувається більш успішно на засадах особистісно орієнтованого підходу.

У Законі України "Про освіту" визначена мета освіти, в якій зазначено, що це не тільки виховання всебічно розвинутої особистості, але й формування соціально активної творчої особистості.

Розкриваючи особливості творчої діяльності школярів, В.О. Сухомлинський писав з цього приводу: "Творчість дітей - своєрідна сфера їхнього духовного життя, самовираження і самоутворення, в якому яскраво виявляється індивідуальна самобутність кожної дитини. Цю самобутність неможливо охопити якимись правилами, єдиними і обов'язковими для всіх" [5, с. 54]. Одночасно достатньо відомий і такий його вислів, який став сьогодні педагогічним афоризмом: "Розум дитини знаходиться на кінчиках її пальців". Тому доцільно зазначити ще одну рису юного творця: майже "ніжна обережність", з якою торкається учень "кінчиками пальців" до виробу. Відомо, що мета роботи - це вже є результат, але поки що в ідеалі. Навіть важко уявити собі, яким "творчим горнилом" стає мислення дитини, коли вона подумки самостійно вирішує поставлені перед собою завдання. Але висококваліфікований педагог має побачити, відчути "сполохи" творчого мислення (особливо, коли учень займається ручною технічною (або обслуговуючою) працею. На жаль, не орієнтуючись на особистість, учитель не завжди вміє помітити момент, коли творчий пошук вже розпочався. Необхідно знати, що прояв творчих здібностей учнів інколи мають мало примітні риси, але досвідчений педагог повинен їх помітити. Йдеться про уважне спостереження за школярами, коли вони працюють. Найпершою рисою буде саме інтерес учня до роботи, захопленість якою легко помітити.

Такий могутній мотив діяльності, як інтерес до праці, який спостерігається інколи на уроках, дозволяє зрозуміти нахили,