Наявність прямого та зворотного зв'язку з об'єктом управління є однією з умов успішного здійснення керованого процесу. Дійсно, не маючи оперативної та точної інформації про те, як студент засвоює навчальний матеріал, чи все він розуміє, чи не виникає у нього неправильних уявлень та понять про матеріал, що вивчається, викладач не може коригувати роботу студентів і, відповідно, керувати процесом засвоєння ними знань.

Розробляючи методику управління самостійною роботою студентів у процесі вивчення вищої математики, потрібно враховувати, що вимоги ефективного керівництва процесом навчання сформульовані без урахування реальних можливостей викладачів. Вихід із цієї ситуації ми бачимо в доцільному розподілі функцій управління між викладачем та різноманітними засобами управління. При цьому особливу увагу слід звернути на використання здібностей студентів до самоорганізації, самоуправління та самоконтролю.

Великого значення набуває самоконтроль за ходом навчання, який вимагає використання набутих студентами аграрних знань з вищої математики в процесі одержання та коригування нових знань. В ході засвоєння математичних знань самоконтроль може виступати одним із найбільш ефективних та керованих прийомів даного процесу на всіх його етапах.

Проблема функції контролю та його місця в процесі вивчення вищої математики в аграрних закладах освіти може бути розв' язана, на наш погляд, тільки при трактуванні засвоєння як діяльності та знаходженні оптимальних шляхів управління нею на всіх етапах цього процесу. В такій інтерпретації контроль виступає не тільки складовою частиною процесу вивчення вищої математики, але й складовою частиною самостійної діяльності студентів у ході засвоєння ними певної порції знань. Такий контроль, на відміну від контролю, який проводиться після засвоєння всього логічно цілісного матеріалу, сприяє активізації самостійної діяльності студентів, адекватної рівням засвоєння, яка, в свою чергу, впливає на розвиток їхніх здібностей.

Розглянемо, як самостійна діяльність студентів пов'язана із розвитком їхніх здібностей. Здібності розвиваються тоді, коли вони використовуються в тій чи іншій діяльності. Бездіяльна людина, зазвичай, не проявляє здібностей. Чим різноманітніша та змістовніша діяльність, яку виконує людина, тим більше можливостей для розвитку її здібностей. Таким чином, навчальна діяльність, у тому числі й самостійна, відіграє важливу роль у розвитку здібностей. Але не будь-яка діяльність, якою займається людина, автоматично формує та розвиває здібності до неї. Для того, щоб діяльність ефективно впливала на розвиток здібностей, вона повинна задовольняти певним вимогам.

По-перше, студент повинен отримувати задоволення від діяльності. Тоді в нього виникає стійке бажання з власної ініціативи, без зовнішнього впливу займатися цією діяльністю. Діяльність, яку виконує студент, повинна викликати в нього сильні, стійкі позитивні емоції. Необхідні умови того, щоб самостійна діяльність студентів позитивно впливала на розвиток їхніх здібностей - це зацікавленість, бажання виконати роботу найкращим чином, а не формальне, байдуже відношення до неї.

Звісно, не завжди здібний до вивчення математики студент самостійно цікавиться цим предметом. Бувають випадки, коли внаслідок тих чи інших обставин (невдала методика навчання, погане знайомство з предметом, несприятливі життєві обставини тощо) студент мало цікавиться предметом або навіть байдужий до нього. Але якщо студента по-справжньому зацікавити діяльністю, то дуже швидко ці інтереси та схильності цілком його захоплюють.

По-друге, важливо організувати самостійну діяльність студента так, щоб він переслідував цілі, які переважають його наявні можливості, вже досягнутий ним рівень виконання діяльності. Студенти з підвищеними математичними здібностями особливо потребують творчих завдань, які поступово ускладнюються та стають все більш різноманітними.

По-третє, самостійна діяльність студента повинна викликати напруження його розумових сил. У цьому випадку можна розраховувати на значний розвиток здібностей.

Розглянемо, яких недоліків традиційної організації навчання необхідно уникати при організації самостійного вивчення здібними студентами вищої математики в аграрних вищих навчальних закладах.

При традиційній організації вивчення вищої математики (лекційно-семінарська система) майже всі студенти кожної групи виконують однакові завдання за один і той же час (дві академічні години). Але студенти з підвищеними математичними здібностями можуть швидше і якісніше за інших засвоювати навчальний матеріал з вищої математики. Отже, студенти з підвищеними здібностями до вивчення математики змушені працювати у темпі, який визначається середнім рівнем математичних здібностей більшості студентів академічної групи. Внаслідок цього навчальний час здібних студентів використовується нераціонально і математичні здібності студентів досліджуваної категорії також майже не розвиваються.

У вищих аграрних закладах освіти вищу математику студенти вивчають на першому та другому курсах: відвідують лекції та практичні заняття, виконують типові розрахунки і розрахунково-графічні роботи, складають заліки та іспити. Вища математика не є професійно орієнтованим предметом, але знання, які студенти отримують при її вивченні, відіграють важливу роль при засвоєнні інших дисциплін, у тому числі й професійно орієнтованих.

Студентам вищих аграрних закладів необхідно засвоїти повний курс вищої математики за значно коротший термін, ніж, наприклад, студентам фізико-математичних факультетів педагогічних закладів освіти, які вивчають вищу математику протягом десяти семестрів. Отже, в аграрних закладах освіти дану дисципліну студенти вивчають з високою інтенсивністю. Вищенаведені особливості потрібно враховувати при організації навчання студентів, які мають підвищені здібності до вивчення математики.

Необхідно також зазначити, що при традиційній організації навчання не враховується той факт, що серед здібних до вивчення математики є студенти із посередніми