УДК 378.147

Романчук Н.О., Миколаївський державний аграрний університет

Організація самостійної роботи майбутніх інженерів-педагогів у процесі вивчення природничо-наукових дисциплін (на прикладі викладання вищої математики)

У статті розкрито деякі теоретичні аспекти професійно-педагогічної підготовки майбутніх інженерів-педагогів. Висвітлено особливості організації самостійної роботи майбутніх інженерів- педагогів у процесі вивчення природничо-наукових дисциплін (на прикладі викладання вищої математики).

In the article some theoretical aspects of professional-pedagogical preparation of future engineers-teachers are exposed. The features of organization of independent work offuture engineers-teachers are reflected in the process of study of natural-scientific disciplines (on the example of teaching of higher mathematics). Сучасне суспільство потребує висококваліфікованих інженерів-педагогів, оскільки саме вони здійснюють підготовку робітничого потенціалу країни, від якого залежить економічна могутність держави та добробут нації. Тому відтворення інженерно- педагогічних кадрів високої кваліфікації, здатних здійснювати соціально-професійну та виробничо- технологічну діяльність у професійно-технічних закладах освіти різного типу є першочерговим, пріоритетним напрямком розвитку вищої освіти

[5].

Специфіка підготовки майбутніх інженерів- педагогів обумовлена цілями й особливостями їх майбутньої професійної діяльності, в ході якої вони виконуватимуть наступні виробничі функції - організація процесу професійного навчання учнів освітніх закладів; розробка технологій та методик професійного навчання; створення дидактичного забезпечення навчального процесу; проведення різних видів та типів контрольно-діагностичних заходів в ході теоретичного та виробничого навчання учнів та ін. Ефективне виконання майбутніми інженерами-педагогами своїх виробничих функцій можливе за умови сформованості у них навичок самостійної творчої діяльності. Тому однією з найважливіших складових професійно-педагогічної підготовки майбутніх інженерів-педагогів є організація їх самостійної роботи. [4]

Підготовка інженерів-педагогів завжди займала важливе місце в системі вищої професійної освіти України. В дослідженнях С.Ф. Артюха, В.Б. Бакатанової, С.Я. Батишева, І.Б. Васильєва, Е.Ф. Зеєра, О.Е. Коваленко, Н.Г. Ничкало, А.П. Сейтешева та ін. розкриті питання структури особистості та діяльності інженера-педагога. Різні аспекти підготовки майбутніх інженерів-педагогів досліджувались сучасними вченими: В.В. Олійник розробив теоретико-методологічні засади управління підвищенням кваліфікації педагогічних працівників профтехосвіти; Б.А. Соколов створив систему загальнотехнічної і педагогічної підготовки інженерів-педагогів в технічному ВНЗ; теоретичні і практичні основи післядипломної підготовки інженера-педагога (діагностична, проектувальна, експериментальна діяльність) досліджував Л. М. Кустов; обґрунтовані теоретичні основи розвитку професіоналізму інженерно-педагогічних працівників в умовах додаткової професійної освіти (І.П. Кузьмін). Тоді як самостійна робота майбутніх інженерів-педагогів у процесі вивчення природничо-наукових дисциплін досліджувалась недостатньо.

Організація самостійної роботи студентів є однією з давніх проблем педагогічної теорії та практики. Я.А. Коменський, Ж.Ж. Руссо, В.О. Сухомлинський, К.Д. Ушинський визначили суть самостійності як здатність приймати рішення та діяти. На початку ХІХ століття ідею організації навчання за допомогою наочності і самостійних висновків пропонували Й.Г. Песталоцці та А. Дістерверг. Погляди на значення, методи, форми самостійної роботи змінювались з часом. Так, сьогодні вже розроблена діяльнісна концепція самостійної роботи студентів (В. А. Козаков), запропонована модель організації самостійної роботи на основі інтенсифікації навчання (Л.Л. Люрзанайн, П.І. Підкасистий).

Незважаючи на інтенсивні дослідження самостійної роботи студентів, а також професійної підготовки майбутніх інженерів- педагогів, проблема організації їх самостійної роботи в процесі вивчення природничо- наукових дисциплін до цього часу ще не була об'єктом спеціального дослідження.

Деякі зарубіжні вчені вивчали інші аспекти досліджуваної проблеми, наприклад, Джон Деві виконав багато спостережень за роботою студентів на аудиторних заняттях. Подібні спостереження вела Діана Баумрінд. Ірвін Сігел в своєму дослідженні показав, як розвиток інтелекту залежить від того шляху, яким викладачі ведуть студентів до нових знань. Загальна думка: потрібно проектувати матеріали та процедури таким чином, щоб пов'язати інформацію, демонстрацію, розв' язування завдань, практику та зворотний зв'язок, що мало б величезний сенс для студентів на їх індивідуальних рівнях розвитку. [7, с. 32]

Аналіз практики підготовки майбутніх інженерів-педагогів свідчить про недостатню ефективність традиційних методик навчання щодо формування навичок їх самостійної діяльності. Актуальність поставленої проблеми підсилюється протиріччям між вимогами суспільства до сучасних викладачів професійно- технічних закладів та станом їх підготовки в системі інженерно-педагогічної освіти і вимагає утвердження нових підходів до організації навчального процесу майбутніх інженерно - педагогічних кадрів у відповідності до сучасних потреб педагогічної та інженерної освіти.

Одним із принципів вірної та логічної побудови інженерно-педагогічної освіти є принцип глибокої інтеграції технічних та гуманітарних компонентів у підготовці майбутніх спеціалістів. Тому особливість організації самостійної роботи майбутніх інженерів-педагогів в процесі вивчення природничо-наукових дисциплін заключається у взаємопроникненні психолого-педагогічних та математичних знань, їх тісній та раціональній інтеграції [2].

Мета нашої статті полягає у розкритті особливостей професійно- педагогі чної підготовки майбутніх інженерів-педагогів та аналізі проблем організації їх самостійної роботи в процесі вивчення природничо- наукових дисциплін (на прикладі викладання вищої математики).

Словник професійної освіти визначає самостійну навчальну роботу учнів як різноманітні види індивідуальної та колективної діяльності навчаючихся, яка здійснюється ними на навчальних заняттях або вдома за завданнями вчителя, під його керівництвом, однак без його безпосередньої участі [6]. На думку П.І. Підкасистого, самостійна робота студентів - це засіб організації та виконання учнями визначеної пізнавальної діяльності.

Ми погоджуємось з означенням В. А. Козакова, який в основу організації самостійної роботи студентів поклав діяльнісну теорію учіння. В.А. Козаков підкреслює, що оскільки самостійність - це риса особистості, а особистість формується в діяльності то для розвитку особистості необхідно створити адекватні умови діяльності [3]. Діяльність - це активна взаємодія людини зі світом, в якій вона досягає