УДК 378.14 Тихонова Т.В.

Особистісно-діяльнісний підхід у професійній підготовці майбутнього вчителя інформатики

В останні роки у вітчизняній педагогічній науці проводяться дослідження з розробки і випробовування концептуальних положень професіонально-педагогічної підготовки вчителя в рамках особистісно-діяльнісного підходу.

Основи особистісно-діяльнісного підходу були закладені в психології працями Л.С.Виготського, О.М.Леонтьєва, С.Л.Рубінштейна, Б.Г.Ананьєва, де особистість розглядалася як суб'єкт діяльності, яка сама, формуючись в діяльності та спілкуванні з іншими людьми, визначає характер цієї діяльності і спілкування.

Особистісно-діяльнісний підхід розглядається в єдності особистісного і діяльнісного компонентів і в своєму особистісному компоненті передбачає, що в центрі навчання знаходиться той, хто сам навчається: його мотиви, цілі, психологічні особливості, тобто учень як особистість. Виходячи з інтересів того, хто навчається, рівня його знань і умінь, викладач визначає навчальну мету заняття і формує, спрямовує і коригує весь освітній процес з метою розвитку особистості учня. У процесі викладання будь-якого навчального предмета максимально враховуються його національні, статеві, вікові, індивідуально-психологічні особливості. У сучасних педагогічних дослідженнях (І.С.Якиман-ська, О.В.Бондаревська, В.В.Серіков) висувається цілісна концепція особистісно-орієнтованого навчання. Згідно з цією концепцією навчання скеровується на розвиток особистості учня, який є суб'єктом пізнання, передбачаючи спеціальну організацію його навчальної діяльності.

Діяльнісний компонент також має багатосторонні передумови для формування особистісно- діяльнісного підходу: в загальнопедагогічному плані — положення про суб'єкт-суб'єктне відношення вчителя і учня (А.Дістервег) і активність учня (І. Песталоцці, А. Дістервег, Л. Н. Толстой, П.Ф.Каптєрев та ін.); в загальнопсихологічному - теорію діяльності О.М.Леонтьєва, особистісно- діяльнісного опо-середкування (С.Л.Рубінштейн, О.М.Леонтьєв, А.В.Петровський), теорію навчальної діяльності (ДБ.Ельконін, В.В.Давидов, А.К.Маркова, Шльясов).

Особистісно-діяльнісний підхід, передбачаючи організацію самого процесу навчання як організацію і керування навчальною діяльністю учнів, означає переорієнтацію цього процесу на постановку і самостійне розв'язування ними конкретних навчальних задач (пізнавальних, дослідницьких, перетворюючих, проектних тощо). При цьому педагог має визначити номенклатуру навчальних задач і дій, їх ієрархію, форму подання і організувати виконання цих дій учнями за умови оволодіння ними орієнтовною основою і алгоритмом їх виконання. За визначенням І.А.Зимньої, особистісно-діяльніс-ний підхід з позиції тих, хто навчається, означає наявність актуальної ситуації інтерналізації нових форм, правил, способів і засобів соціально- професіонально-комунікативної діяльності, тобто розвиток не тільки професійної компетентності учня, але і його особистості в цілому. Це, зокрема, означає, що на основі переходу зовнішнього у внутрішнє в учня, студента цілеспрямовано й ефективно формується саморегуляція, само-оцінювання. У цьому процесі ставиться і вирішується основна задача освіти: створення умов розвитку гармонійної, морально досконалої, соціально активної (через активізацію внутрішніх резервів), професійно компетентної особистості, що саморозвивається [1].

Суть особистісно-діяльнісного підходу полягає в забезпеченні розвитку і саморозвитку особистості студента на основі виявлення його індивідуальних особливостей як суб'єкта пізнання і предметної діяльності (В.В.Серіков, І.С.Якиман-ська).

Зміст освіти, її засоби і методи структуруються так, що дозволяють студенту виявити вибір-ковість щодо предметного матеріалу, його вигляду і форми. З цією метою розробляються індивідуальні програми, які моделюють дослідницьке мислення; організовуються групові заняття на основі діалогу та імітаційно-рольових ігор; інтегрується навчальний матеріал для реалізації методу дослідницьких проектів, що самостійно виконуються студентами [2, с. 55].

Особистісно-діяльнісний підхід до навчання в професійній підготовці майбутнього вчителя виступає в двоєдиній ролі: не тільки як форма взаємодії викладача і студента, але і як предмет вивчення засобів професійної діяльності майбутнього вчителя-предметника. Тобто, викладач методичного циклу, здійснюючи особистісно- діяльнісний підхід в предметно-методичній підготовці студента, водночас навчає його технологіям особистісно-орієнтованого навчання, формуючи таким чином спрямованість майбутнього вчителя на особистісно-орієнтовану професіонально- педагогічну діяльність.

У цьому випадку на передній план виходить не фактичний, а педагогічний зміст шкільного предмета, а саме:

область суспільної культури, до якої вчитель залучає своїх учнів;

зміст педагогічного спілкування вчителя з учнями;

діяльність, якою опосередковується виховний вплив навчання (у випадку інформатики - це нові інформаційні і комп'ютерні технології);

інструмент (засіб, технологія) впливу на особистість учня, специфічний для кожного вчителя.

Під час реалізації особистісно-діяльнісного підходу в предметно-методичній підготовці вчителя інформатики за основу ми взяли наступні положення [2]:

Щоб навчальний предмет став інструментом виховуючого впливу вчителя на особистість учня, він повинен бути опанований на належному рівні. Для реалізації інструментально-педагогічної функції недо-статньо орієнтуватися в предметі на пояснювально-репродуктивному або навіть узагальнюючо-проблемному рівнях. Особистіс-ний підхід здатний реалізувати лише вчитель, який сам оволодів предметом на особистісному рівні, що виявляється у вільному володінні науковою інформацією з предмета, умінні виділяти суб'єктивний контекст історії науки (діяльність і особистість дослідника), бачити її ціннісно- світосприймальницькі і соціально-прогностичні висновки, обирати спосіб викладення матеріалу, найбільш цінного з боку педагогіки.

Пріоритет педагогічних цінностей в свідомості майбутнього вчителя повинен виявлятися в його прагненні не лише засвоїти зміст шкільного предмета, але й залучити інших людей до його розуміння, співпереживання, спільного осмислення. При вивченні матеріалу предметно- методичного курсу студент спочатку уявно, а потім вже реально орієнтується на партнера, учня. Спочатку діє установка: не тільки зрозуміти, але й пояснити; не тільки зацікавитися, але й зацікавити, зробити матеріал предметом спілкування, діалогу.

Студента необхідно спрямувати на пошук зв'язку предметного матеріалу з різними цінностями людського буття, перетворення логічних структур науки в форми спільної діяльності, дослідницьких задач - в навчальні проблеми.

Як ефективний засіб підготовки вчителів до реалізації особистісного підходу під час викладання спеціального шкільного предмета виступає виклад його змісту в контексті педагогічної задачі. Педагогічна задача в цьому випадку