Проте проблема активізації самовиховання студентів, створення сприятливих для нього умов ще недостатньо досліджена у теоретичному аспекті. Не стала предметом спеціального дослідження вітчизняної педагогічної науки проблема активізації самовиховання студентів гуманітарних факультетів університету (філо-логічних, психологічних, історичних).

Зважаючи на актуальність і недостатню дослідженість визначеної проблеми з позицій сучасного стану вітчизняної освіти, темою нашого дослідження було обрано: "Організаційно- педагогічні умови активізації процесу самовиховання студентів гуманітарних факультетів університету".

Об'єктом дослідження став процес самовиховання студентів університету.

Предметом дослідження були визнані організаційно-педагогічні умови активізації процесу самовиховання студентів гуманітарних факультетів університету.

Метою дослідження стало обгрунтування і впровадження системи організаційно-педагогічних умов, які забезпечують активізацію процесу самовиховання студентів гуманітарних факультетів університету. Гіпотезу склало припущення про те, що студент гуманітарного факультету університету набуває рис сталого особистісного та професійного розвитку, якщо створити необхідні організаційно-педагогічні умови для активізації процесу його самовиховання.

Ми вважаємо, що такими організаційно- педагогічними умовами є:

Орієнтація мети, завдань, змісту підготовки студентів гуманітарних факультетів університету на особистісно- професійне самовиховання.

Збагачення змісту навчального курсу "Основи педагогічної майстерності" системою понять, концепцій, підходів, що націлюють студента на особистісно- професійне самовиховання.

Застосування студентами гуманітарних факультетів університету прийомів, методів, форм і технологій самовиховання.

Доцільне педагогічне керівництво особистісно- професійним самовихованням студентів.

Сприяння особистісно-професійному самовихованню студентів засобами виховної роботи не тільки на факультеті, а й на університетському рівні.

Формування у студентів гуманітарних факультетів університету готовності до особистісно-професійного самовиховання як основного показника сталого саморозвитку.

Традиційно самовиховання розуміється як самостійна, цілеспрямована, систематична робота людини над формуванням і розвитком усіх кращих, соціально цінних властивостей і усуненням недоліків, яка здійснюється з метою максимальної самореалізації та служіння суспільству.

Професійне самовиховання більшістю науковців (В.А. Кан-Калик, А.І. Щербаков, С.Б. Єлканов та ін.) визначається як свідома робота щодо удосконалення своєї особистості як професіонала. Нам імпонує підхід до професійного самовиховання, запропонований О.Г. Куче-рявим, який розглядає професійне самовиховання як процес самотворчості, що функціонує на основі єдності свідомості і самосвідомості особистості студента і спрямований на формування ним інтегральної готовності до самостійної праці.

Велику цінність для нашого дослідження мають праці О.М. Пєхоти "Індивідуальність вчителя: теорія і практика" (1996), "Індивідуалізація професійно-педагогічної підготовки вчителя" (1997), "Освітні технології" (2001), "Підготовка майбутнього вчителя до впровадження педагогічних технологій" (2003).

Зокрема, розроблені автором концепції індивідуалізації та технологізації професійно- педагогічної підготовки вчителя, в основі яких - положення про суб'єктний характер розвитку індивідуальності майбутнього вчителя, показником якої є формування готовності до професійного саморозвитку, та розвиток його технологічної грамотності.

В останні роки з' явились дослідження, пов'язані зі становленням особистісно- професійної позиції. У зв'язку з цим становить інтерес робота Г.І. Аксьонової, присвячена формуванню суб'єктної позиції учителя в процесі професійної підготовки (1998). Провідною ідеєю її концепції є особистісно- професійний саморозвиток як системоутворюючий фактор життєдіяльності і професійної підготовки, що забезпечує при відповідних умовах становлення суб'єктної позиції педагога.

Ми розглядаємо процес самовиховання студентів гуманістичних факультетів університету як складне утворення, в основі якого полягає феномен суб'єктності, тобто активно-творчої позиції студента в розвитку його особистісних і професійних якостей, результатом якого є формування готовності до особистісно-профе-сійного самовиховання.

У виробленні такої позиції провідну роль відіграє мотивація самовиховання, тобто особистісне визнання і прийняття студентом цінностей самовиховання і саморозвитку. Тому саме формуванню мотивації ми приділяємо найбільше уваги. Для цього намагаємось змістити акценти як усієї професійно- педагогічної підготовки (її мети, завдань, змісту), так і окремих її складових (навчальних курсів "Вступ до спеціальності", "Основи педагогічної майстерності" та ін.) і системи виховної роботи в університеті в бік особистісно-професійного самовиховання.

Ми дотримуємось думки, що процес самовиховання студента тісно пов' язаний як з його професійно-педагогічною підготовкою, так і з вихованням. Тому визнаючи самостійність, оригінальність і особистісну спрямованість цього процесу, вважаємо, що для активізації самовиховання студентів однією з необхідних умов є сприяння йому як в процесі професійної підготовки, так і системою виховних засобів.

На нашу думку, особливості процесу самовиховання студентів гуманітарних факультетів університету закладаються вже самим змістом їх підготовки. Адже різноманітність предметів гуманітарного циклу, їх великий обсяг дають студенту більше можливостей як для осмислення гуманістичних цінностей людства в цілому, так і для усвідомлення власного особистісного та професійного призначення. Але реалізація цих положень можлива лише зі зміною системи відносин викладача і студента, із переносом акценту з формалізованих педагогічних відносин на особистісні. В основі таких відносин повинні бути принципи співпраці, співтворчості, відсутності примусу, створення ситуації успіху. Вважаємо, що основним методом у навчально-виховному процесі університету має стати діалог, що дозволить студентові вчитися формувати особистісну позицію, здійснювати вибір і приймати обгрунтовані рішення.

Серед методів і прийомів самовиховання, якими необхідно оволодіти студентам, найголовнішими є такі: самопізнання, самооцінка, самостимулювання, самопрогнозування, самопрограмування. Головними принципами самовиховання, на нашу думку, мають бути свідомість, активність і цілеспрямованість.

Процес самовиховання, звичайно, - річ глибоко індивідуальна і особиста. Але для його активізації необхідне доцільне педагогічне керівництво цим процесом. По суті, навіть не керівництво в повному розумінні, тому що цей термін передбачає досить жорстку позицію того, хто керує, а педагогічний супровід процесу самовиховання студента через організацію різних видів педагогічної діяльності.

Показником активізації процесу самовиховання студентів гуманітарних факультетів університету ми вважаємо формування готовності студентів до особистісно-професійного самовиховання. Готовність до особистісно-профе-сійного самовиховання ми розглядаємо в єдності її компонентів: ціле-мотиваційного, змістовного, операційного та інтеграційного. Критерієм сформованості такої готовності може бути здатність студентів розробляти,