УДК 378.1:631.1

Мозговий В.Л., Миколаївський державний аграрний університет ім. Петра Могили

Актуальність проблеми підготовки інженерно-педагогічних кадрів для аграрної освіти

У статті розглядаються перспективи розвитку професійної аграрної освіти. Аналізується стан та проблеми підготовки інженерів-педагогів аграрного профілю. Обґрунтовується важливість та значимість пси- холого-педагогічних дисциплін в контексті формування професійних компетенцій майбутніх інженерів- педагогів. Приділяється увага перспективним напрямам інженерно-педагогічної діяльності в системі підготовки фахівців для АПК за спеціальністю "Професійне навчання".

17

Actual problems of development professional agrarian education and analyse problems of training engineers- teachers of agrarian profile is viewing in this text. Importance and meaningfulness ofpedagogical disciplines in the context of forming of professional jurisdictions of future engineers-teachers is grounded. Attention is spared to perspective directions of engineering-pedagogical activity in the system of preparation of specialists for AIC after speciality „Professionalstudies". Основою підготовки кваліфікованих кадрів для села з високим рівнем умінь, навичок, знань, що відповідають вимогам ринкової економіки, залишаються вищі навчальні заклади та професійно-технічні училища сільськогосподарського профілю, значення яких у системі професійної освіти України є досить вагомим. Процеси модернізації суспільства значною мірою підвищили вимоги до рівня кваліфікації робітничих кадрів, приватних підприємців, працівників сільськогосподарської галузі. Даний факт логічно підвів до переосмислення та перегляду питання кваліфікації інженерно-педагогічних кадрів, які забезпечують відповідну підготовку. Система підготовки спеціалістів за освітньо-кваліфікаційними рівнями "Бакалавр" та "Магістр" в контексті реалізації Болонської декларації в перспективі надасть можливість інженерам-педагогам реалізувати себе в різних галузях виробництва як спеціалістам із загальновизнаним рівнем професійної підготовки. Одна із переваг даної системи - отримання рівня професійної кваліфікації в рамках ступеневої освіти та орієнтація на підвищення даного рівня у структурі безперервної професійної освіти.

Хронологія свідчить, що, починаючи з 1991 р., в Україні стала помітною тенденція скорочення обсягів підготовки кваліфікованих робітників для села. Це пояснювалось тяжким фінансовим становищем на той час в державі, а також змінами форм власності на селі. Станом на 01.01.1999 р. в Україні діяло 303 професійно- технічних училища та їх філій Міністерства освіти, що здійснювали підготовку кваліфікованих працівників для агропромислового комплексу, а також 38 навчально-курсових комбінатів, навчальних центрів Мінагропрому, де отримували робітничі професії. Варто було погодитись з висновками тих науковців, які наголошували, що недооцінка ролі підготовки робітничих кадрів у системі безперервної сільськогосподарської освіти негативно вплине на відродження українського села, перспективи його розвитку, і загалом - на розвиток держави. Такий підхід означав ліквідацію пріоритету аграрної освіти [1, с. 96]. За даними областей і вищих аграрних закладів освіти, з 88% випускників, що одержують направлення на роботу в сільське господарство, 3/4 приступають до роботи згідно з направленням, але майже половина з них припиняють роботу упродовж першого року роботи і переходять в інші сфери виробництва або поповнюють ряди безробітних [2, с. 15]. Ситуація, яку підтверджують факти, дуже гостро поставила питання про відтворення професійних кадрів для нових економічних відносин в агропромисловому комплексі. Міністерством аграрної політики України, Науково-методичним центром аграрної політики були розроблені програми, які поставили за мету відновити структуру професійної освіти в АПК шляхом підготовки спеціалістів з інженерно-педагогічного фаху і як прогноз відтворення кваліфікованих, професійних робітничих кадрів.

Прийняття у 2004 році Концепції розвитку професійно-технічної (професійної) освіти в Україні повинно забезпечити реалізацію плану підготовки інженерно-педагогічних кадрів за спеціальністю "Професійне навчання". Основною тезою побудови системи професійно- педагогічної підготовки в Україні є положення про врахування уже сформованого типу інженерного мислення фахівця, якому властива єдність теоретичної і практичної діяльності, оперативне і поняттєво-образне мислення, спроможність конкретизації, систематизації, схематичної побудови навчального матеріалу. При цьому особливостями інженерної і педагогічної діяльності є технологічність і процесуальність процесів цієї діяльності, яка повинна знайти своє відбиття у побудові системи професійного навчання [3, с. 53]. Поєднання інженерної та педагогічної спеціалізації безумовно повинно завершитись створенням певної моделі фахівця - формуванням нового типу інженера-педагога.

Останніми роками, враховуючи процеси модернізації системи навчання, професійна освіта почала приділяти більше уваги підвищенню кваліфікації педагогічних кадрів як вищих навчальних закладів, так і професійно-технічних навчальних закладів, професійних ліцеїв. Навчальні програми підготовки інженерів-педагогів передбачають гуманітарну, соціально-економічну, науково-виробничу, професійно-практичну підготовку фахівців для аграрної освіти. Паралельно педагогічна підготовка включає спеціальну підготовку з питань загальної педагогіки, психології, методики викладання інженерних дисциплін, виробничого навчання, виховної роботи. Але на сьогоднішній день, навіть з кардинально- новим підходом до системи професійно- технічної освіти, існує ряд проблем, від яких залежить якість підготовки інженерно-педагогічних кадрів. Однією з важливих проблем стала проблема вирішення оптимального співвідношення часу між теоретичними дисциплінами загальноосвітнього, загальнотехнічного, професійного циклів та виробничої практики [1, с. 25]. Професійно-педагогічні дисципліни в структурі інженерно-педагогічної освіти повинні закласти фундамент готовності до викладацької діяльності. Важливим елементом професійної готовності, який забезпечує ефективність дидактичного процесу - професійно-педагогічна культура викладача, рівень його готовності до практичного втілення своїх знань у навчально- виховний процес, ступінь виявлення в його діяльності рис організатора, вихователя. Основним моментом інженерно-педагогічної освіти є розвиток комплексу здібностей майбутнього інже- нера-педагога, перш за все в рамках функціональної моделі інженерно-педагогічної діяльності. Розвиток здібностей досягається не тільки прямим шляхом, а й загально-педагогічним впливом, де все оточуюче освітнє середовище стимулює, ініціює самопізнання, самоактуалізацію, саморозвиток. Знання, уміння не накладаються на студента як на