прагнення до збалансованості інтересів представників різних країн і народів Європи, до проведення спільних акцій, спрямованих на розв'язання екологічних, економічних, соціальних і політичних проблем сучасної Європи і світу;

відкритість і толерантність до представників інших культур, готовність вивчати традиції і звичаї інших народів; відмову від упередженого ставлення до іноземців, готовність знайти взаєморозуміння [5].

Одним з найважливіших завдань для України на шляху її інтеграції до Болонського процесу є забезпечення умов для розширення мобільності студентів та персоналу. Це стосується українських студентів, викладачів і науковців, яким надається підтримка в рамках міжнародних угод: 86 міжурядових та 46 міжвідомчих угод з 61 країною світу, 17 з них про взаємне визнання документів про освіту, наукові ступені і вчені звання, прямих угод між вищими навчальними закладами і науково-дослідницькими установами та міжнародними програмами, що реалізуються в Європейському регіоні і є доступними для України. Це програми ДААД (Німеччина), ОАД (Австрія), ТЕМПУС (ЄС).такі потужні програми ЄС як Sokrates-Erasmus і Leonardo також дуже важливі для України [2, с. 15].

Як зазначається в Основних засадах розвитку вищої освіти України [2], значно сприяє мобільності молодих українців і вивчення європейських мов як в Україні, так і на різноманітних мовних курсах у європейських країнах. Водночас, доступ наших громадян до національних грантів (стипендій), як і в багатьох інших європейських країнах, обмежений. Однією з найбільших перешкод для розвитку мобільності, що певною мірою негативно впливає на її динамічний розви- ток, є фінансові й часто мовні проблеми та візова підтримка.

Автономія ВНЗ дозволяє розробляти й реалізовувати власні програми взаємообміну та стажування студентів і викладачів в інших університетах України і світу. До основних факторів, які впливають на мобільність українських студентів, відносяться: надання їм допомоги в отриманні віз для навчання; забезпечення інформацією про умови навчання в університетах України та інших європейських країн; спрощення умов щодо поєднання навчання у ВНЗ з роботою та навчанням в іншому навчальному закладі; узгодження навчальних планів та програм підготовки фахівців відповідних напрямів ВНЗ України та європейських країн; введення короткострокових курсів вивчення іноземної мови; розширення взаємного обміну студентами між ВНЗ України та Європи.

Відповідно до вимог Загальноєвропейських Рекомендацій з мовної освіти щодо рівнів володіння іноземною мовою студенти вищих навчальних закладів повинні «володіти уміннями вільно висловлюватися без суттєвої витрати часу на пошук адекватних мовних засобів у процесі досягнення ними соціальних, академічних і професійних цілей» [6, с. 24]. У контексті Рекомендацій Ради Європи студент розглядається як суб' єкт, який сам ставить собі мету навчання, а викладач вибирає для нього стратегію досягнення цієї мети. В Рекомендаціях підкреслюється, що мовні навички - це тільки база, інструментарій для досягнення позитивного результату на рівні комунікативних дій, і, наприклад, граматика чи лексика не повинні бути ізольованим від комунікативних цілей об'єктом викладання [6, с. 20]. Реалізація обраної стратегії досягнення мети вивчення мови кожним студентом можлива за умов кваліфікованого методичного супроводу з боку викладача іноземної мови, що значною мірою залежить від його компетентності та налаштованості на співпрацю.

Нова мовна політика та оволодіння іноземною мовою як засобом міжкультурного спілкування потребують інших підходів до методики викладання, удосконалення професійної та іншомовної комунікативної компетенції викладачів, розробки сучасних технологій навчання, оскільки наразі мовна освіта в Україні розглядається як полікуль- турний, полілінгвальний простір; провідні принципи її реалізації грунтуються на мовному й культурному плюралізмі.

Статус іноземної мови як важливого засобу міжкультурного спілкування забезпечується комунікативно орієнтованим підходом до її вивчення. У цьому контексті слід зазначити, що навчання мови - це процес систематичного і послідовного передавання викладачем знань, формування вмінь і навичок у сфері іноземних мов, процес активного й усвідомленого засвоєння їх студентами, процес утворення та закріплення у студентів якостей, необхідних для подальшого професійного саморозвитку: стійке позитивне ставлення до вивчення іноземної мови, толерантність по відношенню до представників чужої мови та культури, віру у власні сили і здатність опанувати іноземну мову.

У рамках наукового дослідження, яке проводиться на базі факультету іноземної філології Миколаївського державного університету імені В.О. Сухомлинського, було запроваджено низку заходів, спрямованих на формування у студентів глобального мислення, толерантності до представників інших культур, визнання та сприйняття європейських цінностей. Це, передусім, поглиблення вивчення курсу країнознавства за рахунок уведення елементів лінгвокраїнознавства в навчання історії мови, лексикології, стилістики та ін. спеціальних дисциплін. Значно більше уваги приділяється соціокультурним аспектам міжнародного співробітництва, що забезпечує взаєморозуміння й співпрацю представників різних культур. В експериментальних групах читається спецкурс «Основи теорії міжкультурної комунікації», спрямований на розширення й поглиблення знань студентів щодо різномаїття європейських мов та їх співіснування. На заняттях з практики володіння іноземною мовою використовуються такі сучасні технології, як презентації, ділові ігри, кейс-метод та ін. Це дозволяє викладачеві вводити студентів у світ культури європейських країн та моделювати різні ситуації спілкування. В такий спосіб у студентів формується позитивне ставлення до способу життя європейців, їхніх цінностей та пріоритетів.

Підсумовуючи викладене вище, можна зробити такі висновки: до основних передумов запровадження європейських освітніх стандартів у навчання англійської мови студентів філологічних спеціальностей слід віднести:

сталий розвиток системи вищої освіти в Україні;

переосмислення мети вивчення іноземної мови у ВНЗ;

розширення мобільності студентів та персоналу;

реалізацію нової мовної політики, що передбачає оволодіння іноземною мовою як засобом міжкультурного