УДК 378

Середа І.В., Миколаївський державний університет ім. В.О. Су- хомлинського

Середа Ірина Валеріївна - викладач кафедри педагогічних технологій та педагогічної майстерності МДУ ім. В.О. Сухомлинського. Коло наукових інтересів - педагогічна підготовка, виховання, особистісно-професійне самовиховання студентів гуманітарних факультетів університету.

Активізація процесу самовиховання студентів гуманітарних факультетів

університету

У статті розглядається проблема особистісно-професійного самовиховання студентів гуманітарних факультетів університету. Висвітлюються організаційно-педагогічні умови активізації цього процесу.

The problem of the personal professional self-education of the students of the humanistic departments of the university is considering in this article. The organization pedagogical conditions of the activation of this process are find out. Серед гострих проблем сучасного навчально- виховного процесу в університетах постає питання активізації процесу самовиховання студентів. Актуальність обумовлена цілою низкою факторів.

Перш за все, головною метою освіти сьогодні є всебічний розвиток людини як особистості, як найвищої цінності суспільства. Державну політику в цій галузі визначено "Концепцією національного виховання" (1994), "Концепцією виховання дітей та молоді у національній системі освіти" (1996), "Концепцією педагогічної освіти" (1999), "Концепцією громадянського виховання особистості" (2000), Національною доктриною розвитку освіти України в ХХІ столітті (2001), Законом України "Про вищу освіту" (2002), Державною програмою "Вчитель" (2002) та іншими державними документами.

Завдання сьогодення полягає у формуванні активної особистості, здатної творчо підходити до розв'язання складних професійних питань, брати на себе відповідальність, такої, яка прагне постійно саморозвиватись і максимально реалізувати свій внутрішній потенціал.

Сучасна університетська освіта має забезпечувати підготовку фахівця, не тільки здатного надавати освітні послуги, а і зорієнтованого на особистий розвиток і саморозвиток, спроможного бути суб'єктом організації власної життєдіяльності. Ці складні завдання він зможе вирішувати лише за умови самовиховання впродовж усієї підготовки в університеті. Тим більше, що на час навчання молодої людини в університеті припадає період найбільш інтенсивного розвитку її інтелектуальних, моральних та фізичних можливостей. У молодої людини студентського віку (17-23 роки) внаслідок її психологічних особливостей найбільш активно виявляється потреба в самовираженні, самоствердженні, самореалізації. Вона прагне самовдосконалення, саморозвитку, не завжди свідомо відшукуючи власні засоби самовиховання. Тому важливо створити такі організаційно-педагогічні умови, за яких процес самовиховання студентів став би цілеспрямованим і активним, а студент - майбутній фахівець - усвідомив необхідність активного особистісного і професійного розвитку.

Університетська підготовка студентів не в повній мірі відповідає цим високим вимогам. У ній об'єктивно існує ряд протиріч між:

соціальним завданням щодо формування фахівця, зорієнтованого на саморозвиток і самовдосконалення, і стихійним характером самовиховання студентів;

усвідомленням необхідності творчого пошуку, ініціативи студента і відсутністю сприятливих для цього умов;

потребою студента в якісній професійно- педагогічній підготовці і недостатнім формуванням готовності до особистісно- професійного самовиховання;

набуттям теоретичних знань і вмінням їх активно, творчо застосовувати на практиці;

усвідомленням більшістю викладачів університетів потреби у створенні системи професійного самовиховання і невизначеністю умов для цього.

Підготовка студента в університеті, і зокрема педагогічна її складова, ще не є цілісною, науково обгрунтованою системою, яка відповідала б державним завданням у галузі освіти. Тому важливого значення набуває сьогодні проблема особистісно-професійного самовиховання студента, максимального розкриття творчого потенціалу кожного майбутнього фахівця. Особливо актуальними стають ці завдання у зв'язку з набуттям освітою гуманістичної спрямованості, головними рисами якої є уявлення про людину як складну самобутню сутність, орієнтація на активність особистості, її здатність до самовиховання, саморозвитку і самореалізації. Тим більше, що до недавнього часу традиційним у підготовці вчителя був академічний підхід Згідно з ним вся увага концентрувалася на пізнавальному розвитку студента, збагаченні його певною сумою знань без гармонійного поєднання їх з розвитком особистісних якостей і надбанням рефлексійних знань. Підкреслюючи важливість цього підходу, слід зазначити, що сьогодні він є недостатнім для формування особистості гуманіста, професіонала, носія загальнолюдських і національних цінностей.

У зв'язку з цим виникла необхідність наукового обгрунтування як у теоретичному, так і в методичному аспектах організаційно-педагогічних умов активізації особистісно-профе- сійного самовиховання студентів.

Загальні основи теорії самовиховання розкриті у працях А.С. Макаренка, В.О. Сухомлинського, А.Я. Арета, Д.М. Гришина, О.І. Кочетова, О.Г. Ковальова, В.М. Орже- ховської, Л.І. Рувинського, В.І. Селіванова, М.Г. Тайчинова, Т.В. Хілько та ін. Окремі аспекти стали предметом аналізу В.Б. Бонда- ревського, А.В. Мудрика, І.А. Донцова, Р.С. Гариф'янова. Сутність, зміст і завдання професійного самовиховання майбутніх учителів розглянув С.Б. Єлканов.

У сучасних дослідженнях всебічно розглядається такі проблеми: цілісності професійно-педагогічної підготовки педагога (В.А. Семи-ченко); її індивідуалізації та особистісної орієнтації (О .М. Пєхота, Т.В. Тихонова); підготовки педагога до особистісно орієнтованого виховання (І.Д. Бєх,

М. Бойко, Л.В. Кондрашова, О.В. Киричук та ін.); шляхів формування педагогічної майстерності (І.А. Зязюн, І.Ф. Кри-вонос,

О.Сластьонін та ін.); формування творчої особистості вчителя (В.А. Кан-Калик, Н.В. Кічук, М.М. Поташник, С.О. Сисоєва та ін.).

Протягом останнього десятиріччя з'явилося чимало досліджень, присвячених різноманітним аспектам підготовки студентів до організації та проведення виховної діяльності (В.І. Воробей, Л.В. Заремба, Г.Г. Кіт, В.М. Король, О.М. Отич, Р.І. Пенькова, В.М. Чайка та ін.); формам виховного впливу на особистість (О.І. Киричук, В.Г. Кузь, В.Я. Портних та ін.); діяльності куратора академічної групи, що спрямована на формування особистості студента (В.Д. Базилевич, Н.І. Косарева, Л.В. Філінська та ін.). Соціологічним дослідженням сучасного студентства як суб'єкта виховної роботи у вищому закладі освіти присвячені роботи В.І. Астахової, О.І. Вобик, О.М. Сахань, Т.Я. Старченко, О.М. Стоян, О.Г. Харчева, О.О. Якуба