Сучасні інженери-керівники є

представниками інтелігенції. Це поняття трактується як "люди розумової праці, що мають спеціальні знання з різних галузей науки, техніки і культури" [6,

с. 794]. Звертаючись до великого тлумачного словника сучасної української мови, поняття "інтелігентний" трактується як "розумово- розвинений, освічений, культурний" [1, с. 401]. Тому інженер-керівник має бути інтелігентною особистістю, яка повинна нести в суспільство культуру.

Щоб краще зрозуміти специфіку роботи інженера-керівника електромашинобудівної галузі, розглянемо особливості цього сектору економіки. Ця галузь промисловості, на відміну від за-гального машинобудування, включає велике різноманіття технологічних процесів. Специфікою великого електромашинобудування є характер комплектації випуску готових виробів. У зв'язку з розвитком механізації та автоматизації виробничих процесів склад комплектів постійно ускладнюється. На відміну від загального машинобудування електромашинобудівна галузь є більш матеріаломістким виробництвом [11, с. 79].

Крім цього в електромашинобудівній галузі має місце конвеєризація процесів виробництва, що сприяє скороченню протяжності виробничого циклу. Але при цьому зростає і збільшення психологічного навантаження на працівників, що дуже важливо знати і враховувати керівникові такого виробництва. Велика кількість людей, які працюють на таких підприємствах, починаючи від робітників і закінчуючи президентами концернів, вимагає від управлінця поглиблених знань в області педагогіки і психології. Крім цього, інженер повинен бути, насамперед, інтелігентною людиною, оскільки він є носієм високої моралі. Тому інженер-керівник повинен мати не тільки сучасну технічну підготовку, але й бути високоосвіченою, культурною, інтелігентною людиною.

Важливою характеристикою професійної культури майбутнього інженера-керівника електромашинобудівного сектора є взаємозв'язок та взаємообумовленість з особистою ціннісною орієнтацією та морально-етичною парадигмою людини, з професійною етикою, характерною для кола його спілкування. Дійсно, найчастіше за все морально-етичні норми та принципи або кодекси поведінки, пов'язані безпосередньо зі спільною професійною діяльністю представників цієї конкретної професійної групи, виступають як наслідок більш адекватної оцінки цінності людини як керівника і особистості в його професійному середовищі. Таким чином, вказані норми та принципи сприяють утвердженню авторитета та пріоритету особистості не тільки як керівника, але і як осередку гуманності міжособистих відношень. Це визнання з боку колег сприяє розкриттю творчого потенціалу людини, максимальній її особистій і професійній самореалізації.

Моральне виховання управлінських кадрів у технічних вузах відіграє визначальну роль у їх підготовці, тому що воно пов'язане з розвитком особистісних якостей людини та формуванням її відношення до інших людей, у першу чергу до своїх потенційних колег і підлеглих. У сфері морального виховання майбутніх керівників основними завданнями вважають такі:

формування свідомості, нагромадження морального досвіду навичок морального поводження;

моральна освіта як обізнаність у питаннях моралі, етики, політики, оскільки мораль являє собою сукупність правил і норм поводження людей, їхнього обо-в'язку стосовно самих себе та інших людей, відношення до суспільства, а також розуміння добра і зла, гарного і поганого, гідного і ганебного;

виховання почуття особистої відповідальності за свої вчинки, своє поводження та можливі результати своєї професійної діяльності;

розвиток і закріплення дієвих механізмів морального самовиховання та саморегуляції поводження [10, с. 269].

Виходячи з цих міркувань, викладач вузу з метою забезпечення плідних взаємин зі студентами - майбутніми керівниками - повинен бути високопорядною, культурною, інтелігентною людиною. Це означає, що він повинен мати певну гаму особистісних якостей і постійно їх розвивати. До них, зокрема, слід віднести його прагнення:

мати потребу у спілкуванні зі студентами, виявляти товариськість, високі комунікабельні якості;

бути глибоко порядною людиною, мати чіткі морально-етичні погляди і переконання і твердо дотримуватись їх;

уміти розуміти тих, кого він навчає і виховує; бути людиною творчою і самостійною, вести активну дослідницьку і консультативну діяльність;

бути терпимим і стриманим, твердим і наполегливим, уміти управляти собою, своїми емоціями і психічним станом взагалі;

уміти прогнозувати можливі педагогічні ситуації, системно оцінювати наслідки своїх дій і вчинків, свого впливу на студентів.

Таким чином, студентів виховують не лише самі слова викладача, а і його особистісні якості, насамперед людяність і порядність, професіоналізм, інтелект і загальна культура, індивідуальність і неповторність, прояв педагогічного такту.

У процесі професійної підготовки управлінських кадрів серед студентів електромашино-будівного факультету з метою належного їх морального виховання авторка вважає викладачам доцільно рекомендувати такі дидактичні методи як проведення інформаційних і проблемних лекцій, семінарів-диспутів, семінарів-прес-конфе-ренцій, організацію

тематичних наукових конференцій,

позааудиторне проведення індивідуальних консультацій студентів. При цьому обов'язковою є активна участь студентів у політичному, громадському та культурному житті вуза, міста і країни.

Таким чином, у тісному зв'язку з розвитком наукових здобутків у студентів

електромашинобудівного факультету

Національного технічного університету "Харківського політехнічного інституту" сформується і моральне обличчя сучасного інженера, його чесність та порядність, непримиренність до зла та насилля, висока відповідальність за своє навчання та дисципліну, культурне поводження у вузі та за його межами, не-терпимість до шкідливих звичок у побуті, цивілізоване відношення до представників іншої статі та старшого покоління.

Висновки та перспективи подальших досліджень.

1. У сучасних умовах недостатня увага приділяється формуванню інтелігентності сучасних інженерів-керівників 

ЛІТЕРАТУРА

Великий тлумачний словник сучасної української мови / Уклад. В.Т. Бусел. - К.: Ірпінь, ВТФ "Перун". -2004. - 1440 с.

Державна національна програма "Освіта" (Україна XXI століття) // Освіта. - 1993. - № 44-46.

Добрускин М.Е. Инженер XXI века: Личность