УДК 378:658

Інтелігентність сучасного інженера як домінуючий чинник управлінської компетентності

У статті розкриваються поняття "мораль ", "інтелігентність ", "моральне виховання " з позицій їх ролі у формуванні управлінської компетенції інженерів-електромашино-будівників. Пропонуються дидактичні методи, які сприяють розвитку моральності у студентів - майбутніх керівників.

In the article such concepts as "morals", "intelligence", "moral education" from the viewpoint of their role for forming administrative competence of the electro-machinebuilding engineers are cleared out. The didactic methods promoting the development of morals at students - the future leaders are offered. Постановка проблеми. Гуманізація та гуманітаризація - основний стратегічний напрямок розвитку вищої технічної освіти, мета якої полягає у вихованні інженера не тільки як професіонала, але і як творчої особистості, наділеної високими соціально-психологічними та інтелектуальними якостями.

У практичному значенні гуманізація та гуманітаризація - основна ланка реформи вищої школи в Україні, яка увійшла до світового освітнього простору, спирається на законодавчі та урядові акти України, Державну національну програму "Освіта. Україна XXI століття" [2].

Під гуманізацією інженерної освіти необхідно розуміти науково-практичну діяльність колективу технічного вузу, його викладачів та студентів, направлену на реалізацію фундаментальних цінностей гуманізму - сукупності ідей та поглядів на людину як найвище призначення в світі. Тому сучасний інженер-керівник повинен мати не тільки достатній рівень фахової та організаційно- адміністративної підготовки, але при цьому бути людиною високої культури, яка могла б узгоджувати свою діяльність з діяльністю інших керівників та глибше розуміти інтереси і запити своїх підлеглих.

Одним з положень інноваційної педагогічної концепції попереднього відбору й цільової підготовки професійних інженерів-керівників, розробленої Національним технічним

університетом "Харківсь-ким політехнічним інститутом" та підтриманої Інститутом педагогіки і психології професійної освіти АПН України, є те, що домінанту підготовки інженера мусить складати формування високих моральних якостей керівника, його моральних принципів і переконань, які зможуть допомогти йому з найбільшим ефектом реалізувати своє особисте та суспільне призначення [5, с. 95-96].

Працюючи зі школярами і студентами, авторка звернула увагу на низький рівень інтелігентності в цьому середовищі, що проявляється у формі посилення вживання ненормативної лексики серед молоді, неповаги до старшого покоління та жінок, зростання шкідливих звичок. Все це пов'язано з кризою в навчально-виховному процесі основної, старшої та вищої школи. Тому авторка вважає доцільним проаналізувати значення морально-етичних якостей у професійній культурі сучасних інженерів, враховуючи при цьому їхній вплив на формування управлінської компетентності інженерів електромашинобудівної галузі промисловості.

Зв'язок проблеми з науковими і практичними завданнями витікає з головної ідеї підготовки майбутніх інженерів до управлінської діяльності, розробленої

О.Г. Романовським. З неї випливає, що "інженер- керівник повинен бути духовно і культурно розвиненою особис-тістю" [8, с. 7].

При такому погляді на вищеназвану проблему набуває значення не тільки актуальність, але й практична значущість розвитку інтелігентських якостей у студентському середовищі.

Аналіз стану досліджень і публікацій з проблеми дозволяє зробити висновок, що проблеми підготовки управлінських кадрів нової генерації перебувають у центрі уваги багатьох відомих філософів, психологів, педагогів, спеціалістів з державного управління.

Результати фундаментальних досліджень окремих важливих аспектів проблеми управлінської підготовки спеціалістів відображені в роботах таких відомих учених, як В.М. Бабаев, Р.П. Вдовиченко, О.Е. Коваленко, В.Г. Кремень, Н.Г. Ничкало, О.С. Пономарьов, О.Г. Романовсь-кий, П.П. Скляр,

Л.Л.Товажнянський, Г.В. Що-кін. Але при цьому недостатньо дослідженою залишається проблема значення інтелігентності при формуванні управлінської компетентності інженерів конкретних спеціальностей, зокрема, фахівців у галузі електромашинобудування.

Тому мета даної статті полягає в аналізі цього аспекту зазначеної проблеми.

Завдання дослідження полягає, по-перше, у розкритті понять "мораль" "інтелігентність", "моральне виховання" в аспекті їх ролі при формуванні управлінської компетенції інженера- електромашинобудівника; по-друге, у рекомендації педагогічних методів, які сприяють розвитку морально-етичних якостей у майбутніх інженерів-керівників.

Викладення основного матеріалу.

Наука дає можливість пізнавати об'єктивні процеси та закономірності природи, суспільства і людського мислення; мистецтво задовольняє відповідні етичні потреби та смаки. А мораль є необхідною ланкою суспільної системи, регулюючи з певних позицій та за допомогою відповідних засобів поведінку людей. Суспільні моральні вимоги не безпосередньо, а автоматично реалізуються в прийнятні для суспільства поведінкові акти, але, насамперед, вони усвідомлюються та сприймаються особистістю, тобто, трансформуються у відповідні феномени особистості [5, с. 70-71].

Як підкреслює В.О. Лозовий, "мораль є структурною частиною, специфічним елементом культури як цілого, і насамперед вона забезпечує специфічний спосіб існування" [4, с. 4].

Класик вітчизняної педагогічної науки В.О. Сухомлинський писав, що "висока культура, багатогранні духовні запити та інтереси, потяг до постійного збагачення знань - такі риси нової людини" [9, с. 54-55].

Як відзначає М.Є. Добрускін "необхідна нова професійна та соціально-психологічна модель інженера-гуманіста, яка відповідає часові" [3, с. 4041].

О.Г. Романовський підкреслює, що "однією з основних складових моделі інженера-керівника є така важлива та необхідна риса особистості як інтелігентність" [8, с. 49].

Як зазначають О.Г. Романовський, В.М. Бабаев та О.С. Пономарьов у своїй монографії "домінанту підготовки майбутніх керівників мусить складати формування високих моральних якостей особистості керівника, його моральних принципів і переконань, які тільки й можуть допомогти йому з найбільшим ефектом реалізувати своє особисте та суспільне призначення" [7, с. 96].

Тому, зважаючи на все це, модель майбутнього інженера-керівника виступає як сукупність його функцій та якостей, які відображають державні та суспільні потреби до нього не тільки як до професіонала, але і як особистості, суб'єкта суспільних відношень. При цьому