Коли з'являється стійкий інтерес, школяра дуже важко відірвати від його роботи. Якщо вчитель праці, керівник гуртка (центру, об'єднання) спостерігає описану "картину", він має знати: перед ним особистість, яка займається творчістю. Цей момент не можна загубити, не можна чекати, коли перед педагогом з' явиться яскрава обдарованість. Необхідно допомагати, поступово виявляти, розвивати їх здібності і постійно включати в активну творчу діяльність учнів. Саме це - одне з основних положень особистісно орієнтованого підходу, яке потребує серйозної педагогічної уваги, бо саме в самостійній діяльності учнів починає ефективно розвиватися гнучке мислення, яке є основою розвитку інтересу і творчих здібностей будь-якого школяра.

Наступною педагогічною умовою успішної реалізації особистісно орієнтованого підходу до розвитку творчих здібностей школярів, тісно пов'язаних з розвитком інтересу до певного виду діяльності, є їх прагнення до спільного успіху у співпраці з педагогом та відчуття спільних радощів від здобутого результату. За такою умовою формується "стійкий інтерес", завдяки якому відбувається поступове становлення особистості відповідно до його нахилів та інтелектуальних потреб.

Сьогодні розробляються і впроваджуються в педагогічну практику значна кількість різних діагностичних методик для оцінки рівня розвитку пізнавального інтересу учнів та їх творчих здібностей. Результатом використання таких методик є розподіл всіх школярів на "здібних" і "малоздібних". Проте вчені стверджують, що у більшості випадків "малоздібні" школярі - це ті, чиї здібності ще "не затребувані". Педагоги ще не розкрили їх творчі можливості, а скоріше: не зуміли розкрити (тобто не створили необхідних умов, за яких вони успішно розвиваються) мотиви учнів до певних видів діяльності, тобто не сформували стійкий інтерес. Формування стійкого інтересу до технічної (або художньої) творчості визнано на сучасному розвитку вітчизняної та зарубіжної освіти однією з головних проблем.

Дослідниками виявлена позитивна роль творчої діяльності щодо впливу її на розвиток пізнавальних інтересів. Тобто існує прямий і зворотний зв'язок між: мотивами творчої діяльності та її змістом; розвитком допитливості учнів та розвитком гнучкого мислення; розвитком пізнавального інтересу і розвитком дослідницької активності; творчою працею і спрямованістю на раціоналізацію і винахідництво. Названі процеси між собою безпосередньо й органічно пов'язані, але залучення учнів до творчої діяльності сприяє, в свою чергу, формуванню соціально цінних якостей особистості. Йдеться про формування працелюбності, відповідальності, поваги до людей праці, вихованню естетичних почуттів, поглядів, ідеалів, смаку, потреб тощо. Але досягнення необхідних результатів безпосередньо залежить від особистісно орієнтованого підходу.

Сьогодні перед загальноосвітньою школою і позашкільними закладами поставлені досить складні завдання, але в узагальненому вигляді їх можна сформулювати так: підготовка до життя і діяльності людей активних, здатних до творчого розв' язання особистості і професійних проблем; людей, здібних діяти в нестандартних умовах і приймати рішення, за які нести повну відповідальність; навчити школяра мислити гнучко, оперативно, творчо тощо. Разом з тим існує аксіоматична істина про те, що творчі здібності людини здобувають ефективний розвиток у спільній діяльності та спілкуванні з іншими учнями за інтелектуальними інтересами (одночасно розвивається воля, позитивні емоції, мотиви діяльності можуть перейти в життєві потреби).

Педагог має допомогти учню в розвитку організаційних здібностей, оскільки творча діяльність успішно розвиваються в учня за умови такої сформованої якості особистості, як самоорганізація. Не менш важливою є і така якість людини, як любов до праці. Педагогічний досвід дозволяє стверджувати, що виховання цієї якості, з одного боку, є життєво необхідним, з іншого - виховання працелюбності є досить складним процесом. Проте без наявності працелюбності, як якості особистості, неможливо говорити про успішний розвиток інтересу до праці і творчих здібностей особистості.

Організація творчої діяльності визнана "одвічним гуманістичним принципом". Стверджується, що творча людина відчуває себе дійсно вільною, коли "займається творінням".

Дослідники сьогодні дійшли висновку, що робота із шкільною молоддю потребує впровадження спеціальних індивідуальних програм, що неможливо зробити без особистісно орієнтованого підходу. Реально відчувши "смак" творчої діяльності, школярі починають вірити у власні можливості, відчувають "горизонти людських можливостей", починають усвідомлювати "своє місце" у просторі знань та умінь, здобутих людською цивілізацією.

Стало зрозумілим: щоб успішно розвивати творчі здібності дітей (підлітків, молоді), необхідно створювати педагогічні умови для виявлення їх у ранньому віці. Соціальне значення розвитку творчих здібностей учнів полягає ще і в тому, що захоплення творчою діяльністю (різною за змістом) уберігає школярів від моральної деградації. У творчій діяльності інтерес, захоплення, радість від здобутого успіху - стають головними рушійними силами у становленні особистості.

Коли педагог ставить завдання у навчанні і вихованні учнів безпосередньо пов'язані з розвитком їх творчих здібностей, він має обґрунтувати ті критерії, за якими буде оцінювати рівень здобутих результатів. Досить часто до таких критеріїв відносять якість зробленого виробу (якщо йдеться про технічну або художню працю). Виріб має бути гарним (йдеться про дизайн його зовнішнього вигляду), не повинен мати найменших дефектів, сприйняття його має надавати естетичну насолоду тощо. Але хіба не зрозуміло, що такий виріб може зробити висококваліфікований виконавець, який не являється творчою особистістю і виконує роботу за зразком. У такому виробі немає нічого оригінального, власний фантазійний простір виконавця - незначний, мислення - негнучке і процес творення - відсутній.

Саме тому до критерію, який дозволяє оцінити творчу роботу учнів, необхідно