У результаті проведеної попередньої вокальної діагностики ми з'ясували, що переважна більшість учнів мають певні недоліки звукоутворення: форсування звуку або крикливий спів; "гойдання" голосу; "білий" звук, тобто "відкритий", „плаский" звук; мляве звукоутворення; неточне фальшиве інтонування (детонація та дистонація); носові звуки; затиснута нижня щелепа або в'яла пасивна опущена щелепа. Отже, виявляється необхідним метод спеціальної уваги до усунення в учнів основних недоліків звукоутворення. Крикливість руйнує природність звучання голосу, а це, в свою чергу, відбивається на його тембровій забарвленості. Основною причиною форсування звуку, або крикливого співу, в учнів є їх недостатня загальна і музична культура. Усунення в учнів "розгойдування" голосу, що породжується форсуванням звуку, досягалось нами при використанні вправ на послідовних нотах, спочатку в межах секунди, потім квінти і нони у швидкому темпі. Поширеним недоліком у співі старшокласників є "білий звук", тобто "відкритий ", "плаский " звук. Для усунення цього недоліку в учнів слід використовувати прийом - спів відкритим, водночас затемненим звуком. Тобто "округлення" звуку учнями досягається шляхом "затемнення" голосних, особливо а, є та і. У більшості випадків такий недолік, як мляее звукоутворення, усувався нами вправами на стакато. Під час виконання цих вправ не треба поновлювати вдих на кожному звуці, а лише припиняти вдих між ними з негайним повторенням того ж на легато. Ліквідація фальшивого інтонування в учнів досягається застосуванням вправ на піано та завдяки інтонаційній кореляції, яка виконується головними резонаторами без підключення грудного регістру, при цьому не допускається розслаблення м'язів, що фіксують співацьке дихання на діафрагмі. Наслідком млявої функції піднебінної завіски є носові звуки під час співу. Для запобігання цьому недоліку в учнів доцільно використовувати вправи на голосні у та і. Затиснута нижня щелепа або в 'яла пасивна опущена щелепа є одним з поширених недоліків в учнів під час співу. Усунення цього недоліку в учнів досягається завдяки використанню вправ на різноманітні склади: ой-ой, дай-дай, ща-ща, яй-яй тощо.

Метод засвоєння старшокласниками стильових особливостей звукоутворення, характерних для виконання популярної вокальної музики, є одним з найцікавіших методів для учнів старшого шкільного віку.

Як відомо, характер звучання голосу сучасних вокальних виконавців неможливо визначити однозначно. Кожен стильовий напрям та стиль популярної вокальної музики має свою манеру подачі звуку і використання різних звукових ефектів. Найбільш характерними рисами звукоутворення естрадного мистецтва є: фальцетний спів (особливо в чоловічому виконанні), субтоновий спів, мікст (із використанням головного і грудного резонаторів), звичайний співацький голос, гучний спів ("крик" - гучне контрольоване виконання з опорою на диханні), різні вокально- виконавські „прикраси" (мелізми, хрип, сип, шепіт, „ричання", співацьке вібрато).

Ефективність цього методу досягається за допомогою впровадження вчителем цілого комплексу різних виконавських засобів та прийомів. Завдяки пояснюванню, коментуванню і власному показу вчителя, наведенню ним наочних прикладів, а також завдяки засвоєнню учнями комплексу вокально-тренувальних вправ відбувається набуття учнями старшого шкільного віку стильових особливостей звукоутворення, характерних для виконання популярної вокальної музики популярних жанрів.

У процесі дослідження ми переконалися, що імпровізація, як вокальна так і інструментальна, є важливою ланкою виконавського процесу сучасної популярної вокальної музики. Отже, для засвоєння естрадної манери співу доречно використовувати метод залучення учнів старшого шкільного віку до вокально- виконавської імпровізації. "Імпровізація" (від лат. Improvisus - "несподіваний", "раптовий") трактується як різновид художньої творчості (складання віршів, музики) в момент виконання; виступ з чим-небудь заздалегідь не підготовленим [4, 492]. У процесі заняття естрадним співом ми використовували вправи на імпровізацію, що безпосередньо впливають на засвоєння естрадної манери виконання. Ми пропонуємо учням виконати такі завдання на імпровізацію:

створення старшокласниками мелодійної лінії з використанням різних тривалостей на основі почутих акордів;

створення учнями мелодійної лінії за допомогою використання допоміжних звуків у вигляді співацьких прикрас (мелізмів, оспівування, трелі, форшлаги, морденти тощо);

створення учнями старшого шкільного віку мелодійної лінії з використанням різних засобів та прийомів звукоутворення, властивих естрадній манері виконання (фальцету, субтону, міксту, "крику", "ричання", "сипу" тощо);

створення старшокласниками мелодійної лінії, на основі використання різноманітних ритмічних малюнків, характерних для сучасної вокальної музики популярних жанрів.

Для ускладнення вокально-творчих завдань на імпровізацію учням пропонується використати ті ж самі завдання, тільки із застосуванням народних пісень, наприклад: "Ніч яка місячна", "Чом ти не прийшов", "Ой під вишнею, під черешнею", "Ой джиґуне, джиґуне" та інші.

У процесі дослідження було розроблено також комплекс методичних прийомів розвитку високого рівня естрадної манери співу:

засвоєння естрадної манери співу в мовній позиції - спів у мовній позиції забезпечує збереження в учнів відчуття легкості, комфортності під час співу, природності артикуляції, а отже, чіткої, незалежно від умов фонації (регістру, висоти тону, типу гласної, сили голосу, емоційного змісту художнього образу виконуваного твору);

спів різними мовами - фонетичний стрій мов своєрідно впливає на фонаційний механізм, тобто своєрідність артикуляційної бази різних мов під час співу взаємодоповнюють один одного і розширюють виконавські можливості учнів, чим значно збагачують слухові уявлення виконавців;

спонукання старшокласників до асоціативного мислення. Цей прийом застосовується з