УДК 314.04

Садовніков В.К., Левошко Н.В.

ДЕМОГРАФІЧНІ ПРОБЛЕМИ ВИЩОЇ ОСВІТИ НА СУЧАСНОМУ ЕТАПІ ПРИЄДНАННЯ УКРАЇНИ ДО БОЛОНСЬКОЇ КОНВЕНЦІЇ (НА ПРИКЛАДІ ПОЛТАВСЬКОГО РЕГІОНУ)

Розглянуті основні проблеми демографічної ситуації в Полтавському регіоні, а також вплив демографічної і економічної ситуації в регіоні і в Україні взагалі на підготовку кадрів найвищої кваліфікації і співвідношення цього процесу до Болонської конвенції.

Ключові слова: демографічні процеси, педагогіка вищої школи.

Рассмотрены основные проблемы демографической ситуации в Полтавском регионе, а также влияние демографической и экономической ситуации в регионе в Украине вообще на подготовку кадров наивысшей квалификации и соотношение этого процесса к Болонской конвенции.

Ключевые слова: демографические процессы, педагогика высшей школы.

To consider the basic problems of demographic situation in the Poltava region. Influencing of demographic and economic situation in the one region of Ukraine, training of personals the greatest qualification and correlation of this process to by Europe of convention.

Key words: demographical processes, pedagogics of the higher educational establishment Постановка проблеми. Економічно-соціальна ситуація, яка виникла в Україні дуже складна. З одного боку, держава відчуває дуже великий спад в економіці, найважливішою причиною якого є світовий економічний кризис, з іншого - дуже складна демографічна ситуація, яка склалася як наслідок Чорнобильської катастрофи 1986 року і погіршення економічної ситуації у країні в цей період. Погіршення демографічної ситуації впливає дотепер на якісні й кількісні показники набору студентів у вищі навчальні заклади освіти, а в куті з погіршенням економічної ситуації впливає і на підготовку кадрів вищої кваліфікації для науки та освіти.

Актуальність цієї статті якраз і полягає в тому, що автори, в результаті аналізу статистичних даних із цих питань стосовно Полтавського регіону, зробили спробу розібратися у становищі, яке склалося, намітити негативні сторони, які мають місце у питаннях забезпечення науки і освіти кадрами вищої кваліфікації і висловити своє бачення з питань приєднання держави до Болонської конвенції.

Метою статті є аналіз демографічної ситуації у країні (на прикладі Полтавського регіону) й її впливу на підготовку кадрів (у тому числі вищої кваліфікації) у майбутньому з урахуванням приєднання України до Болонської конвенції.

Вирішення поставленої мети виконувалося шляхом аналізу статистичних даних із поставленого питання в Полтавському регіоні, даних літературних джерел, а також власних роздумів авторів статті.

Викладання основного матеріалу. Демографічні проблеми, які виникають у вищій школі на сучасному етапі розвитку українського суспільства, можна представити як два основних напрямки:

перший напрямок пов'язаний із постійним підвищенням вікового критерію навчально- педагогічних кадрів вищої кваліфікації - докторів і кандидатів наук;

другий напрямок пов'язаний із різким скороченням народжуваності в Україні, починаючи з 2001 року, що викликає труднощі в наборі студентів на навчання у вищі навчальні заклади і у підготовці кваліфікованих молодих кадрів.

Що стосується першого напряму демографічних проблем вищої школи, то дослідження його треба проводити на загальнодержавному рівні.

Основною проблемою в цьому питанні є суттєве скорочення підготовки спеціалістів вищої кваліфікації з числа молодих науковців. І головне у цьому є те, що у вищих навчальних закладах освіти постійно скорочується кількість місць державного замовлення на набір в аспірантуру і докторантуру, водночас збільшується кількість місць підготовки спеціалістів вищої кваліфікації на умовах комерційних взаємовідносин.

Враховуючи сучасний економічний стан України, не кожен молодий науковець може собі дозволити платити шалені гроші за навчання в аспірантурі чи докторантурі.

Крім того, існує суттєва проблема, яка пов'язана із публікаціями наукових праць. Якщо раніше автор за публікацію своїх наукових робіт отримував гонорар, то зараз він сам повинен платити за свої публікації і, як правило, досить великі гроші. Це стає перепоною на шляху молодих, талановитих науковців, які не мають можливості оплатити за своє навчання і публікації, підвищення своєї кваліфікації і створює умови для проникнення в науку бездарних, але заможних представників суспільства.

Не треба казати вже і про те, що сам процес написання, оформлення узгодження, апробації, захисту і т. ін. наукових робіт потребує від дисертанта величезних витрат. Слід також зазначити, що в науці виникла, починаючи з 1991 року, ще одна проблема, яка пов'язана зі скороченням кількості науково-педагогічних кадрів вищої кваліфікації в наукових і навчальних закладах. Мова йде про те, що поза наукою з' явилися нові сфери діяльності, привабливіші для багатьох науковців за змістом і особливо, за рівнем заробітної плати. Це, насамперед, високорозвинені комерційні структури, в яких з' явилися потреби у вчених. Виник значний відтік науково-педагогічних кадрів із наукових організацій та навчальних закладів. Зокрема, в 1992 році наука та освіта втратили шосту частину науково-педагогічних працівників вищої кваліфікації [13]. І ці втрати продовжуються дотепер. Ці фактори свідчать, що в Україні існує стійка тенденція скорочення кількісного і якісного кадрового забезпечення науково-педагогічного потенціалу.

Водночас відомо, що у світовій практиці склалися стандартні значення основних параметрів науково-технічного потенціалу, які відповідають умовам його ефективного функціонування. Мінімальне значення кадрової наукомісткості становить близько 0,4 % науковців від загальної кількості працюючих або 40 науковців на 10 000 населення. В Україні цей показник у чотири рази нижчий [13]. Постійно зменшується і показник наукомісткості ВВП, що негативно впливає і на розвиток кадрового потенціалу науковців.

Без вирішення цих проблем на державному рівні неможливо досягти омолодження кадрів вищої кваліфікації у вищих навчальних закладах освіти.

Другий напрямок