УДК 37.013

Докторович М.О., Миколаївський державний університет ім. В.О. Сухомлинського Критеріальні підходи до визначення виховного потенціалу неповної родини

У статті аналізуються критеріальні підходи до визначення категорії "неповнародина ". The article gives the analysis of level approaches to one-parent families. На сучасному етапі сьогодення проблема неповної родини та її роль у формуванні соціальної компетентності особистості стають дедалі більш актуальними. Все частіше спостерігаються кризові явища у сімейно-шлюбних відносинах, зокрема, неухильно зростає кількість неповних сімей.

За даними Державної доповіді за підсумками 2000 року про становище сімей в Україні, серед господарств з дітьми майже четверту частину становлять неповні сім'ї (28%), або понад 2 млн. сімей [2].

Проблема неповної родини не нова, але актуальність її очевидна: існує чітка світова тенденція збільшення кількості неповних сімей, що свідчить про загрозу руйнації інституту родини. Дослідження шлюбно-сімейних відносин мають інтегральний, міждисциплінарний характер і привертають увагу не лише психологів та соціальних педагогів, а й фахівців з соціальної роботи, етнографії, соціологів, економістів та юристів. Метою даної статті є аналіз критеріальних підходів до визначення категорії "неповна родина".

Родина, незважаючи на кризу цього інституту, була і є головним осередком формування, розвитку та становлення особистості, саме сім' я є джерелом первинної соціалізації, тим виховним фактором, вплив якого відчувається протягом усього життя. Батьківська родина - це модель шлюбно-сімейних стосунків, що несвідомо наслідується дітьми, зразок батьківсько-дитячих відносин, який таким же чином переноситься на власну родину.

Неповна родина, виходячи із загальної трактовки поняття "родина", - це родина, в якій порушеними є шлюбні відносини та певні функції. Неповна родина - це родина, в якій дитина (діти) проживають з одним із батьків.

Є ще один термін щодо визначення родини - монобатьківська родина (Заякіна О.А.). Серед зарубіжних дослідників фактично не використовується термін "неповна родина", замість нього - "монобатьківська", оскільки точніше відображає суть, бо неповними, наприклад, вважаються і родини без дітей тощо. Тому надалі ми будемо вважати терміни "неповна родина" та "монобатьківська родина" синонімічними та ідентичними.

Демографічний енциклопедичний довідник тлумачить неповну сім'ю як сім'ю, в якій зазвичай є один з батьків, з одним або декількома дітьми, що не складають шлюб [1, с. 284].

Існують наступні різновиди неповної родини: розлучена, напівсирітська, позашлюбна; також можна визначити наступні види - самотня жінка виховує усиновлену дитину, юридично повна родина, але фактично - неповна, що є характерним для західноукраїнського регіону та пов'язане з масовим від'їздом батьків на заробітки за кордон. За гендерним аспектом неповні сім' ї розділяються на материнські та батьківські. За кількістю поколінь розрізняють родину неповну просту - мати/батько з дитиною/дітьми та неповну поширену - мати/батько з дитиною/ дітьми та іншими родичами. Лише позашлюбна родина та родина, де жінка виховує усиновлену дитину, можуть бути суто материнськими. Роз- лучена, напівсирітська та юридично повна сім'ї можуть бути як материнськими, так і батьківськими.

Німецькі науковці також велику увагу приділяють класифікації та характеристиці типів та підтипів монобатьківської родини.

Характеристика за кількістю дітей та їх віком і за віком батьків (Нейбауєр):

неодружені матері здебільшого молодого віку, що проживають з однією дитиною дошкільного віку;

одружені, але живуть окремо від чоловіка та розлучені матері, що дорівнюються за віком та кількістю дітей одруженим жінкам та мають більшу кількість дітей, ніж в інших неповних сім' ях;

вдови, що здебільшого відносяться до старшої вікової групи та виховують дітей старшого шкільного віку;

самотні батьки в більшості випадків віком за 40, дитина, що з ним проживає у віці щонайменше 10 років.

Також неповні родини розділяють на два підтипи (Хузі, Кресіг):

первинні неповні родини - самотній батько/матір проживає з дитиною/дітьми, де контакт з відсутніми батьком/матір'ю припинений;

вторинні неповні родини - при наявності контакту з розлученими батьком/матір'ю дитина/діти утворюють вторинну родину з двома самотніми батьками або утворюють дві родини з одним батьком.

Існує типологія неповних сімей, що заснована на веденні самотніми батьками трудової діяльності:

працюючі батьки;

непрацюючі батьки; які, в свою чергу, утворюють 4 підтипи (працюючі повний робочий час; працюючі неповний робочий час; безробітні; домогосподарки).

Існує класифікація неповної родини, що базується на віці дітей самотніх батьків (Гутшмідт):

матері/батьки дітей дошкільного віку;

матері/батьки дітей віком до 10 років;

матері/батьки дітей віком 11-15 років;

матері/батьки дітей віком до 18 років [4, с. 20-22].

Отже, бачимо що типологія західноєвропейської класифікації монобатьківських сімей значно розрізняється від пострадянської. Важко оцінити, яка типологія є кращою, але те, що ми побачили, зразок іншого критеріального підходу - це факт. На жаль, порівняльний аналіз критері- альних підходів визначення поняття "неповна родина"та її виховного потенціалу за стандартами Євросоюзу, інших провідних країн світу та пострадянськими країнами фактично унеможливлює обмеженість інформаційних ресурсів з даної проблеми.

Визначення неповної сім' ї є дискусійною темою серед соціологів. Дискусія розгорнулася навколо позашлюбної родини. Перша група дослідників (Голод С.І., Клецин А.А.) вважає, що її не можна ототожнювати з неповною, оскільки в ній супруга визначально не було. Представники другої групи (Гурко Т.А.) вважають, що сама назва відображає суть, тобто відсутність одного з батьків [3, с. 19].

Дискусійним є і питання типології монобать- ківської сім'ї. Більшість дослідників (Соловйов М., Целуйко В., Трубавіна І., Буянов М., Фігдор Г., Туманова О.Н. та ін.) розглядають неповну родину як різновид неблагополучної родини, а вихідців з