УДК 378.14

Середа І.В., Миколаївський державний університет ім. В.О.Сухомлинського

Спецкурс "Основи самовиховання студента університету" як засіб активізації самовиховання студентів

У статті розкриваються особливості змісту та методичні аспекти викладання спецкурсу "Основи самовиховання студента університету " як засобу активізації самовиховання студентів.

The features of maintenance and methodical aspects of teaching of the special course of "Basis of self- education of student of university" as facilities of activation of self-education of students open up in the article. В умовах глобалізації сучасного цивілізаційного процесу, зростання значущості гуманітарної сфери з особливою гостротою постає проблема пошуку шляхів виховання студента як активної, творчої особистості. Одним із важливих аспектів розв'язання цієї проблеми виступає активізація самовиховання студентів, її умови, форми, методи і засоби.

Аналіз вітчизняних наукових досліджень останніх років з даної проблеми (А.І.Калі- ніченко, В.В.Радул, І.П.Краснощок, Л.І.Іванцев, С.В.Малазонія, Т.В.Новаченко, І.В.Тимощук) показав, що науковцями широко розглядаються окремі аспекти самовиховання студентів, зокрема, проблеми організації самовиховання, соціальної зрілості та самореалізації студентів, їх становлення як суб'єктів життєтворчості, виховання у студентів гуманістичних цінностей, формування здатності до свідомої саморегуляції [5]. Проте проблема активізації самовиховання студентів університету, створення сприятливих для цього організаційно-педагогічних умов ще недостатньо досліджена у теоретичному та методичному аспектах.

У ході експериментального дослідження нами було визначено, що в змісті психолого- педагогічних дисциплін, які викладаються на гуманітарних факультетах університетів, недостатньо представлені зміст, форми і методи самовиховання особистості. І навіть той мінімум інформації, що надається студентам при викладанні навчальних курсів, зокрема, " Педагогіка", "Основи педагогічної майстерності", має суто теоретичний характер. Майже не використовуються можливості педагогічної підготовки для перетворення знань студентів у практичні вміння і навички самовиховної діяльності. Тому однією з організаційно-педагогічних умов активізації самовиховання студентів ми визначили запровадження інтерактивно-рефлексивних форм та методів самовиховання студентів у ході викладання спецкурсу "Основи самовиховання студента університету ".

Даний спецкурс є новою педагогічною дисципліною, яка спрямована на ознайомлення студентів з теорією і практикою самовиховання, збагачення змісту їх педагогічної підготовки концепціями розвитку особистості, технологіями самовдосконалення та життєтворчості, методами, прийомами і навичками самовиховання. Головна мета спецкурсу - оволодіння студентами технологічними основами самовиховної діяльності, розвиток їх самовиховної активності на основі особистісного усвідомлення потреби у самовдосконаленні. Акцент у викладанні спецкурсу було зроблено на активних, інтерактивних, рефлексивних і творчих формах і методах: дискусіях, тренінгах, ділових та творчих іграх, конкурсах, творчих роботах, тестах, діагностичних методиках, проектах, аутотренінгах.

Зміст програми спецкурсу побудовано таким чином, щоб на першому етапі спонукати студентів до усвідомлення сутності загальної теорії самовиховання, її розвитку на сучасному етапі, а також розуміння особливостей власного самовиховання, як особистісного, так і професійного. На другому етапі вивчення спецкурсу ми намагались досягти особистісного прийняття студентами самовиховання як власної потреби і цінності. А вже на цьому ґрунті розвивали операційний компонент їх самовиховної активності.

Під час проведення занять спецкурсу ми дотримувались у своїй діяльності поступового виконання таких завдань:

розвитку у студентів інтересу до процесу самовиховання;

посилення мотивації самовиховної діяльності;

розширення знань студентів про зміст і методику самовиховання;

забезпечення технологічної грамотності самовиховної діяльності.

На початковому етапі роботи зі студентами нами використовувались цікаві факти, приклади з психології, літератури, історії [1; 3]. Щоб посилити інтерес студентів до самовиховання, їх віру в свої можливості, ми звертались до історій життя видатних особистостей, до умов їх виховання і розвитку [2]. Акцентували увагу на тому, що більшість з цих людей зуміли досягти досконалості завдяки наполегливій, систематичній роботі над собою.

Під час викладання спецкурсу ми дотримувались сучасних підходів до самовиховання особистості як самотворення, як процесу життєтворчості (І.Томан, Л.Сохань, І.Бех, О.Кучерявий, Л.Іванцев). Згідно цих концепцій самовдосконалення особистості, яке є вищою метою самовиховання, не можливе без творчої побудови власного життя. При вивченні тем: "Особливості самовиховання студента- філолога", "Особис-тість сучасного студента. Індивідуальність та імідж", "Модель самовиховання студента університету", "Роль самовиховання в житті людини" ми формували у студентів бачення власного самовиховання як процесу активної життєтворчості, саморуху до максимальної особистісної самореалізації. Акцентували увагу на розумінні необхідності знання власних можливостей; адекватної самооцінки; усвідомлення потреб, мотивів та цілей особистості; навичок планування та проектування; ефективної самоорганізації діяльності; володіння методами саморегуляції і самовпливу; рефлексивних умінь; розвитку вольових якостей. З цією метою студентам було запропоновано ведення щоденників самовиховання.

З метою усвідомлення особистої цінності самовиховання, підвищення мотивації самовиховної активності студенти створювали емблеми "Самовиховання в моєму житті"; робили пові-домлення про різні системи та методики самовиховання, зокрема, давньогрецьку, систему йоги, систему Д.Карнегі; виписували важливі для себе вислови відомих людей про самовиховання; створювали казки за ідеями самовдосконалення особистості.

Для проведення самодіагностики власної особистості студентам були запропоновані психо лого-педагогічні тести та методики з відповідним інструктажем, зокрема: готовність до саморозвитку (В.Павлов), ціннісні орієнтації (М.Рокич), самооцінка (А.Калініченко), рівень комунікативності (В.Ряховський), здатність до емпатії (І.Юсупов), здатність до саморегуляції (Г.Айзенк), акцентуації характеру (К.Леонгард), тип темпераменту (Г. Айзенк), рівень суб' єктивного контролю (Дж. Роттер), спрямованість особистості (Є.Рогов), тест професійної спрямованості (Л.Климов) та деякі інші. При цьому ми пояснювали студентам, що самодіагностикою не вичерпуються можливості самопізнання. Важливо систематично спостерігати за собою у різних видах діяльності, аналізувати результати цієї діяльності, давати їм оцінку.

Для формування навичок самоспостереження студентами використовувались наступні прийоми: самоопитування, спогад, самоанкетування; зіставлення; уявне повторення того, що відбулося. У ході роботи